Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №460/13130/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 року м. Рівне№460/13130/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача №172650012900 від 29.05.2026 та зобов`язання відповідача призначити з 14.05.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-УШ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, із зарахуванням до її пільгового стажу (за Списком №2) періоду роботи з 15.09.2004 по 22.05.2026.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має 37 років 10 місяців 25 днів страхового стажу, у тому числі 27 років 4 місяці пільгового стажу за Списком №2, а також понад 40 років проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, що надає їй право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII. Після досягнення 50-річного віку позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29 травня 2026 року №172650012900 їй відмовлено у зв`язку з недосягненням установленого пенсійного віку. Вважаючи, що відповідач не врахував тривалість її страхового та пільгового стажу, а також право на зниження пенсійного віку як особи, яка проживала та працювала на радіоактивно забрудненій території, позивач звернулася до суду з вимогами про скасування зазначеного рішення та зобов`язання призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , громадянка України, яка постійно проживає в с. Кричильськ Сарненського району Рівненської області, звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.05.2026 № 172650012900 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.09.2004 по день звернення до суду працює за професією, яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до довідки № 21 від 18.06.2026, виданої РОУОЗ КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради, вона у періоди з 15.09.2004 по 30.07.2016 та з 31.07.2016 по 12.03.2025 виконувала роботи з обслуговування психічно хворих пацієнтів за професією (посадою) молодшої медичної сестри – ванниці 5-го відділення, яка передбачена Списком № 2, розділом XXIV, підрозділом, позицією 24в, абзацом третім частини четвертої, код КП 5132, на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461.

Крім того, згідно з довідкою № 25 від 27.04.2026, виданою РОУОЗ КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради, з 13.03.2025 позивач працює повний робочий день у РФ «Спеціалізований заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення № 3, що підтверджується наказом від 12.03.2025 № 312-к/тр.

Позивачу 15.05.2026 року виповнилося 50 років, у зв`язку з чим 22.05.2026 вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2026 № 172650012900 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням встановленого пенсійного віку – 54 років, а також відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку – 55 років.

Як зазначено у спірному рішенні, вік заявниці становить 50 років 2 місяці 19 днів.

При цьому, за даними відповідача, період роботи (проживання) позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 40 років 27 днів, у тому числі станом на 01.01.1993 – 6 років 8 місяців 4 дні. Страховий стаж позивачки становить 37 років 10 місяців 25 днів, а пільговий стаж роботи за Списком № 2 – 27 років 4 місяці.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2026 № 172650012900 та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

На обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на наявність у неї необхідного страхового та пільгового стажу, тривалість роботи за професією, передбаченою Списком № 2, а також на наявність передбачених законодавством підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На думку позивача, відмова відповідача у призначенні пенсії порушує її право на пенсійне забезпечення, гарантоване законодавством України, у зв`язку з чим вона просить суд захистити порушене право шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідні положення щодо стажу містять й пункти “а” та “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII).

Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до положень статті 62 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Як передбачено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі – Порядок №18-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника (п.1 Порядку №18-1).

Згідно з пунктом 2 Порядку №18-1 його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Відповідно до пунктів 3, 4, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Основними завданнями Комісії є зокрема розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Згідно з пунктом 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

Пунктом 11 Порядку №18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку №18-1 Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Порядок №383).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі – Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (пункт 9 Порядку №442).

Таким чином, законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або несвоєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №348/1079/17.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №620/1534/22.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту “б” статті 13 Закону №1788-ХІІ.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що право позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, а саме записами її трудової книжки, уточнюючими довідками роботодавця, наказом про прийняття на роботу, а також відомостями про страховий та пільговий стаж, установленими самим відповідачем під час розгляду заяви про призначення пенсії.

Так, із трудової книжки позивачки вбачається, що з 15.09.2004 вона працювала у закладі з надання психіатричної допомоги на посаді молодшої медичної сестри — ванниці 5-го відділення. Записи у трудовій книжці виконані послідовно, містять відомості про дати прийняття та періоди роботи і узгоджуються з іншими поданими документами. Доказів недостовірності цих записів, їх виправлення з порушенням установленого порядку або невідповідності фактичним обставинам відповідачем не надано.

Відповідно до довідки РОУОЗ КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради від 18.06.2026 №21 позивачка у періоди з 15.09.2004 по 30.07.2016 та з 31.07.2016 по 12.03.2025 виконувала роботи з безпосереднього обслуговування психічно хворих пацієнтів на посаді молодшої медичної сестри — ванниці 5-го відділення. У довідці зазначено посаду позивачки, характер виконуваної нею роботи, структурний підрозділ закладу, періоди роботи та нормативну підставу віднесення цієї посади до Списку №2 — розділ XXIV, відповідна позиція за кодом КП 5132, згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №461.

Наведені у довідці №21 періоди є послідовними: перший закінчується 30.07.2016, а наступний розпочинається 31.07.2016. Отже, зміна нормативного акта, яким затверджено Список №2, чи оформлення роботодавцем двох окремих періодів не свідчить про переривання пільгової роботи або зміну її характеру. Протягом усього часу з 15.09.2004 по 12.03.2025 позивачка продовжувала виконувати роботу з обслуговування психічно хворих на посаді молодшого медичного персоналу, яка в різні періоди була передбачена відповідними редакціями Списку №2.

Суд ураховує, що довідку №21 видано 18.06.2026, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. Водночас ця обставина не спростовує її доказового значення, оскільки довідка не створює нового стажу після звернення за пенсією, а лише уточнює та підтверджує факти роботи, які існували до 29.05.2026 і були відображені у трудовій книжці та документах роботодавця. Крім того, сам відповідач у спірному рішенні визнав наявність у позивачки 27 років 4 місяців пільгового стажу за Списком №2, а тому фактично не заперечував ані пільгового характеру її роботи, ані достатності спеціального стажу.

Подальше продовження позивачкою роботи у шкідливих умовах підтверджується довідкою РОУОЗ КП «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради від 27.04.2026 №25. З її змісту вбачається, що з 13.03.2025 позивачка працює повний робочий день у РФ «Спеціалізований заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення №3. Зазначені відомості підтверджуються наказом від 12.03.2025 №312-к/тр.

Таким чином, довідка №21 підтверджує пільговий характер роботи позивачки до 12.03.2025 включно, а довідка №25 та наказ №312-к/тр — продовження такої роботи з наступного дня, 13.03.2025. Між зазначеними періодами відсутня будь-яка перерва. Зміна найменування установи та назви посади з молодшої медичної сестри — ванниці на молодшу медичну сестру з догляду за хворими не змінює характеру фактично виконуваної роботи, оскільки в обох випадках вона пов`язана з безпосереднім обслуговуванням і доглядом за психічно хворими пацієнтами у спеціалізованому психіатричному закладі.

Отже, записи трудової книжки, довідки №21 і №25 та наказ №312-к/тр взаємно узгоджуються, доповнюють один одного і безперервно охоплюють період роботи позивачки з 15.09.2004 до дня звернення за призначенням пенсії. Відповідач не навів жодної конкретної розбіжності між цими документами, не зазначив періодів, які не підлягають зарахуванню до пільгового стажу, та не обґрунтував, яких саме документів бракує для підтвердження спеціального стажу.

Більше того, у рішенні від 29.05.2026 №172650012900 відповідач самостійно визначив страховий стаж позивачки тривалістю 37 років 10 місяців 25 днів, а стаж роботи за Списком №2 — 27 років 4 місяці. Отже, наявність необхідного загального та спеціального стажу відповідачем фактично визнана. Ці показники істотно перевищують установлені для жінок вимоги — не менше 20 років загального стажу, з яких не менше 10 років на роботах за Списком №2. Тому підставою відмови було не непідтвердження стажу, а виключно висновок відповідача про недосягнення позивачкою необхідного пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивачка розпочала роботу за Списком №2 15.09.2004, тобто до 01.04.2015, і станом на цю дату вже мала понад 10 років відповідного спеціального стажу. Отже, на неї поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, відповідно до якого щодо осіб, які працювали на відповідних посадах до 01.04.2015, застосовується пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. За цією нормою жінки, зайняті повний робочий день на роботах за Списком №2, набувають право на пенсію після досягнення 50 років за наявності не менше 20 років загального та не менше 10 років спеціального стажу.

Позивачці виповнилося 50 років 15.05.2026. Станом на цю дату вона не лише мала необхідний страховий і спеціальний стаж, а й продовжувала повний робочий день працювати на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Із заявою про призначення пенсії вона звернулася 22.05.2026, тобто вже після досягнення встановленого для неї 50-річного віку.

Висновок відповідача про необхідність досягнення позивачкою вищого пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20. За наявності колізії між статтею 114 Закону №1058-IV та пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 застосуванню підлягає норма, яка є більш сприятливою для особи, тобто передбачає право жінки на пільгову пенсію за Списком №2 після досягнення 50 років.

Посилання відповідача на недосягнення позивачкою пенсійного віку за статтею 55 Закону №796-XII також не спростовує її права на спірну пенсію. Зазначена стаття встановлює окрему підставу для зменшення загального пенсійного віку особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення. Натомість у цій справі позивачка набула самостійне право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення 50 років. Положення Закону №796-XII не можуть застосовуватися для погіршення її становища або збільшення пенсійного віку, визначеного більш сприятливою нормою.

До того ж відповідач установив, що період проживання (роботи) позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення становить 40 років 27 днів, у тому числі станом на 01.01.1993 — 6 років 8 місяців 4 дні. Ці відомості додатково підтверджують наявність у неї статусу та передбачених статтею 55 Закону №796-XII пільг, однак не усувають і не обмежують уже набутого права на пенсію за Списком №2 з 50-річного віку.

Таким чином, на день звернення до органу Пенсійного фонду України позивачка одночасно виконала всі необхідні умови для призначення пенсії: досягла 50-річного віку; мала 37 років 10 місяців 25 днів страхового стажу; мала 27 років 4 місяці підтвердженого пільгового стажу за Списком №2; працювала на відповідних роботах до 01.04.2015 та продовжувала таку роботу на день звернення; подала документи, що підтверджують посаду, характер роботи, повну зайнятість та безперервність відповідних періодів.

За таких обставин рішення від 29.05.2026 №172650012900 прийняте без урахування всіх установлених обставин та із неправильним визначенням пенсійного віку позивачки, а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Оскільки відповідач уже перевірив документи, обчислив страховий та пільговий стаж і не встановив інших перешкод для призначення пенсії, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Оскільки позивачці виповнилося 50 років 15.05.2026, а із заявою вона звернулася 22.05.2026, тобто в межах трьох місяців після досягнення пенсійного віку, пенсія відповідно до статті 45 Закону №1058-IV підлягає призначенню з 16.05.2026 — дня, що настає за днем досягнення нею 50-річного віку.

Отже, сукупністю досліджених судом доказів, зокрема записами трудової книжки, довідками від 18.06.2026 №21 та від 27.04.2026 №25, а також наказом від 12.03.2025 №312-к/тр, належним чином підтверджено, що у період з 15.09.2004 по 22.05.2026 позивачка була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених Списком №2. При цьому відповідачем не спростовано достовірності зазначених документів, характеру виконуваної позивачкою роботи та достатності набутого нею страхового і пільгового стажу. Оскільки позивачка працювала на відповідних роботах до 01.04.2015, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. Таким чином, відмова у призначенні позивачці пенсії з мотивів недосягнення встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV пенсійного віку ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а рішення відповідача від 29.05.2026 №172650012900 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2026 №172650012900, зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком №2 період її роботи з 15.09.2004 по 22.05.2026 та призначити їй з 14.05.2026 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII у зазначеній редакції, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №172650012900 від 29.05.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 14.05.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, із зарахуванням до її пільгового стажу (за Списком №2) періоду роботи з 15.09.2004 по 22.05.2026

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005, ЄДРПОУ/РНОКПП 21318350)

Суддя Н.В. Друзенко