Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №344/1085/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1085/26

Провадження № 2/344/2957/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

31 серпня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі :

головуючої судді Польської М.В.,

секретаря Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську в загальному позовному провадженні цивільну справу за ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Савчук Роман Романович, до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якої представляє адвокат, у січні 2026р. звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1 та не чинити перешкод в користуванні таким житловим приміщенням (зі зменшенням вимог).

На обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що між сторонами 23 червня 2005 року було укладено шлюб. За час шлюбу позивач та відповідач придбали квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м., згідно із Договором на дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 25.12.2005 року, який був укладений між підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В подальшому на підставі вказаного договору за ОСОБА_2 оформлено право власності на зазначене нерухоме майно. Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 13.11.2023 року по справі № 344/15244/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, окрім цього вирішено визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м., визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаної квартири. Не дивлячись на те, що позивач ОСОБА_1 є співвласницею вказаного житлового приміщення відповідач чинить їй перешкоди в користуванні таким майном, замінив замки до вхідних дверей та не допускає її в квартиру.

Ухвалою від 23.01.2026р. позов було залишено без руху, недоліки усунуто, а провадження відкрито 04.02.2026р.

Ухвалою від 20.04.2026р. закрито підготовче провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.06.2005 року було укладено шлюб.

За час шлюбу позивач та відповідач придбали квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м., згідно із Договором на дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 25.12.2005 року, який був укладений між підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В подальшому на підставі вказаного договору за ОСОБА_2 оформлено право власності на зазначене нерухоме майно, що посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване 05.09.2007 року в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації, та підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.09.2007 року № 15814006.

Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 13.11.2023 року, яке набрало законної сили 19.12.2023р., у справі № 344/15244/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, вирішено визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 82,2 кв. м, житловою площею 44,6 кв. м., визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаної квартири.

Обґрунтовуючи вимоги позову сторона позивача зазначила, що не дивлячись на те, що позивач ОСОБА_1 є співвласницею вказаного житлового приміщення відповідач чинить їй перешкоди в користуванні таким майном, замінив замки до вхідних дверей та не допускає її в квартиру.

Так, з метою мирного врегулювання даного спору, представник позивача звернувся 17.06.2024 року в інтересах ОСОБА_1 із письмовою претензією до ОСОБА_2 із вимогою не чинити перешкоди позивачу щодо користування зазначеною квартирою, вручивши їй ключі від вхідних дверей вказаного житлового приміщення та надавши доступ до житла, в строк до 18 год. 00 хв. 11.07.2024 року. Наведена обставина підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 17.06.2024 року.

В подальшому 11.07.2024 року позивач з`явилась за адресою АДРЕСА_3 з метою реалізації свого права на доступ та вселення у вказане житлове приміщення, однак відповідач відмовився надавати їй доступ до квартири. У зв`язку із цим позивач викликала на місце працівників поліції та повідомила про вчинення її колишнім чоловіком протиправних дій відносно неї.

В подальшому як доводила сторона позивача наприкінці грудня 2025 на початку січня 2026 року ОСОБА_2 в черговий раз намагалась потрапити в квартиру, однак відповідач вкотре не допустив її до вказаного житла.

При цьому, позивач зверталась в Івано-Франківський міський суд із аналогічним позовом до відповідача в грудні 2024 року у справі № 344/93/25 і маючи намір вирішити з відповідачем питання щодо спору в добровільному порядку, подала заява про залишення позову без розгляду, яка задоволена ухвалою Івано-Франківського міського суду від 02.10.2025 року. Однак, сподівання позивачки на мирне врегулювання спору виявились марними, як вже зазначалось вище, а тому вона змушена звернутись із даним позовом до відповідача.

Таким чином в результаті незаконних дій відповідача ОСОБА_2 порушуються законні права та інтереси позивачки щодо володіння та користування належною їй квартирою АДРЕСА_1 .

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла.

Згідно з п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність.

Тлумачення як ст. 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 цього Кодексу вказує, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ч. 1-3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 358 цього Кодексу, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою

Відповідного до ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно із ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Суд може захистити цивільне право чи інтерес іншим способом, що встановлений договором, законом або судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного чи оспореного права, свободи або інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частин 1, 2 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) власника порушені, невизнані або оспорені та за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до їх порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК)

Отже, сторона позивача довела те, що як співвласнику квартири їй чиняться перешкоди іншим співвласником – відповідачем, на спростування чого останній доказів не подавав.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивачем здійснені по сплаті судового збору у сумі 1331.20грн., з врахуванням задоволення позовних вимог, такі слід стягнути з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.3, 316-319, 358, 383, 386, 391 ЦК України, ст.12,13,81,141, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Савчук Роман Романович, до ОСОБА_2 про усунунення перешкод в користуванні житлом.

Вселити ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою по АДРЕСА_3 , фактично проживає АДРЕСА_4 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , що зареєстрований по АДРЕСА_5 , фактично проживає по АДРЕСА_3 надати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1 та не чинити перешкод в користуванні таким житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_2 , що зареєстрований по АДРЕСА_5 , фактично проживає по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 яка зареєстрована за адресою по АДРЕСА_3 , фактично проживає АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати у сумі 1331.20грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20коп).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА