Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/11477/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо повернення збору;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повернути позивачу помилково сплачений збір у розмірі 26550 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2026 року позивач придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , сплативши збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 26550,00 грн. Позивач зазначає, що житло придбано нею вперше, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому збір сплачено помилково. 08.04.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення сплаченого збору, однак листом від 10.04.2026 року №1500-0506-8/54670 їй відмовлено у його поверненні з підстав відсутності належного підтвердження факту придбання житла вперше.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 КАС України.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, факт придбання житла вперше підтверджується, зокрема, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням відомостей з його невід`ємної архівної складової частини, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації.

Відповідач посилається на те, що до 01.01.2013 року в Україні не існувало єдиної системи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а реєстрація прав здійснювалася, зокрема, бюро технічної інвентаризації. У зв`язку з цим, на думку відповідача, відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не набувала житлової нерухомості до 01.01.2013 року.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору відсутні.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.03.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Кармасьовою О.В., придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість квартири відповідно до договору купівлі-продажу становить 2655000 грн.

У зв`язку з придбанням нерухомого майна позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, що становить 26550,00 грн.

Звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач зазначила, що придбала житло вперше, у зв`язку з чим збір на обов`язкове державне пенсійне страхування був сплачений нею помилково.

Листом від 10.04.2026 року №1500-0506-8/54670 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у поверненні збору у розмірі 26550,00 грн.

Підставою для відмови відповідач визначив відсутність можливості достовірно встановити факт придбання позивачем житла вперше, оскільки відсутність відомостей про права на нерухоме майно в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не у всіх випадках свідчить про відсутність у особи права власності на житло, набутого до 01.01.2013 року.

Спірним у даній справі є правомірність відмови відповідача у формуванні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з придбанням житла вперше.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком визначених законом осіб, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР об`єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Відповідно до пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної у договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше.

Відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло, у тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку у спільному майні подружжя, та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації.

З наведеного вбачається, що законодавством визначено право громадянина, який вперше придбаває житло, на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому чинне законодавство передбачає можливість підтвердження факту першого придбання житла сукупністю визначених відомостей та документів.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 25.11.2021 року у справі №280/9714/20, особа, яка не скористалася звільненням від сплати збору на стадії нотаріального посвідчення договору та сплатила збір, не позбавлена права звернутися після посвідчення договору до територіального органу Пенсійного фонду України із визначеними законодавством документами для формування подання про повернення помилково сплаченого збору.

Отже, сама по собі сплата позивачем збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири не позбавляє її права на подальше звернення із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності такого рішення покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів здійснюється за поданням органу, що контролює справляння відповідних надходжень бюджету.

Контроль за справлянням надходжень до бюджету за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.

Таким чином, саме Пенсійний фонд України як орган, що контролює справляння відповідного доходу бюджету, уповноважений сформувати подання про повернення помилково зарахованого до бюджету збору.

При цьому Порядок №787 не наділяє орган Казначейства повноваженнями самостійно визначати наявність у особи права на звільнення від сплати збору, а повернення коштів здійснюється на підставі подання органу, що контролює відповідне надходження.

У поданій позивачем заяві зазначено про придбання житла вперше.

Відповідач, розглядаючи звернення позивача, не встановив факту попереднього набуття нею права власності на житло.

Натомість підставою для відмови стало лише посилання на те, що до 01.01.2013 року в Україні не існувало єдиної системи державної реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим відсутність відповідної інформації в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не може вважатися безумовним підтвердженням першого придбання житла.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що сама по собі відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може в усіх випадках автоматично підтверджувати відсутність у особи будь-яких прав на житло, набутого до 01.01.2013 року.

Разом з тим, така обставина сама по собі не є доказом того, що позивач раніше набувала право власності на житло.

Суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про відмову у формуванні подання про повернення коштів, повинен виходити з конкретних фактичних обставин щодо відповідного платника, а не лише з абстрактної можливості існування у нього раніше набутого права власності на житло.

Відповідачем не зазначено, яке саме житло позивач раніше мала у власності, коли, на якій підставі та яким чином вона його набула.

Не надано відповідачем і доказів того, що позивач раніше приватизовувала житло, успадковувала його, отримувала у дар, купувала або набувала як частку у спільному майні подружжя.

Отже, доводи відповідача ґрунтуються не на встановленому факті попереднього набуття позивачем права власності на житло, а лише на припущенні про можливість такого набуття.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень встановлює, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

У даному випадку відповідач, відмовляючи позивачу у формуванні подання про повернення збору, не навів конкретних обставин, які б свідчили про те, що позивач не має права на звільнення від сплати збору як особа, яка вперше придбала житло.

Посилання відповідача на відсутність єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно до 01.01.2013 року саме по собі не може бути достатньою підставою для відмови у реалізації передбаченого законом права.

Верховний Суд у подібних правовідносинах звертав увагу на те, що відсутність належного механізму перевірки інформації про факт першого придбання житла не може сама по собі покладати негативні наслідки недосконалості такого механізму на особу, яка реалізує передбачене законом право на звільнення від сплати збору.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у формуванні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Разом з тим, суд зазначає, що безпосереднє повернення коштів з державного бюджету не належить до повноважень відповідача.

Відповідно до Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється органом Казначейства на підставі подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень бюджету.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору у розмірі 26550,00 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для безпосереднього стягнення з відповідача на користь позивача суми 26550,00 грн, оскільки відповідач не є розпорядником зазначених коштів, а їх повернення здійснюється в порядку, визначеному бюджетним законодавством.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 14, 72, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26550,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26550,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання, тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка