Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №177/2481/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2481/26

Провадження № 2/177/1893/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

31 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Укр кредит фінанс» Огоновська Ю.С. через підсистему «Електронний суд» звернулася 15.07.2026 до суду з указаною позовною заявою та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором від 27.08.2024 № 1440-0790 у загальному розмірі 42170,00 грн, а також судові витрати в справі.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказала, що 27.08.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1440-0790. На виконання умов даного договору позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання договору та підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами. За умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит у розмірі 10000,00 грн для задоволення особистих потреб на строк 365 днів, із базовим періодом 21 днів, із застосуванням заниженої відсоткової ставки 1 % у день, стандартною ставкою 1 % у день протягом перших 180 днів з дати укладення договору та 0,75 % із 181 дня дії договору і до закінчення строку дії договору, комісії за видачу кредиту 15 % від суми кредиту. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу через партнера АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти на картковий рахунок, указаний відповідачем. Однак, ОСОБА_1 не надавав своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на нього зобов`язань. У результаті цього, станом на 06.05.2026 виникла заборгованість у загальному розмірі 42170,00 грн, що включає: заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 31690,00 грн, заборгованість із комісії в розмірі 1500,00 грн, заборгованість зі штрафів в розмірі 980,00 грн. Посилаючись на п. 6 розділу ІV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», який підлягає застосуванню як спеціальне законодавство, не забороняється нарахування неустойки на договори споживчого кредиту, які укладаються після спливу 30-го дня включно з набрання чинності Закону № 3498-ІХ. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору представник ТОВ «Укр кредит фінанс» звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, разом із позовом надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 27.08.2024 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1440-0790 продукту «CreditKasa», за умовами якого товариство відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Умовами даного договору між його сторонами обумовлено, що кредит надається на строк 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 26.08.2026 (п. 4.13 договору). Розмір кредиту 10000,00 грн (п. 4.1 договору). Тип процентної ставки – фіксований. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п. 4.7 договору). Базовий період складає 21 календарних днів, перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду (п. 4.8 договору). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180-ми календарних днів з дати укладення договору, 0,75 % в день, яка застосовується у період починаючи з 181-го календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п. 4.10 договору). Комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту, яка нараховується у день видачі кредиту (п.4.11 договору).

У разі не здійснення сплати процентів за користування кредитом та / або комісії за видачу кредиту у визначені договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5000 % від розміру простроченої заборгованості, але не більше суми у розмірі 490 грн (п.8.3 договору).

Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено розділі 3 договору.

До вказаного договору позивачем надано правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», які розміщені на веб-сайті кредитодавця, що разом з вказаним договором складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту.

Як передбачено п. 12.1 договору, укладаючи цей договір відповідач підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

До договору № 1440-0790 надано паспорт споживчого кредиту, де викладено основні умови кредитування, ідентичні викладеним у договорі.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2024 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про відкриття кредитної лінії № 1440-0790, чим погодився із запропонованими умовами кредитного договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника – ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, реквізити банківської карти, електронну адресу, на яку відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Укр кредит фінанс» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

ТОВ «Укр кредит фінанс» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач через партнера АТ КБ «Приватбанк» отримав 27.08.2024 на вказану ним платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні гроші у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1440-0790 від 27.08.2024 иа квитанцією АТ КБ «Приватбанк».

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наданого розрахунком заборгованості, зі свого боку позивач свої зобов`язання, передбачені цим договором, виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами із застосуванням узгодженої відсоткової ставки 1 % в день, а після 23.02.2025 у розмірі 0,74% в день, та комісії у розмірі 15%.

Відповідачем вносилися платежі на часткове погашення кредиту та сплати комісії і процентів, у загальному розмірі 2000,00 грн.

Оскільки своєчасно та у повному обсязі умови договору відповідачем не виконувалися, станом на 06.05.2026 за договором № 1440-0790 утворилася заборгованість у загальному розмірі 42170,00 грн, що складається з заборгованості за кредитом 8000,00 грн, за відсотками в у розмірі 31690,00 грн, із комісії в розмірі 1500,00 грн та штрафів у розмірі 980,00грн.

Таким чином, сторони уклали договір, на виконання якого позивач зі свого боку зобов`язання виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на нього зобов`язання не виконав і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту не вносив, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом, відсотками та комісією, що відповідачем не погашено до теперішнього часу, а тому відповідач зобов`язаний їх погасити.

Щодо нарахування неустойки у виді штрафу, суд зазначає наступне.

У тексті позову представник позивача зазначає, що при стягненні неустойки за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закон України «Про споживче кредитування». У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Указана норма Закону України «Про споживче кредитування» не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування від відповідача неустойки та інших платежів, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства, ч. 1 ст. 14 ЦК України.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюються виключно ЦК України, а тому застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 27.08.2024 № 1440-0790 нараховано до сплати неустойку у виді штрафу в розмірі 980 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача за договором від 27.08.2024 № 1440-0790 заборгованості за основним боргом у розмірі 8000,00 грн, за відсотками в розмірі 31690,00 грн, за комісією в розмірі 1500,00 грн, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс», у рахунок часткового відшкодування судового збору 2600,63 грн, пропорційно частині задоволених вимог (97,68 %).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 27.08.2024 № 1440-0790 у загальному розмірі 41190 (сорок одна тисяча сто дев`яносто) гривень 00 копійок, що включає:

-заборгованість за кредитом у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок;

-заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 31690 (тридцять одна тисяча шістсот дев`яносто) гривень 00 копійок;

-заборгованість із комісії в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 63 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 02.09.2026

Суддя: