Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №216/3391/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3391/26

Провадження № 1-кп/216/770/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження № 24024041330000744 від 12.09.2024 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, маючого неповнолітню доньку: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 04.11.2022 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік;

-26.07.2023 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 4 ст.185, 71 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі; 25.06.2024 ухвалою Софїївського районного суду Дніпропетровської області звільнений від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-ІХ, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 24.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119- IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 137.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738- IX, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом

України від 07.02.2023 № 2915-ІХ), Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 96.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.1 1.2023 № 3429- IX, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ, Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ та Указом від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 №4024-ІХ у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 10 листопада 2024 строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської. Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року.

03 липня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №187 солдата ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду радіотелефоніста 1 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 солдат ОСОБА_7 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17/65 Конституції України, ст.ст. 6, 1 1, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

20 серпня 2024 року солдат ОСОБА_8 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 20 серпня 2024 року приблизно о 20:20 годині солдат ОСОБА_8 був відсутнім при перевірці особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка проводилась за місцем дислокації військової частини за адресою:

АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив військову частину, командуванню про причини свого вибуття солдат ОСОБА_8 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки, 28 листопада 2024 року добровільно та з власної ініціативи прибув до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення).

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_8 в ході судового розгляду свою провину визнав в повному обсязі в межах пред`явленого обвинувачення. Пояснив, що 20 серпня 2024 року самовільно, без дозволу командування, залишив місце тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , вільний час проводив на власний розсуд та лише 28 листопада 2024 року добровільно та з власної ініціативи прибув до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. У скоєному обвинувачений щиро покаявся, усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 не оспорює всі фактичні обставини справи, визнає у повному обсязі свою вину в скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, судом встановлено що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, всебічно, повно, неупереджено та безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його дії відповідають складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_8 не одружений, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, однак звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога: з 20.06.2001 р. по 27.10.2023 р. з приводу “Вживання опіоїдів зі шкідливими наслідками”, раніше судимий.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.

До обставин, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України суд відносить щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

З огляду на наведене, суд вважає, що покарання ОСОБА_4 слід призначити в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, у вигляді позбавлення волі.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 3 місяці.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2024 р. ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання умовно-достроково, для проходження військової служби за контрактом, невідбута частина покарання складає 4 роки 3 місяці 15 днів.

Кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, вчинено протягом невідбутої частини покарання.

Згідно ч.3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За вказаних обставин, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків у виді позбавлення волі, частково приєднавши до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, а тому, строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме, з 27 квітня 2026 року.

Речові докази по справі відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 63, 65, 67, 71,72, 407 ч. 5 КК України, ст.ст. 349, 351,369, 370, 373, 374, 392, 532-533 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2023 року та остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто, з 27 квітня 2026 року.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Матеріали кримінального провадження №24024041330000744 від 12.09.2024 р. залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №216/3391/26, провадження № 1-кп/216/770/26.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1