Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №480/2352/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Справа № 480/2352/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2352/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів сумарно обчислених, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за періоди з 27.08.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 08.01.2025, з 31.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, 01.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 07.04.2025;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову одноразову винагороду в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів сумарно обчислених, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за періоди з 27.08.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 08.01.2025, з 31.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, 01.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 07.04.2025.

Свої вимоги мотивує тим, що у спірні періоди проходив службу в Національній поліції України та безпосередньо виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій, у тому числі на території Російської Федерації, що підтверджується відповідними наказами, рапортами, журналами та довідками військового командування. Вважає, що за сукупністю фактично відпрацьованих днів набув право на виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 сумарних днів виконання таких завдань, однак відповідач її не нарахував та не виплатив, пославшись на відсутність документів встановленої форми.

Ухвалою суду від 10.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 70000 грн є належним чином оформлені документи, передбачені Порядком № 775, зокрема довідки за встановленими формами, які щодо позивача за спірні періоди відсутні. Вказує, що надані позивачем накази, рапорти, журнали та інші документи самі по собі не є достатньою підставою для здійснення відповідної виплати. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду та вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованим.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягав на правомірності своїх дій та відсутності підстав для задоволення позову.

У подальшому сторони подали додаткові письмові пояснення, в яких наводили аргументи щодо порядку обчислення спірної додаткової винагороди, належності та достатності документів, що підтверджують виконання позивачем відповідних завдань, а також щодо окремих періодів такого виконання.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 394/2026 від 19.05.2026 та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 № 24-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 2997 від 01.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/2352/26.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М., який ухвалою від 02.06.2026 прийняв справу до свого провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області.

У період дії воєнного стану позивач залучався до виконання бойових завдань у складі відповідних сил і засобів, у тому числі на території Російської Федерації в районі м. Суджа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував відповідні завдання, зокрема, у періоди з 27.08.2024 по 08.01.2025 та з 31.01.2025 по 07.04.2025.

Факт виконання позивачем бойових завдань у зазначені періоди підтверджується наявними у матеріалах справи наказами про залучення особового складу, витягами з відповідних наказів, журналами ведення бойових дій, рапортами посадових осіб, а також довідками та іншими документами, складеними військовим командуванням і відповідними підрозділами за місцем виконання завдань.

Вказані документи містять відомості про перебування позивача у складі відповідних підрозділів, характер виконуваних ним завдань та конкретні періоди їх виконання.

Матеріалами справи також підтверджується, що за окремі періоди виконання зазначених завдань ГУНП в Сумській області здійснювало позивачу нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у відповідних заходах.

Водночас додаткова винагорода у розмірі 70000 грн за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових завдань, передбачена для поліцейських за відповідних умов, за спірні періоди позивачу не нарахована та не виплачена.

У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових завдань у періоди з 27.08.2024 по 08.01.2025 та з 31.01.2025 по 07.04.2025 позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з частиною другою статті 94 Закону № 580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" урегульовано питання здійснення додаткових виплат, зокрема поліцейським, у період дії воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 № 419, яка застосовується з 01.04.2024, пункт 1 Постанови № 168 після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту:

"Поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди, визначеної абзацом першим цього пункту, виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень".

Пунктом 2-1 Постанови № 168 встановлено повноваження керівників відповідних міністерств та державних органів визначати порядок і умови виплати передбачених Постановою № 168 винагород.

На виконання вказаних положень наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775, затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 775 цей Порядок визначає механізм і розмір виплати поліцейським додаткової та одноразової винагород, передбачених Постановою № 168.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.06.2024 № 451 до пункту 2 Порядку № 775 внесено зміни, які застосовуються з 01.04.2024.

Абзацом другим пункту 2 Порядку № 775 передбачено, що поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 грн.

У подальшому дію відповідного нормативного регулювання було поширено також на виконання бойових (спеціальних) завдань на території держави-агресора. Вказані зміни до Порядку № 775 застосовуються з 25.08.2024.

Таким чином, у спірний період, починаючи з 27.08.2024, виконання поліцейським передбачених Порядком № 775 бойових (спеціальних) завдань на території держави-агресора могло бути підставою для виплати одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів, сумарно обчислених.

Пунктом 5 Порядку № 775 визначено документи, що підтверджують здійснення поліцейським відповідних повноважень, виконання бойових (спеціальних) завдань та безпосередню участь у бойових діях або заходах.

До таких документів, зокрема, належать наказ, у тому числі наказ на виконання бойового розпорядження, доручення, стройова записка, рапорт поліцейського (доповідна записка) про безпосередню участь у бойових діях або заходах, а також інші документи, в яких містяться відомості про участь поліцейського у відповідних бойових діях або заходах.

Отже, Порядок № 775 передбачає сукупність документів, за допомогою яких підтверджуються фактичні обставини виконання поліцейським відповідних завдань, та не зводить таке підтвердження виключно до довідок обліку днів, передбачених додатками 3 та 4 до цього Порядку.

Пунктом 9 Порядку № 775 передбачено, що облік днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених абзацом другим пункту 2 цього Порядку, здійснюється керівниками органів (підрозділів) поліції, у підпорядкуванні яких перебувають поліцейські на день виконання таких завдань, шляхом оформлення довідки обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку № 775, яка щомісяця надсилається до органу поліції, у штаті якого перебуває поліцейський.

Для підготовки наказів про виплату одноразової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції, у штаті яких перебувають такі поліцейські, надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції зведені довідки обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань за формою, наведеною в додатку 4 до Порядку № 775.

У разі переведення поліцейських до інших органів (підрозділів) поліції поліцейським видається зведена довідка обліку днів із зазначенням у ній сумарної кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 775 видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським та одноразової винагороди здійснюється щомісяця не пізніше ніж за 3 робочі дні до виплати грошового забезпечення.

Цим же пунктом передбачено, що видання наказу про виплату одноразової винагороди поліцейським здійснюється за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених абзацом другим пункту 2 Порядку № 775.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 775 достовірність інформації, наданої для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди, одноразової винагороди та винагороди за навчання, забезпечує керівник, який її надав.

Отже, Порядком № 775 обов`язок щодо ведення обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, складання довідки за додатком 3, її направлення до органу поліції за місцем штатної служби поліцейського, складання зведеної довідки за додатком 4 та підготовки документів для видання наказу про виплату покладено на відповідних керівників органів і підрозділів поліції, а не на самого поліцейського.

Застосовуючи наведені норми до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоди з 27.08.2024 по 08.01.2025 та з 31.01.2025 по 07.04.2025 виконував бойові (спеціальні) завдання, які відповідно до Постанови № 168 та Порядку № 775 є підставою для виплати одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів, сумарно обчислених, виконання таких завдань.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи наказами, рапортами, журналами ведення бойових дій, довідками та іншими документами, складеними уповноваженими посадовими особами, які містять відомості про залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань та конкретні періоди їх виконання.

Водночас відповідачем не надано доказів, які б спростовували достовірність відомостей, зазначених у таких документах, або свідчили про те, що позивач у вказані періоди відповідних бойових (спеціальних) завдань не виконував.

Основною підставою невиплати позивачу спірної винагороди відповідач визначає відсутність належним чином оформлених довідок за формами, передбаченими додатками 3 та 4 до Порядку № 775.

Суд не погоджується з таким підходом, оскільки обов`язок щодо обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, оформлення довідок за додатками 3 та 4 до Порядку № 775 та направлення відповідної інформації до органу поліції, у штаті якого перебуває поліцейський, покладений на відповідних керівників органів та підрозділів поліції.

Позивач не наділений повноваженнями самостійно складати такі довідки, вносити до них відомості, підписувати їх або забезпечувати їх направлення між відповідними органами та підрозділами.

За таких обставин невиконання або неналежне виконання відповідними посадовими особами покладених на них обов`язків щодо документального оформлення обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань не може мати наслідком позбавлення поліцейського передбаченої законодавством винагороди за умови, що фактичне виконання таких завдань підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Відсутність довідки за додатком 3 або зведеної довідки за додатком 4 до Порядку № 775 за наявності інших документів, які підтверджують виконання поліцейським відповідних завдань, свідчить про недотримання встановленого порядку внутрішнього оформлення та обліку, проте сама по собі не спростовує факту виконання таких завдань та не припиняє права поліцейського на передбачену законодавством виплату.

Окремо суд звертає увагу на порядок обчислення днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

Постанова № 168 та Порядок № 775 передбачають виплату одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання відповідних бойових (спеціальних) завдань.

Використання законодавцем словосполучення "сумарно обчислених" свідчить про накопичувальний характер такого обліку. Вказані норми не встановлюють вимоги щодо виконання бойових (спеціальних) завдань протягом 30 днів безперервно, а також не передбачають обнулення накопичених днів після закінчення календарного місяця чи у зв`язку з перервою у виконанні таких завдань.

У межах першого спірного періоду з 27.08.2024 по 08.01.2025 позивач виконував відповідні завдання протягом 135 днів, з яких з 27.08.2024 по 31.08.2024 - 5 днів, у вересні 2024 року - 30 днів, у жовтні 2024 року - 31 день, у листопаді 2024 року - 30 днів, у грудні 2024 року - 31 день, з 01.01.2025 по 08.01.2025 - 8 днів.

У межах другого спірного періоду з 31.01.2025 по 07.04.2025 кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань становить 67 днів, з яких 31.01.2025 - 1 день, у лютому 2025 року - 28 днів, у березні 2025 року - 31 день, з 01.04.2025 по 07.04.2025 - 7 днів.

Таким чином, загальна кількість підтверджених днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у спірні періоди становить 202 дні.

За послідовного сумарного обчислення перший 30-денний період виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань завершується 25.09.2024, другий - 25.10.2024, третій - 24.11.2024, четвертий - 24.12.2024.

Після формування четвертого повного 30-денного періоду за час з 25.12.2024 по 08.01.2025 накопичено ще 15 днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

Перерва у виконанні таких завдань з 09.01.2025 по 30.01.2025 не є підставою для анулювання вже накопичених 15 днів, оскільки нормативне регулювання передбачає саме сумарне обчислення відповідних днів.

З урахуванням 31.01.2025 та наступних днів виконання бойових (спеціальних) завдань п`ятий повний 30-денний період завершується 14.02.2025, а шостий - 16.03.2025.

Після формування шостого повного 30-денного періоду за час з 17.03.2025 по 07.04.2025 залишаються 22 дні виконання бойових (спеціальних) завдань, які не можуть вважатися втраченими та підлягають подальшому сумарному обліку.

Отже, із загальної кількості 202 днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань утворюється шість повних 30-денних періодів.

Таким чином, позивач набув право на виплату одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожен із шести повних 30-денних періодів, тобто у загальному розмірі 420000 грн, а залишок у кількості 22 днів підлягає подальшому сумарному обліку при визначенні права на наступну виплату.

За таких обставин суд вважає, що ненарахування та невиплата позивачу одноразової винагороди за шість повних 30-денних періодів виконання бойових (спеціальних) завдань є протиправним.

Доводи відповідача та інші аргументи, наведені у відзиві, запереченнях і додаткових письмових поясненнях, наведених висновків суду не спростовують та не дають підстав для іншої оцінки встановлених у справі обставин.

За змістом частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати позивачу одноразової винагороди за встановлені судом періоди виконання бойових (спеціальних) завдань.

Оскільки матеріалами справи встановлено конкретну кількість днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань та наявність шести повних 30-денних періодів, суд вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової винагороди та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду за шість повних 30-денних періодів у загальному розмірі 420000 грн.

Водночас 22 дні виконання бойових (спеціальних) завдань, які залишилися після формування шести повних 30-денних періодів, підлягають подальшому сумарному обліку відповідно до Порядку № 775.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, який забезпечує повне та ефективне поновлення порушеного права позивача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано ордер про надання правничої допомоги від 05.04.2026 серії ВМ № 1077427, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.11.2021 серії СМ № 000748.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує предмет та характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, зміст та обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, а також те, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та без безпосередньої участі представника позивача у судових засіданнях.

Крім того, спірні правовідносини хоча й потребували аналізу спеціального нормативного регулювання та значного обсягу наданих сторонами документів, однак не вимагали такого обсягу юридичної та технічної роботи, який би об`єктивно обумовлював необхідність покладення на відповідача витрат у заявленому розмірі 15000 грн.

При цьому суд враховує, що частина доводів, наведених представником позивача у поданих протягом розгляду справи заявах та поясненнях, за своїм змістом повторює правову позицію, викладену у позовній заяві та інших процесуальних документах.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у заявленому представником позивача розмірі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової винагороди у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань у періоди з 27.08.2024 по 08.01.2025 та з 31.01.2025 по 07.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань у періоди з 27.08.2024 по 08.01.2025 та з 31.01.2025 по 07.04.2025, а саме за шість повних 30-денних періодів, у загальному розмірі 420000 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал