Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/25379/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25379/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_4 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 06.07.2024 року про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.07.2024 року про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.07.2024 року позивачем було направлено рапорт та документи до Військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення його з військової служби з лав Збройних Сил України у зв`язку з необхідністю догляду за бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 №2046 від 16.07.2024 року, позивачу було відмовлено у задоволенні рапорту через те, що бабуся ОСОБА_2 не підпадає під перелік осіб, визначених в абзаці 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду рапорту, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 262 КАС України.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ). Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року виключено зі складу відповідачів у справі №420/25379/24 Військову частину НОМЕР_4 . Залучено до участі у справі №420/25379/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Військову частину НОМЕР_4 .

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що рапорт позивача був оформлений з порушеннями та, скоріш за все, підписаний не власноруч ним, оскільки ОСОБА_1 знаходився у військовій частині НОМЕР_2 на базовій загальновійськовій підготовці, а пакет документів надійшов від ОСОБА_3 . Разом з тим, незважаючи на зазначені недоліки, командуванням військової частини НОМЕР_2 16.07.2024 року за вих. №2046 надано відповідь заявнику з урахуванням положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_4 , надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого третя особа вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.08.2024 року №238 солдата запасу ОСОБА_1 , призваного на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», який прибув із військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , з 22 серпня 2024 року було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та наказано вважати таким, що з 22 серпня 2024 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які виявили бажання звільнитися з військової служби, у тому числі за сімейними обставинами, особисто звертаються по команді рапортом на звільнення. До рапорту долучаються документи на підтвердження зазначеної у рапорті підстави звільнення. З моменту зарахування до списків військової частини НОМЕР_4 солдат ОСОБА_1 з рапортом про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами до командування частини не звертався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Військовослужбовець ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.05.2024 №138 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 за мобілізаційним планом та з 16 травня 2024 року зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду курсанта.

В період проходження позивачем базової загальновійськової підготовки відповідачем 06.07.2024 року за вх. №Міщ-72/3 через АТ «Укрпошта» було отримано поштове відправлення, в якому містилися рапорт ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 разом з додатками згідно з описом вкладення до поштового відправлення 677010000816.

Поштове відправлення надійшло від ОСОБА_3 . Відповідно до рапорту позивач просив звільнити його у запас на підставі абзаців 11, 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та надати відповідний наказ про звільнення.

Командуванням військової частини НОМЕР_2 16.07.2024 року за вих. №2046 надано відповідь заявнику з урахуванням положень статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зазначеним листом позивача повідомлено про відмову у задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю визначених законом підстав для звільнення з військової служби за зазначеними у рапорті сімейними обставинами.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Порядок звільнення з військової служби регламентований, зокрема, пунктом 233 Положення №1153/2008, яким передбачено, що військовослужбовці, які виявили бажання звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

З наведених положень законодавства вбачається, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з військової служби є підставою для його розгляду відповідним командуванням з прийняттям рішення з порушеного у ньому питання.

Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 від 06.07.2024 року був отриманий військовою частиною НОМЕР_2 , зареєстрований за вх. №Міщ-72/3 та розглянутий командуванням військової частини.

За результатами розгляду рапорту 16.07.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь за вих. №2046, якою позивача повідомлено про відмову у задоволенні його рапорту із зазначенням правових підстав такої відмови.

Таким чином, твердження позивача про нерозгляд відповідачем його рапорту від 06.07.2024 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки зазначений рапорт був отриманий відповідачем, розглянутий та за результатами його розгляду прийнято відповідне рішення, про яке позивача було повідомлено.

При цьому суд звертає увагу, що предметом заявлених позовних вимог є саме визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту позивача та зобов`язання відповідача розглянути такий рапорт.

Водночас позивачем не заявлено позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення військової частини НОМЕР_2 , викладеного у листі від 16.07.2024 року №2046, яким відмовлено у задоволенні рапорту.

За таких обставин суд у межах заявлених позовних вимог не надає оцінки правомірності рішення відповідача про відмову у задоволенні рапорту по суті, оскільки зазначене рішення не є предметом оскарження у цій справі.

Отже, оскільки відповідачем розглянуто рапорт позивача від 06.07.2024 року та за результатами його розгляду прийнято відповідне рішення, підстави для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду зазначеного рапорту відсутні.

Посилання відповідача на те, що рапорт позивача міг бути підписаний не власноруч та що поштове відправлення надійшло від іншої особи, не впливають на висновок суду, оскільки, незважаючи на зазначені обставини, відповідач прийняв рапорт до розгляду та надав за результатами його розгляду відповідь по суті порушеного питання.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.07.2024 року про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, вказаний рапорт уже був розглянутий відповідачем, за результатами чого 16.07.2024 року надано відповідь №2046.

Отже, зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт, який уже розглянуто та за результатами якого прийнято відповідне рішення, не відповідає фактичним обставинам справи та не є належним способом захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, за відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача, взаємопов`язана позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути зазначений рапорт також не підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що встановлення правомірності або неправомірності відмови у задоволенні рапорту позивача від 16.07.2024 року №2046 виходить за межі заявленого предмета спору, оскільки відповідне рішення відповідача позивачем у цій справі не оскаржується.

Відтак, доводи учасників справи щодо наявності чи відсутності у позивача права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами не змінюють висновку суду щодо відсутності предмета спору в частині заявленої бездіяльності, оскільки рапорт позивача був розглянутий відповідачем.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин судом не встановлено.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, і доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач відповідно до закону звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу та стягнення судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання, тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

.