Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/7161/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7161/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (село Вестерничани, Подільський район, Одеська область, 66382, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання довідки про обставини травми встановленого зразка неправомірною;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати довідку про обставини травми встановленого зразка;

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо несплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень щомісячно за період з 14 червня 2022 року по 4 серпня 2023 року неправомірною;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 сплатити додаткову винагороду у розмірі 100000,00 гривень щомісячно за період з 14 червня 2022 року по 4 серпня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до військового квитка позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 01 березня 2022 року позивач отримав травму, що підтверджується виписками із медичної карти. Позивач зазначає, що відповідач не надав йому довідки про обставини отримання травми встановленого зразка та не здійснив нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. Зазначає, що звертався до відповідача з відповідним рапортом, однак відповіді на нього не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 11.03.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк та станом на момент розгляду справи до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного: ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .

01 березня 2022 року ОСОБА_1 отримав травму, що підтверджується наданими до суду медичними документами.

31.01.2024 року позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу військової частини НОМЕР_2 рапорт, у якому порушив питання щодо надання довідки про обставини отримання травми та нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період з 14.06.2022 року по 04.08.2023 року.

Відповіді на поданий позивачем рапорт матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, у тому числі винагороди, які мають постійний характер, та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 у редакції, чинній у відповідні періоди, на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода, а військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 пункт 1 Постанови №168 було доповнено положеннями щодо включення до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, зокрема військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн у зв`язку з перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні необхідним є встановлення, зокрема, факту отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Разом з тим, сам факт отримання військовослужбовцем травми та подальшого перебування на лікуванні не є достатнім для висновку про наявність у нього безумовного права на додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн.

Судом встановлено, що надані позивачем медичні документи підтверджують факт отримання ним травми 01.03.2022 року та перебування на лікуванні.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини отримання позивачем зазначеної травми, а саме її зв`язок із захистом Батьківщини та безпосередню участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час отримання травми.

Зокрема, у матеріалах справи відсутня довідка про обставини отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), оформлена у встановленому порядку, а також інші документи, які б містили відомості про обставини отримання позивачем травми, бойове або спеціальне завдання, яке він виконував на момент її отримання, та зв`язок отриманої травми із захистом Батьківщини.

Отже, суд не має можливості встановити на підставі наявних у справі доказів, що травма позивача отримана саме під час захисту Батьківщини та за обставин, які є необхідними для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині безпосереднього зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за період з 14.06.2022 року по 04.08.2023 року є необґрунтованими.

Також не підлягає задоволенню вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача надати позивачу довідку про обставини отримання травми, оскільки видача такої довідки передбачає встановлення відповідною військовою частиною обставин отримання травми на підставі наявних у неї документів та відомостей.

Разом з тим суд враховує, що позивач звернувся до відповідача з відповідним рапортом, у якому порушив питання щодо надання довідки про обставини отримання травми та виплати додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням чи поясненням особистого характеру.

Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установі), до якої надійшов документ.

Застосовуючи вказані положення до обставин справи, суд зазначає, що рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця передбачає його опрацювання та вирішення порушених у ньому питань.

Судом встановлено, що 31.01.2024 року позивач направив до військової частини НОМЕР_2 рапорт, у якому порушив питання щодо надання довідки про обставини отримання травми та нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн.

При цьому матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем зазначеного рапорту, прийняття за результатами його розгляду відповідного рішення або надання позивачу відповіді по суті порушених у ньому питань.

Станом на час розгляду справи відповідачем також не надано доказів, які б підтверджували розгляд рапорту позивача.

Отже, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 31.01.2024 року.

Водночас суд зазначає, що відсутність у матеріалах справи доказів, необхідних для встановлення обставин отримання травми, не звільняє відповідача від обов`язку розглянути поданий позивачем рапорт та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

При цьому саме відповідач у межах своїх повноважень має можливість перевірити обставини отримання позивачем травми, дослідити відповідні документи та встановити наявність або відсутність підстав для видачі довідки про обставини отримання травми і нарахування додаткової винагороди.

Таким чином, суд не може підміняти відповідний орган та перебирати на себе повноваження щодо встановлення обставин отримання військовослужбовцем травми, які не підтверджені належними доказами.

Разом з тим бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача є протиправною, оскільки звернення військовослужбовця залишено без розгляду, а питання, поставлені у рапорті, не вирішені у встановленому порядку.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути рапорт від 31.01.2024 року та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

При цьому суд звертає увагу, що зобов`язання відповідача розглянути рапорт не означає обов`язку задовольнити викладені в ньому вимоги, оскільки питання щодо наявності підстав для видачі довідки про обставини отримання травми та нарахування і виплати додаткової винагороди належить до компетенції відповідача та має вирішуватися ним після перевірки всіх необхідних обставин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з п.41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність бездіяльності відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (село Вестерничани, Подільський район, Одеська область, 66382, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 31.01.2024 року щодо надання довідки про обставини отримання травми та нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць за період з 14.06.2022 року по 04.08.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 31.01.2024 року щодо надання довідки про обставини отримання травми та нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць за період з 14.06.2022 року по 04.08.2023 року, та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання, тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2026 року.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Д.К. Василяка