Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №400/9049/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 р. № 400/9049/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправною та скасування відповіді від 19.04.2026 № СА-20115628

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо перенаправлення скарги позивача № СА-20108572 на розгляд до військової частини НОМЕР_1 та надання відповіді неналежною особою;

визнання протиправною та скасування відповіді військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2026 № СА-20115628, наданої на звернення № СА-20108572;

зобов`язання Міністерства оборони України особисто (за підписом керівництва Міністерства) та комісійно розглянути скаргу позивача № СА-20108572 щодо дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (зокрема, щодо неповідомлення про повторну перевірку отримання травми 03.09.2023) та прийняти законне рішення по суті.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через Державну установу «Урядовий контактний центр» він подав Міністерству оборони України звернення (скаргу), якою було оскаржено протиправні дії та бездіяльність керівництва військової частини НОМЕР_1 , яке було зареєстровано за № СА-20108572. Проте, відповідь на це звернення була надана військовою частиною НОМЕР_1 за суміжним номером № СА-20115628 від 19.04.2026. На переконання позивача, такі дії Міністерства оборони України є протиправними, оскільки відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» заборонено направляти скаргу громадянина для розгляду тому органу або посадовій особі, дії чи рішення яких оскаржуються. Відповідна відповідь військової частини НОМЕР_1 винесена неналежним суб`єктом із порушенням установленої законом процедури, а отже є юридично нікчемною. Через такі протиправні дії відповідачів, питання приховування інформації про повторну перевірку його травми від 03.09.2023 залишилося без належного правового реагування з боку Міністерства оборони України.

У відзиві на позовну заяву від 05.08.2026 військова частина НОМЕР_1 заперечила проти позову і просила суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог до неї. Відзив умотивовано тим, що відповідне звернення позивача було розглянуто нею згідно з дорученням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 19.05.2026 № С-77187/1. Разом з тим, статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. За таких обставин та наведеного правового регулювання військова частина НОМЕР_1 вважає, що було виконано вказане доручення.

Міністерство оборони України у відзиві на позовну заяву від 10.08.2026 просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки права позивача не були порушені. Скарга позивача була опрацьована в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України у встановленому порядку та за дорученням державного секретаря Міністерства оборони України надіслана для опрацювання до адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України. Те, яким чином Генеральний штаб Збройних Сил України приймав рішення і направляв звернення до підпорядкованих йому військових частин для розгляду по суті та надання відповіді позивачу, належить до внутрішніх процедур цього органу військового управління. Саме ця установа є володільцем інформації, пов`язаної з подальшою внутрішньою реєстрацією в діловодстві отриманого від Міноборони звернення позивача, а тому Міноборони не є розпорядником інформації щодо внутрішньої реєстрації документів, які знаходяться в Генеральному штабі Збройних Сил України та за якими надавалися відповіді позивачу. З урахуванням зазначеного Міністерство оборони України вважає, що права позивача ним не порушені.

Позивач правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також про витребування у військової частини НОМЕР_1 деяких доказів.

Військова частина НОМЕР_1 до відзиву на позовну заяву від 05.08.2026 додала витребувані докази.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач подав 19.04.2026 через Державну установу «Урядовий контактний центр» звернення до Міністерства оборони України, яке зареєстроване за № СА-20115628, із таким змістом:

«Міністру Оборони України СКАРГА (повторно) На підставі наказу № 252 26 лютого 2026 року командиром в/ч НОМЕР_1 було призначено розслідування по факту отримання мною тяжкого травмування під час захисту Батьківщини (Форма 6 та висновок Центральної ВЛК ЗСУ у наявності). По теперішній час я як зацікавлена особа не ознайомлений з результатами розслідування на підставі наказу № 252 від 26 лютого 2026 року командира в/ч НОМЕР_1 , що начебто повторно з вересня 2023 року «проводилось» вже посадовими особами в/ч НОМЕР_1 по факту отримання мною тяжкого травмування під час захисту Батьківщини 03 вересня 2023 року, що порушує моє право вже майже рік на отримання ОГД як інваліда внаслідок війни. Форма 5 також в/ч НОМЕР_1 не надано мені по теперішній час-що порушує моє право на отримання компенсацій, передбачених постановою КМ України під час лікування, операції та відпусток на лікування отриманного мною тяжкого травмування під час захисту Батьківщини 03 вересня 2023 року. ЗНУЩАННЯ продовжується. Відповідно до статей 14-16, 20 Закону України «Про звернення громадян» пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.»

Згідно з реєстраційною карткою звернення № СА-20115628 воно було надіслано 20.04.2026 Міністерству оборони України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 19.05.2026 № С-5910/2 надіслало військовій частині НОМЕР_1 вищенаведене звернення для розгляду та надання відповіді заявнику.

За результатами розгляду звернення позивача від 19.04.2026 до Міністерства оборони України (реєстраційний номер СА-20115628) військова частина НОМЕР_1 листом-відповіддю від 23.05.2026 № 1494/2/7995 повідомила його про результати повторного службового розслідування щодо вивчення обставин отримання ним травми 03.09.2023, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 № 170/нагд.

Вважаючи, що його звернення не було належним чином розглянуто відповідачами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Основного Закону України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини та свобод 1950 року, ратифіковану Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

У постанові від 29.11.2021 у справі № 120/1727/20-а Верховний Суд сформував правовий висновок, що не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, присвоєною заявником; скарга у свою чергу має відповідати певним критеріям у силу вимог частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону України «Про звернення громадян». За приписами Закону України «Про звернення громадян» необхідною передумовою звернення до відповідного органу зі скаргою є порушення права та/або законного інтересу громадянина, а сама скарга має містити вказівку на конкретне порушення права/інтересу та рішення, дію/бездіяльність, яким/якими таке право/інтерес скаржника порушене, а також вимогу про поновлення такого порушеного права/інтересу.

Відповідно до частин першої, третьої і четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. (частини перша і шоста статті 16 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Суд встановив, що через Державну установу «Урядовий контактний центр» позивач подав 19.04.2026 Міністерству оборони України звернення (реєстраційний номер СА-20115628), із назвою «скарга».

Зміст цього звернення зводиться до вимог про:

ознайомлення його з результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2026 № 252;

надання йому військовою частиною НОМЕР_1 довідку форми 5.

Будь-яких відомостей і доказів про те, що військова частина НОМЕР_1 відмовила йому в наданні відомостей про результати відповідного службового розслідування, а також довідки форми 5, матеріали справи не містять. До цього звернення не додано жодного документа.

Крім того, у позовній заяві позивач стверджує, що звернення за № СА-20115628 і № СА-20108572 є одним і тим же зверненням, але будь-яких доказів цьому не надає.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що звернення позивача від 19.04.2026 (реєстраційний номер СА-20115628) за своїм змістом є заявою (клопотанням) про ознайомлення його з результатами відповідного службового розслідування і про надання йому довідки форми 5, а не скаргою на дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо відмови йому в наданні відомостей про результати службового розслідування та довідки форми 5.

Оскільки заява позивача стосувалась питань, що належать до компетенції військової частини НОМЕР_1 , яка входить до складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України, тому ця заява згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» правомірно була надіслана за належністю для розгляду до військової частини НОМЕР_1 як органу, який володіє відповідними відомостями і повноваженнями.

Відтак не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо направлення звернення позивача № СА-20108572 на розгляд до військової частини НОМЕР_1 та надання відповіді неналежною особою.

За результатами розгляду звернення позивача від 19.04.2026 до Міністерства оборони України (реєстраційний номер СА-20115628) військова частина НОМЕР_1 листом-відповіддю від 23.05.2026 № 1494/2/7995 повідомила його:

про результати повторного службового розслідування щодо вивчення обставин отримання ним травми 03.09.2023, проведеного на підставі командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 № 170/нагд, та за підсумками його прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2026 № 252/нод;

про підстави, які унеможливлюють надання позивачу Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, а саме: постановлення П`ятим апеляційним адміністративним судом ухвали від 11.05.2026 у справі № 400/10198/25 про зупинення провадження за заявою військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі №400/10198/25 до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Тобто військова частина НОМЕР_1 всебічно розглянула звернення позивача.

Вищенаведена відповідь підписана особисто командиром військової частини НОМЕР_1 , тобто з дотриманням вимог частини другої статті 14 Закону України «Про звернення громадян».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі:

Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022);

військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

6. Повний текст рішення суду складений 02.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук