Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №460/13431/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2026 року м. Рівне№460/13431/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.06.2026 про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання призначити та виплачувати таку пенсію з 02.07.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.06.2026 звернулася до управління Пенсійного фонду із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак їй було відмовлено у такому призначенні у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Ухвалою суду від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказав, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком згідно наданих документів відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю факту проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 01.08.2011.

01.06.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 24.06.2026 №34506-35831/М-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що за результатами розгляду заяви від 01.06.2026 управлінням прийнято рішення від 09.06.2026 №172450012210 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.

У цьому листі зазначено, що документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 – 01 рік 03 місяці 08 днів. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 в СПТУ-22 згідно довідки від 11.05.2011 №356, оскільки довідка не містить підставу видачі та період навчання з 01.09.1989 по 20.06.1994 в Київському державному технічному університеті, оскільки м.Київ не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, однак частково зараховано періоди проживання в селі Бронне Березнівського району Рівненської області згідно довідки від 19.05.2026 №02-20/1-90/26.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058-ІV.

В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, умовою для надання пенсій особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року.

У іншому випадку питання про зменшення пенсійного віку не розглядається.

Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії.

Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Суд встановив, що позивач яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням 4-ої категорії серії НОМЕР_1 .

Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що у постанові від 18 березня 2025 року по у аналогічній справі № 460/27065/23 Верховний Суд зазначив, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема "якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років".

Тому, для визначення права позивачки на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII необхідно дослідити час проживання позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01 січня 1993 року.

Так, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2026/011540490 від 10.07.2026 адресою місця проживання позивача з 16.08.1994 є: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою від 22.04.2025 № 1-74, виданою Малинською сільською радою Рівненського району Рівненської області, позивач відповідно до записів погосподарських книг Бронської сільської ради за 1986–1990 роки № 3, особовий рахунок № НОМЕР_2 , та будинкової книги № 6, порядковий номер 1501, вибула на навчання до Сарненського СПТУ № 22 у м. Сарни з 01.09.1986 по 30.06.1989.

Період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 у Сарненському професійно-технічному училищі № 22 у м. Сарни також підтверджується дипломом № НОМЕР_3 .

Довідкою від 11.05.2011 № 356 підтверджено, що позивач дійсно навчалася в СПТУ-22 з 01.09.1986 по 30.06.1989. У цій довідці також зазначено, що під час навчання позивач проживала в гуртожитку училища за адресою: вул. Технічна, 4, м. Сарни.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 м.Сарни було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона) 01.01.2015.

Отже, період навчання в населеному пункті, що відноситься до радіаційно забрудненої території (в даному випадку – до зони посиленого радіологічного контролю) є періодом під час якого, така особа фізично перебувала у забрудненій зоні та відповідно зазнавала впливу радіації, а тому такий період прирівнюється до періоду постійного проживанням чи роботи в такій місцевості, та відповідно підлягає зарахуванню до строку проживання/роботи зони посиленого радіологічного контролю при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії.

З матеріалів справи, суд встановив, що до періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 в СПТУ-22 згідно довідки від 11.05.2011 №356, оскільки довідка не містить підставу видачі.

Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Дослідивши зміст довідки СПТУ-22 від 11.05.2011 №356, суд встановив, що цей документ містить відомості про те, що позивач у період з 01.09.1986 по 30.06.1989 дійсно навчалася у вказаному закладі та в цей же період проживала у гуртожитку СПТУ-22. На противагу твердженням відповідача, у тексті зазначеної довідки чітко відображено підстави її видачі, а саме: наказ про зарахування позивача на навчання №44-к від 01.09.1986, та про відрахування наказ №36-к від 30.06.1989.

Суд зазначає, що наявність у довідці посилань на первинні розпорядчі акти (накази) керівника навчального закладу про зарахування та відрахування є належним та достатнім юридичним підтвердженням факту і строків як самого навчання, так і пов`язаного з ним проживання позивача в гуртожитку цього навчального закладу протягом усього зазначеного періоду. Оскільки навчання у закладі професійно-технічної освіти має стаціонарний та безперервний характер, наявність наказів про рух учнівського контингенту повністю верифікує достовірність даних щодо проживання позивача на території радіоактивного забруднення.

Формальний підхід відповідача до оцінки спірної довідки та незарахування вказаного періоду за наявності в документі прямих посилань на первинні накази є протиправним. відповідач, як суб`єкт владних повноважень, мав усі необхідні реквізити для перевірки факту проживання (навчання) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю.

Більше того, згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Натомість територіальним управлінням обрано найменш сприятливий для позивача спосіб дій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що факт навчання та проживання Позивача в гуртожитку СПТУ-22 з 01.09.1986 по 30.06.1989 підтверджений належним, об`єктивним та допустимим доказом, а тому рішення відповідача в частині незарахування цього періоду до строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо незарахування до періоду проживання у радіаційній зоні періоду навчання з 01.09.1989 по 20.06.1994 в Київському державному технічному університеті, то суд зазначає, що за змістом позову позивач відповідні дії відповідача не оскаржує.

Більше того, місто Київ не належить до населених пунктів, віднесених згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 до зон радіоактивного забруднення, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт реєстрації та постійного проживання позивача на території зони радіаційного забруднення.

Щодо вимог зобов`язати відповідача призначити з пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає що чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв.

А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновку суду, оскільки при розгляді справи за адміністративним позовом про зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити пенсію, суд вправі зобов`язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення такої пенсії, що не належить до компетенції суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 233/330/17.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення, є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.06.2026 №172450012210.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01.06.2026, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016. ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)

Повний текст рішення складений 01.09.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО