Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №460/9427/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 31 серпня 2026 р.

Справа: №460/9427/26

Суддя: О.Р. Гресько

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2026 року м. Рівне№460/9427/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 6959-15 від 01.08.2014 та № 8545177 від 28.08.2015, а також рішення про опис майна у податкову заставу від 21.06.2022 № 323, акта опису майна, що перебуває у власності платника податків, від 21.06.2022 № 334 та відповідно зареєстрованих обтяжень майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 22.06.2022 за № 29895288 та в Державному реєстрі речових прав 24.02.2023 за № 49358098 і № 49358956.

Позов обґрунтовано протиправністю прийнятих податковим органом спірних рішень.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відмовлено Головному управлінню ДПС у Рівненській області у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив, у якому зазначив, що, оскільки договір оренди землі не був розірваний у встановленому законом порядку, позивач залишався платником орендної плати. Опис майна у податкову заставу та реєстрацію обтяжень проведено в межах повноважень для забезпечення погашення податкового боргу.

Позивач подав відповідь на відзив, за змістом якої наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

27.12.2011 між Рівненською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого Орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради від 17.03.2011 № 321 передає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування частини будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 цього Договору в оренду передається земельна ділянка площею 85 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови міста, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена в пункті 5 Договору і становить 114 773,05 грн.

Згідно з пунктами 8, 9 Договору договір укладено на 49 років. Орендна плата за землю справляється з моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (рішення № 321 від 17.03.2011). Розмір орендної плати за рік за земельну ділянку становить 5 738,65 грн, що відповідає 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку № 04-10/61-1, виконаним Управлінням Держкомзему у м. Рівному станом на 17.03.2011.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення. Орендар має право приступити до використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення після набрання чинності цим Договором. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі (пункти 18–20 Договору).

Пунктом 41 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Договором визначено, що його невід`ємною частиною є, зокрема, акт визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Цього ж дня договір оренди від 27.12.2011 зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Рівному, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.02.2012 за № 561010004000293.

14.05.2012 між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 561010004000293 від 17.02.2012, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 22 954,61 грн, а розмір орендної плати за рік складає 1 147,73 грн.

Додатковий договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Рівному, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.07.2012 за № 561010004000469.

18.12.2013 позивач звернувся до міського голови міста Рівного із письмовою заявою, яка зареєстрована у міськвиконкомі за вх. № Д-3314/2, у якій посилався на те, що УДБ відмовило йому у наданні дозволу на добудову міні-ательє, у зв`язку з чим просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 85 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Докази того, що така заява була розглянута та вирішена по суті, відсутні.

У подальшому, 19.03.2015, між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровувана) укладено договір дарування, за умовами якого Дарувальник безоплатно передає нерухоме майно у власність Обдаровуваної.

Нерухоме майно, що відчужується за цим Договором, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Тип об`єкта нерухомого майна, що відчужується: частина будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_3 з індивідуальним входом, сходовою кліткою та гаражем; двокімнатна квартира, житловою площею 26,7 кв. м, загальною площею 88,7 кв. м (пункт 3 Договору).

Також судом встановлено, що 21.06.2022 заступником начальника управління – начальником відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Рівненській області Валентином Германом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 323.

21.06.2022 податковим органом на підставі зазначеного рішення також складено акт опису майна № 334 та відповідно зареєстровано обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 22.06.2022 за № 29895288 та в Державному реєстрі речових прав 24.02.2023 за № 49358098 та № 49358956.

За змістом листів відповідача від 17.04.2026 та 11.05.2026, згідно з даними ІКС «Податковий блок» та інтегрованих карток платника податків, станом на 06.05.2026 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг за кодом платежу 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) у сумі 13 689,61 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 6959-15 від 01.08.2014 та № 8545177 від 28.08.2015. Підстави для звільнення майна з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів відсутні.

Окрім зазначених доказів, які безпосередньо досліджені судом, враховуються і ті обставини, які в силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнені від доказування.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі 460/9316/23, яке набрало законної сили 28.11.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 114461662) залишено без задоволення позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 41302,78 грн.; а зустрічний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 313832-5002-1716 від 08.05.2018, № 100740-5013-1716 від 27.03.2019, № 45916-5005-1716 від 16.04.2020, № 450174-2405-1712 від 10.07.2021, якими ОСОБА_1 нараховано орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:026:0196, площею 85 кв.м. за 2018-2021 роки., в повному обсязі. В частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» № 4104-25 від 06.10.2014, зустрічний позов залишено без задоволення. При цьому судом встановлено, що з 19.03.2015 ОСОБА_1 не є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , , площею 85 кв.м, кадастровий номер 5610100000:01:026:0196, а тому ним з цієї дати не має сплачуватися орендна плата за землю.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18.09.2024 у справі №569/21935/23, що набрало законної сили 31.10.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 122268890) відмовлено у задоволенні позову Рівненської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Рівненській області про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати 13689,61 грн., яка виникла у періоді 2014-2015 років. Також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання договору оренди недійсним та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.11.2025 у справі №569/11061/25, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір земельної ділянки від 27.12.2011 та додатковий договір до нього від 17.02.2012 №561010004000293, укладені між Рівненською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, щодо оренди земельної ділянки площею 85кв.м. у АДРЕСА_2 для обслуговування частини будинку, в якому розташована квартира АДРЕСА_3 з індивідуальним входом, сходовою кліткою та гаражем.

Вважаючи протиправними та такими, що належать до скасування податкові повідомлення-рішення №6959-15 від 01.08.2014 та №8545177 від 28.08.2015, рішення про опис майна у податкову заставу від 21.06.2022 №323, акту опису майна, що перебуває у власності платника податків від 21.06.2022 №334 Головного управління ДПС у Рівненській області, та відповідно зареєстрованого обтяження майна в державному реєстрі обтяження рухомого майна 22.06.2022 за №29895288 в державному реєстрі речових прав 24.02.2023 за №49358098 та №49358956, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 269 Податкового кодексу України розрізняє:

платників земельного податку, якими є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

платників орендної плати, якими є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2. пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об`єкти оподаткування орендною платою це земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

За правилами пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

В свою чергу, за правилами пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

А за вимогами абзацу першого пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

В силу вимог пункту 287.1. статі 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 120 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент укладення позивачем договору відчуження об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 85 кв.м. кадастровий номер 5610100000:01:026:0196, передбачалося, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З наведеною нормою кореспондувалася і стаття 377 Цивільного кодексу України, яка встановлювала, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За змістом частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998, в редакції, яка діяла на момент укладення позивачем договору відчуження нерухомого майна, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також за абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998, у відповідній редакції, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналогічні норми містилися і містяться в статті 141 Земельного кодексу України, за пунктом "е" частини першої якої, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 822/287/17 та від 27.11.2018 у справі № 813/4621/13-а, 12.04.2023 у справі № 520/12136/19), виникнення права власності на будівлю і споруду у третьої особи є підставою для припинення права користування земельною ділянкою у попереднього власника. З моменту відчуження об`єкта нерухомості попередній власник не є суб`єктом плати за землю (в тому числі орендної плати), оскільки обов`язок щодо укладення договору оренди та сплати за землю переходить до нового чинного власника нерухомого майна.

З огляду на викладене, після 19.03.2015 позивач повністю втратив юридичний зв`язок із майном, а обов`язок зі сплати податкових нарахувань перейшов до набувача майна. Відтак, податкове повідомлення-рішення (далі також ППР) № 8545177 від 28.08.2015 у частині нарахування сум за період після відчуження майна (починаючи з квітня 2015 року) є безпідставним, необґрунтованим та протиправним.

Щодо ППР № 6959-15 від 01.08.2014 суд зазначає, що це рішення прийнято податковим органом до моменту укладення договору дарування, коли позивач ще залишався власником майна. Проте правомірність цього ППР, як і ППР від 2015 року, має оцінюватися судом з урахуванням строків давності щодо примусового стягнення податкового боргу, що безпосередньо впливає на законність подальших рішень про опис майна у податкову заставу.

Так, з метою забезпечення стягнення податкового боргу, який виник на підставі ППР від 2014 та 2015 років, було вжито заходів примусового характеру, а саме: прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 21.06.2022 № 323, складено акт опису майна від 21.06.2022 № 334, зареєстровано обтяження рухомого майна 22.06.2022 за № 29895288, а також обтяження нерухомого майна 24.02.2023 за № 49358098 та № 49358956.

Оцінюючи законність дій податкового органу в цій частині, суд керується такими нормами права. Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане, податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не вживає заходів щодо стягнення, право на таке стягнення втрачається, а сам борг визнається безнадійним і підлягає списанню в силу вимог ст. 101 ПКУ.

Згідно з п. 93.1.7 ст. 93 ПКУ, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу, або автоматично в силу закону у зв`язку із закінченням граничного строку його стягнення. Податкова застава є похідним інструментом забезпечення і не може існувати самостійно, якщо податковий орган втратив право на стягнення основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні суми податкових зобов`язань були визначені податковими повідомленнями-рішеннями у 2014 та 2015 роках. Граничний строк (1095 днів) для примусового стягнення відповідного податкового боргу закінчився у 2017 та 2018 роках відповідно. Навіть з урахуванням подальших законодавчих змін щодо зупинення перебігу строків давності на період дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням COVID-19, та воєнного стану, станом на момент початку примусових дій контролюючого органу (21.06.2022) 1095-денний строк для примусового стягнення податкового боргу вже сплив.

За таких обставин станом на червень 2022 року податковий борг вважався безнадійним, а право на його примусове стягнення було втрачене. Відтак, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу № 323 від 21.06.2022, складання акта опису майна № 334 від 21.06.2022, а також подальша реєстрація обтяжень рухомого майна (запис № 29895288 від 22.06.2022) та нерухомого майна (записи № 49358098, № 49358956 від 24.02.2023) відбулися за відсутності правових підстав та поза межами встановлених законом строків, а відтак є протиправними.

Враховуючи, що ППР від 2015 року прийнято неправомірно у зв`язку з відчуженням нерухомого майна за договором дарування, а строки примусового стягнення податкового боргу за обома ППР (2014 та 2015 років) сплинули, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Спірні рішення контролюючого органу, акт опису майна та зареєстровані обтяження підлягають скасуванню як протиправні.

Приписами частини 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №6959-15 від 01.08.2014 та №8545177 від 28.08.2015.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про опис майна у податкову заставу від 21.06.2022 №323 та Акт опису майна, що перебуває у власності платника податків від 21.06.2022 №334.

Скасувати запис про державну реєстрацію обтяження майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.06.2022 за №29895288.

Скасувати записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 24.02.2023 за №49358098 та №49358956.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 01.09.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua