Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №460/12159/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2026 року м. Рівне№460/12159/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахувані та виплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, оформлену листом №12/2/679 від 30 червня 2026 року та зобов`язання відповідача видати наказ, нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, проходячи військову службу за контрактом з 02.06.2021 та не досягнувши на час початку її проходження 25-річного віку, під час дії воєнного стану безпосередньо брав участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідками від 30.04.2025 №1 та від 17.02.2025 №1030. Позивач зазначає, що, незважаючи на відповідність, на його переконання, умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України під час воєнного стану», для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, відповідач листом від 30.06.2026 №12/2/679 протиправно відмовив йому у її виплаті, посилаючись на те, що позивача прийнято на військову службу до запровадження воєнного стану. Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що порушує його право на отримання передбаченої Постановою №153 одноразової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач проходить військову службу за контрактом з 02.06.2021, тобто був прийнятий на військову службу до введення в Україні воєнного стану та оголошення мобілізації, а відтак не належить до категорії військовослужбовців, на яких поширюється дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України під час воєнного стану». Зазначив, що наявність у позивача документально підтверджених періодів безпосередньої участі у бойових діях та заходах із забезпечення оборони України, а також проходження ним військової служби у віці до 25 років, самі по собі не є достатніми підставами для виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, оскільки визначальною умовою для її отримання є прийняття (призов) на військову службу під час дії воєнного стану. У зв`язку з тим, що позивача прийнято на військову службу до запровадження воєнного стану, відповідач вважає відмову у виплаті одноразової грошової винагороди правомірною та просить у задоволенні позову відмовити.Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Третя особа правом надати пислмові пояснення не скоритсалася.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом установлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – позивач) з 02 червня 2021 року проходить військову службу за контрактом, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року, контрактом від 23 лютого 2022 року та контрактом від 27 вересня 2023 року.

З 08 жовтня 2025 року позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач зазначає, що у періоди з 26 лютого 2022 року по 05 вересня 2022 року, з 11 вересня 2022 року по 25 червня 2023 року, з 04 липня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 21 липня 2023 року по 16 січня 2024 року, з 28 січня 2024 року по 12 березня 2024 року, з 20 березня 2024 року по 22 березня 2024 року, з 21 квітня 2024 року по 13 липня 2024 року та з 30 липня 2024 року по 15 вересня 2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 30 квітня 2025 року №1, а також довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України від 17 лютого 2025 року №1030.

Крім того, 19 березня 2025 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19 березня 2025 року №2025-0319-1240 у позивача, серед іншого, діагностовано змішаний тривожно-депресивний розлад, асоційований зі стресом, з помірно вираженими хворобливими проявами, причинний зв`язок якого визначено як захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини. Також військово-лікарською комісією встановлено інші захворювання, частину з яких визнано пов`язаними з проходженням військової служби.

Посилаючись на те, що на час початку проходження військової служби він не досяг 25-річного віку, проходив військову службу під час дії воєнного стану та протягом тривалих періодів безпосередньо брав участь у бойових діях і заходах із забезпечення оборони України, позивач звернувся до відповідача з рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Листом від 17 грудня 2025 року №12/2/1253 відповідач повідомив позивача про результати попередньої перевірки щодо нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах та надіслав акт від 11 грудня 2025 року №501/25/200/ОГВ.

У подальшому листом від 30 червня 2026 року №12/2/679 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди, мотивуючи таку відмову, зокрема, тим, що позивача прийнято на військову службу до запровадження воєнного стану.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його переконання, він належить до категорії військовослужбовців, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, та відповідає встановленим нею умовам для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Постанова № 153)

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

На підставі пункту 7 Порядку № 153 контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 153 (…) однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина 200 000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина 300 000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина 500 000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Суд звертає увагу, що застосовними у даними випадку є саме пункти 3, 4 Постанови № 153, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти Постанови № 153 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними Постановою та Порядком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить із необхідності всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, дослідження наданих сторонами доказів та правильного застосування норм матеріального права, які регулюють порядок реалізації права військовослужбовців на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України під час воєнного стану”.

Судом установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 запроваджено механізм реалізації експериментального проєкту, спрямованого на підвищення мотивації громадян України до проходження військової служби у період дії правового режиму воєнного стану, зокрема шляхом встановлення права окремих категорій військовослужбовців на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень за умови відповідності критеріям, визначеним пунктом 4 зазначеної Постанови.

З аналізу положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 вбачається, що законодавцем (нормотворцем) визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких військовослужбовець набуває право на отримання відповідної одноразової грошової винагороди. При цьому застосування положень вказаної Постанови повинно здійснюватися виключно у спосіб та в межах умов, прямо передбачених нормативно-правовим актом, без довільного розширення або звуження змісту встановлених ним прав і гарантій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України та проходить військову службу за контрактом. З 08.10.2025 позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом установлено, що позивач проходить військову службу за контрактом з 02.06.2021, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 від 01.06.2021, а також контрактами про проходження військової служби від 23.02.2022 та від 27.09.2023.

Таким чином, на момент введення в Україні правового режиму воєнного стану позивач не досяг 25-річного віку, перебував на військовій службі та в подальшому продовжив її проходження в особливий період, виконуючи обов`язки військової служби, у тому числі безпосередньо беручи участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

З наданих суду доказів установлено, що позивач неодноразово та протягом тривалого часу залучався до безпосередньої участі у бойових діях та відповідних заходах. Зокрема, така участь мала місце у періоди з 26.02.2022 по 05.09.2022, з 11.09.2022 по 25.06.2023, з 04.07.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 16.01.2024, з 28.01.2024 по 12.03.2024, з 20.03.2024 по 22.03.2024, з 21.04.2024 по 13.07.2024 та з 30.07.2024 по 15.09.2024.

Вказані обставини підтверджуються довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 30.04.2025 №1, а також довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України від 17.02.2025 №1030.

Крім того, судом установлено, що 19.03.2025 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.03.2025 №2025-0319-1240 у позивача, серед іншого, діагностовано змішаний тривожно-депресивний розлад, асоційований зі стресом, з помірно вираженими хворобливими проявами, при цьому військово-лікарською комісією встановлено причинний зв`язок цього захворювання із захистом Батьківщини. Щодо частини інших діагностованих у позивача захворювань установлено їх причинний зв`язок із проходженням військової служби.

З огляду на те, що позивач на момент початку та протягом відповідних періодів проходження військової служби не досяг 25-річного віку, проходив військову службу під час дії воєнного стану та безпосередньо брав участь у бойових діях і заходах із забезпечення оборони України, він звернувся до відповідача з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Судом установлено, що листом від 17.12.2025 №12/2/1253 відповідач повідомив позивача про результати попередньої перевірки щодо нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та надіслав акт від 11.12.2025 №501/25/200/ОГВ.

У подальшому листом від 30.06.2026 №12/2/679 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди, обґрунтувавши таку відмову тим, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до запровадження воєнного стану.

Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, за наявності документально підтверджених обставин проходження ним військової служби у віці до 25 років та безпосередньої участі протягом значних періодів у бойових діях і заходах із забезпечення оборони України.

Окрім цього, матеріали справи не містять будь-яких доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень, а також до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про відсутність визначених законодавством обставин, які могли б бути підставою для відмови у призначенні та виплаті спірної одноразової грошової винагороди.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивач фактично та юридично відповідає усім суттєвим критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 та не має обмежень, які б виключали можливість отримання відповідної виплати.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової винагороди виключно з тієї підстави, що первинний контракт про проходження військової служби був укладений до введення на території України воєнного стану, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що ні положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ні інші положення зазначеної Постанови не містять прямої норми, відповідно до якої військовослужбовці, які уклали первинний контракт до 24.02.2022 року, автоматично позбавляються права на отримання одноразової грошової винагороди.

Отже, встановлення відповідачем додаткового критерію для реалізації позивачем права на отримання грошової винагороди, а саме відсутності факту проходження військової служби за контрактом до введення воєнного стану, є фактичним доповненням положень Постанови Кабінету Міністрів України №153 новою умовою, яка безпосередньо не передбачена нормативно-правовим актом.

Суд наголошує, що суб`єкти владних повноважень відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Відповідач, приймаючи рішення про відмову у виплаті винагороди позивачу, не був наділений повноваженнями самостійно розширювати перелік підстав для відмови у такій виплаті шляхом встановлення додаткових умов, які відсутні у Постанові Кабінету Міністрів України №153.

Також суд бере до уваги положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Зміст принципу рівності перед законом полягає у необхідності однакового правового регулювання та однакового застосування правових норм до осіб, які перебувають в однакових або співставних юридично значимих обставинах.

У спірних правовідносинах суд вважає, що військовослужбовці, які уклали контракт до введення воєнного стану у віці до 25 років, а в подальшому під час дії воєнного стану добровільно продовжили проходження військової служби, продовжили дію контракту або уклали новий контракт, та фактично виконували бойові завдання у районах ведення бойових дій, перебувають у рівних умовах з військовослужбовцями, які вперше уклали контракт під час воєнного стану.

Інше тлумачення положень Постанови Кабінету Міністрів України №153 та виключення такої категорії військовослужбовців із числа осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди, призведе до необґрунтованої диференціації їх правового становища виключно за ознакою дати укладення первинного контракту, що не пов`язано ані з характером виконуваних ними завдань, ані з рівнем ризику для життя та здоров`я, ані з обсягом виконаного військового обов`язку щодо захисту Батьківщини.

При цьому суд ураховує, що позивач, незважаючи на укладення первинного контракту до введення воєнного стану, продовжив проходження військової служби в умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, безпосередньо брав участь у бойових діях, виконував бойові завдання та не допускав порушень військової дисципліни, а тому позбавлення його права на отримання винагороди лише з формальних підстав суперечило б меті прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №153, яка спрямована на підвищення мотивації військовослужбовців до проходження військової служби та належне визнання їхнього внеску у захист держави.

Отже, з урахуванням установлених у справі обставин, принципів верховенства права, законності, правової визначеності та рівності громадян перед законом, суд доходить висновку, що Позивач набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а відмова відповідача у її нарахуванні та виплаті з мотивів укладення первинного контракту до введення воєнного стану є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, порушує принцип рівності перед законом та є протиправною.

Щодо визначення відповідачу обов`язку нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі № 420/13975/24.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті Позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а також зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи позивач належними та допустимими доказами довів обґрунтованість заявлених позовних вимог, тому суд прийшов до висновку про задоволення позовної заяви.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у нарахувані та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, оформлену листом №12/2/679 від 30 червня 2026 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 видати наказ, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2

Суддя Н.В. Друзенко