Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №380/5371/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 рокусправа № 380/5371/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказів, та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 71 від 06 лютого 2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира (по стройовій частині Військової частини НОМЕР_1 № 37 від 06 лютого 2026 року в частині, що стосується призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Представник позивача в обґрунтування позову вказав, що позивач отримав відстрочку у вигляді бронювання, як працівник критично важливого підприємства ТОВ «ГУРЗУФ ДЕФЕНС». Повідомив, що позивач, як працівник критичного важливого підприємства для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, з 05 лютого 2026 року перебував у процесі переоформлення відстрочки у вигляді бронювання. Разом з тим, 06 лютого 2026 року позивача затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження військово-лікарської комісії, якими в подальшому видано наказ № 71 від 06 лютого 2026 року про призов на військову службу. Зазначив, що в подальшому наказом командира № 37 від 06 лютого 2026 року позивача зараховано до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 . Позивач важає наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 № 71 від 06 лютого 2026 року та наказ командира № 37 від 06 лютого 2026 року від про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що прийняті всупереч положень чинного законодавства України, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

На адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 37 від 06 лютого 2026 року. Зазначений наказ є індивідуальним актом. Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, право тлумачні (право інтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні – до правозастосовних. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Тому, дії/рішення в частині призову за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 - вже реалізований, а визнання їх протиправними не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби. Просив відмовити у задоволенні позову

На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій виклав свої заперечнння, щодо доводів відповідача-2. Зокрема, зазначив про те, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ начальника відповідача-1 про призов на військову службу під час мобілізації від № 71 від 06 лютого 2026 року, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до військової частини відповідача-2 є протиправним та підлягає скасуванню.

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив, у якому вказав, що військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку № 1487). Згідно з пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ. Зазначив, що починаючи з 18.05.2024 року чинне законодавство прямо передбачає можливість призову військовозобов`язаного незалежно від місця перебування особи на військовому обліку. Відповідач також вказав, що чинне законодавство не встановлює самостійної правової заборони на призов громадянина лише у зв`язку з тим, що щодо нього здійснюється процедура бронювання, якщо на момент призову відсутні рішення про бронювання та оформлена відстрочка від призову. Правові обмеження для призову виникають після набуття особою статусу заброньованого та оформлення відстрочки відповідно до статей 23 і 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 з 25.06.2018. За рішенням військово-лікарської комісії від 18.12.2024 визнаний придатним.

Згідно довідки Вих. № 8/к від 13.03.2026 ОСОБА_1 перебуває у трудвих відносинах з Товариством з обмеженою відповідальність "Гурзуф Дефенс" (далі - ТОВ "Гурзуф Дефенс", яке відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 04.02.2026 року № 22/нз, визначено таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, в авіабудівній галузі та у сфері космічної діяльності таким, що мають важливе значення для національної економіки, на посаді комірник з 16 грудня 2025 року.

Відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 04.02.2026 о 20:55 позивач мав відстрочку - бронювання до 10.02.2026.

Відповідно до Наказу Міністерства оборони № 292/нз від 04 лютого 2026 року ТОВ «Гурзуф Дефенс» визначено таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

ТОВ «Гурзуф Дефенс» розпочало процедуру перебронювання військовозобов`язаних працівників, які пропонуються для бронювання на період мобілізації та воєнний час засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема, подало заяву № 20260205-175672 від 05.02.2026 про анулювання бронювання працівникам (перебронювання працівників на новий строк у зв`язку з оновленням статусу критично важливого підприємства) та заяву № 20260205-1897435 від 05.02.2026 про бронювання працівників.

Відповідно до Витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 06.02.2026 № 71 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу із Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2026 № 37 солдата ОСОБА_1 з 06 лютого 2026 року зараховано до списків особового складу.

Позивач важає наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 № 71 від 06 лютого 2026 року та наказ командира № 37 від 06 лютого 2026 року від про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що прийняті всупереч положень чинного законодавства України, тому звернувся до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями ч. 2 ст. 2 цього ж Закону визначено, що проходження військової служби здійснюється:

громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства – у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

За змістом ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники – особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 3 Закон № 3543-XII одним із принципів здійснення мобілізаційної підготовки та мобілізації є додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян, а зміст мобілізаційної підготовки становить в тому числі бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації установлені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Зокрема, в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до ст. 24 Закону № 3543-XII метою бронювання військовозобов`язаних є забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Пунктом 4 частини 1 статті 25 Закону № 3543-XII встановлено, що бронюванню підлягають, зокрема, військовозобов`язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками.

Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону № 3543-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 "Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час" затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану (далі – Порядок № 76).

Згідно з п. 1 Порядку № 76, ним визначається механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);

в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - критично важливі підприємства);

на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи);

у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;

у Товаристві Червоного Хреста України, інших українських неурядових організаціях, які реалізують гуманітарні проекти за кошти міжнародних партнерів.

Пунктом 3 Порядку № 76 передбачено, що Бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія. Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка). Не підлягають бронюванню військовозобов`язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

Строк дії відстрочки не може перевищувати:

строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку;

строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;

12 місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього Порядку

строку договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього Порядку;

45 календарних днів з дня укладення трудового договору - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 4 частини першої статті 25 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

У свою чергу, пунктом 1 Порядку № 650 "Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану" (далі - Порядок № 650), передбачено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з п. 3 Порядку № 650 для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі – Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.

Пунктами 12-19 Порядку № 650 передбачено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.

Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.

Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр військовозобов`язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо:

загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа може подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія та отримати інформацію про військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік, що міститься в Реєстрі військовозобов`язаних, а саме: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дата народження; ознака військового обліку за призначенням (загальний або спеціальний); дата закінчення строку дії відстрочки та перебування на спеціальному військовому обліку.

У списку зазначаються такі відомості щодо:

1) державного органу, підприємства, установи: повне найменування та місцезнаходження; код згідно з ЄДРПОУ;

2) військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); строк дії відстрочки.

Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.

Сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов`язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.

У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

З моменту переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку № 76, із змінами.

Згідно з п. 21 Порядку № 650 інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Відповідно до п. 22 Порядку № 650 за заявою працівника в електронній формі, поданою засобами Порталу Дія, може формуватися витяг про бронювання військовозобов`язаного (далі – витяг), який є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

На підставі подання державним органом, підприємством, установою обґрунтованої інформації засобами Порталу Дія або шляхом електронної інформаційної взаємодії військовозобов`язаний засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично переводиться на загальний військовий облік, а бронювання анулюється.

Суд встановив, що позивач, як працівник підприємства, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, в авіабудівній галузі та у сфері космічної діяльності таким, що мають важливе значення для національної економіки, був заброньований за ТзОВ "Гурзуф Дефенс" до 10.02.2026, що підтверджується інформацією з військово-облікового документа в електронній формі "Резерв+" станом на 04.02.2026. (а.с. 15)

Таким чином, станом на день прийняття наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 71 від 06 лютого 2026 року та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 37 від 06 лютого 2026 року, позивач був заброньований у визначеному законодавством порядку, а тому не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Суд звертає увагу, що відповідно до Закону № 3543-XII та прийнятих на його реалізацію нормативно-правових актів заброньовані військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а надана з цих підстав відстрочка може бути анульована виключно у випадках, передбачених законодавством.

Тобто, лише у разі анулювання бронювання та після переведення військовозобов`язаного на загальний військовий облік, такий, раніше заброньований військовозобов`язаний може бути мобілізований на загальних підставах.

Відповідно до п. 8 Порядку № 76 надана відстрочка підлягає анулюванню у разі:

1) закінчення строку її дії;

2) позбавлення підприємства, установи, організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

3) завершення критично важливим підприємством виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

4) ліквідації державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи, спеціалізованої установи, оператора протимінної діяльності;

5) звільнення військовозобов`язаного з державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи, спеціалізованої установи, оператора протимінної діяльності (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи, спеціалізованої установи, оператора протимінної діяльності);

6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з критично важливим підприємством, критично важливою установою, спеціалізованою установою, оператором протимінної діяльності;

7) обґрунтованого подання керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи, спеціалізованої установи, оператора протимінної діяльності;

8) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

9) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ;

10) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим (сертифікованими) процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності.

Таким чином, пунктом 8 Порядку № 76 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік випадків, за умови наявності яких надана відстрочка від призову на військову служби під час мобілізації підлягає анулюванню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що процедура анулювання бронювання регламентується цим же пунктом та передбачає, що анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання державних органів, критично важливих підприємств, критично важливих установ, спеціалізованих установ, операторів протимінної діяльності. Відповідно до зазначеного рішення державні органи, критично важливі підприємства, критично важливі установи, спеціалізовані установи, оператори протимінної діяльності у п`ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов`язаного витяг, виданий відповідно до пункту 7 цього Порядку, та надсилають його СБУ, розвідувальному органу України з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку.

Надана військовозобов`язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов`язаного.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до завершення процедури перебронювання і прийняття рішення по новій заявці (позитивного або негативного) попередньо надана відстрочка продовжує свою дію. Жодна з підстав визначених п.8 Порядку № 76, які визначають, що надана відстрочка підлягає анулюванню, в даному випадку відсутня, а відповідач суду доказів на підтвердження протилежного не надав.

Зокрема, жодного рішення про скасування чи анулювання попереднього рішення про бронювання органом, визначеним Порядком №76 на час спірних правовідносин не приймалось, роботодавцю не надсилалось, що вказує на чинність відстрочки до 10.02.2026.

Як встановив суд, ТОВ “Гурзуф Дефенс” розпочало процедуру перебронювання військовозобов`язаних працівників, які пропонуються для бронювання на період мобілізації та воєнний час засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема, подало заяву № 20260205-175672від05.02.2026 про анулювання бронювання працівникам (перебронювання працівників на новий строк у зв`язку з оновленням статусу критично важливого підприємства) та заяву № 20260205-1897435 від05.02.2026про бронювання працівників.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 29, 30 Порядку №76 протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний: перебуває на військовому обліку; перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою; уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024р. № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»; не перебуває у розшуку.

Позивач на момент призову перебував у чинних трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Гурзуф Дефенс» (критично важливим підприємством) та перебував у процесі перебронювання, повністю підпадав під вимоги та умови, визначених пунктами 29, 30 Порядку №76 згідно з якими, протягом 72 годин з моменту подачі такого на бронювання, а саме 05.02.2026 року, не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 06.02.2026 № 71 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 є протиправним, та таким що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 37 від 06 лютого 2026 року в частині, що стосується призову на військову службу під час мобілізації суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Разом з тим, визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну його правового статусу та протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Тому, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав позивача наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 37 від 06 лютого 2026 року, в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо покликань відповідача-2 на те, що наказ є індивідуальним актом, та дії/рішення в частині призову за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 - вже реалізований, а визнання їх протиправними не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18 та від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Суд звертає увагу на те, що можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним фактично зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим.

Тому, Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 06.02.2026 № 71 та Наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 37 від 06 лютого 2026 року, в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 є юридично значимими, оскільки мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача, та покладають на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

Суд зазначає, що стаття 26 Закону № 2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувшись до суду оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача-1, щодо призову позивача на військову службу та наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування останнього до особового складу.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Тому, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту їх прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 КАС України).

Отже, з метою поновлення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, які були порушені прийняттям оскаржуваного індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, суд вправі покласти на такого суб`єкта обов`язок вчинити дії, однак лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини здійснюється у разі його звільнення з військової служби.

У свою чергу підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ і їх перелік є вичерпним.

Тому, суд дійшов висновку про неможливість задоволення частини позовних вимог, щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що правові наслідки скасування у судовому порядку оскаржуваних наказів відповідачів полягають у незаконності призову та прийняття позивача на військову службу під час мобілізації та втраті чинності зазначеними актами, що закономірно покладає на відповідачів обов`язок вирішити питання про звільнення позивача з військової служби після набранням рішенням суду законної сили. Зокрема, Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі № 520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Суд вважає, що ефективним та належним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 71 від 06 лютого 2026 року, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та визнання протиправним та скасування Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 37 від 06 лютого 2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід пропорційно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у загальному розмірі 1064,96.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 71 від 06 лютого 2026 року, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 37 від 06 лютого 2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачений судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур