Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №380/11435/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 рокусправа № 380/11435/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.04.2026 р. № 133850023095 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 07.04.2026, зарахувавши до страхового стажу: період навчання слухачем підготовчого відділення спеціальної воєнної підготовки та фізвиховання Луцького педінституту з 12.12.1986 по 31.08.1987, період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1991, період роботи з 11.01.2005 по 01.09.2005 у ТзОВ “Будівельна компанія “Вадіс”, з 03.10.2005 по 29.06.2007 у ТзОВ “Будівельна компанія “Вадіс”, з 02.07.2007 по 11.06.2008 у ТзОВ “Будівельне управління- 33”, з 21.08.2008 по 11.08.2009 у ТзОВ “ІскраСтройСервіс”, з 25.09.2012 по 21.05.2013 у ТзОВ “ІскраСтройСервіс”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058 (далі – Закон №1058). Заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - Відповідач). Рішенням від 16.04.2026 року №13385002395 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з причин відсутності необхідного страхового стажу. У своєму рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано: перебування слухачем підготовчого відділення інституту з 12.12.1986 по 31.08.1987, оскільки слухачі підготовчих відділень вищих навчальних закладів не здобувають певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня; навчання з 01.09.1987 по 15.08.1991 оскільки до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання, зокрема, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на денній формі навчання. Крім того, з 01.12.1989 прийнято на посаду коменданта гуртожитку. Необхідно надати уточнюючу довідку щодо періоду навчання за денною формою; періоди роботи з 11.01.2005 по 01.09.2005, з 03.10.2005 по 29.06.2007, з 02.07.2007 по 11.06.2008, з 21.08.2008 по 11.08.2009 та з 25.09.2012 по 21.05.2013, на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, період роботи 29.05.2013 по 12.11.2015, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 03.04.2013, на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 Вважаючи вказане рішення необґрунтованим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 08.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. 07.04.2026 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058). Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 16.04.2026 № 133850023095 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Вік Позивача становить 60 років 08 місяців, необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 становить 32 роки. Страховий стаж Позивача, обчислений відповідно до вищевикладених норм законодавства, згідно наданих до заяви про призначення пенсії документами та даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, склав - 26 років 08 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Результати розгляду документів, доданих до заяви: До страхового стажу не зараховано періоди: - згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.10.1986: наявний запис, що стаж до прийняття на роботу складає 02 роки 01 місяць 15 днів, на підставі довідки від 26.06.1986. Довідку не надано; - перебування слухачем підготовчого відділення інституту з 12.12.1986 по 31.08.1987, оскільки слухачі підготовчих відділень вищих навчальних закладів не здобувають певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня; - навчання з 01.09.1987 по 15.08.1991 (зараховано на 1 курс факультету фізичного виховання та переведений на індивідуальне навчання), оскільки відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням п. 8 Порядку № 637, до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання, зокрема, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на денній формі навчання. Крім того, з 01.12.1989 прийнято на посаду коменданта гуртожитку. Не надано уточнюючу довідку щодо періоду навчання за денною формою. - роботи з 11.01.2005 по 01.09.2005, з 03.10.2005 по 29.06.2007, з 02.07.2007 по 11.06.2008, з 21.08.2008 по 11.08.2009 та з 25.09.2012 по 21.05.2013, на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991;- роботи з 29.05.2013 по 12.11.2015, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 03.04.2013, на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058 (далі –Закон №1058).

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.04.2026 №133850023095 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

до страхового стажу не зараховано періоди:

згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.10.1986: наявний запис, що стаж до прийняття на роботу складає 02 роки 01 місяць 15 днів, на підставі довідки від 26.06.1986. Довідку не надано;

перебування слухачем підготовчого відділення інституту з 12.12.1986 по 31.08.1987, оскільки слухачі підготовчих відділень вищих навчальних закладів не здобувають певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

навчання з 01.09.1987 по 15.08.1991 (зараховано на 1 курс факультету фізичного виховання та переведений на індивідуальне навчання), оскільки відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання, зокрема, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах на денній формі навчання. Крім того, з 01.12.1989 прийнято на посаду коменданта гуртожитку. Необхідно надати уточнюючу довідку щодо періоду навчання за денною формою;

роботи з 11.01.2005 по 01.09.2005, з 03.10.2005 по 29.06.2007, з 02.07.2007 по 11.06.2008, з 21.08.2008 по 11.08.2009 та з 25.09.2012 по 21.05.2013, на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991;

роботи з 29.05.2013 по 12.11.2015, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 03.04.2013, на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Позивач вважає вказане рішення протиправним і таким, що порушує його права, внаслідок чого звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи цей спір, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 - до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Предмет спору у цій справі зводиться до встановлення обставин правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.

Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин безпідставними є посилання Управління на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.01.2005 на території РФ.

Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.

З огляду на вищенаведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, за результатом розгляду документів, доданих до заяви позивача, оскаржуваним рішенням безпідставно не зарахувало позивачу до страхового стажу періоди роботи: з 11.01.2005 по 01.09.2005, з 03.10.2005 по 29.06.2007, з 02.07.2007 по 11.06.2008, з 21.08.2008 по 11.08.2009, з 25.09.2012 по 21.03.2013 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 1986 року.

Щодо зобов`язання зарахувати період навчання слухачем підготовчого відділення спеціальної воєнної підготовки та фізвиховання з 12.12.1986 по 31.08.1987, суд зазначає наступне.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.10.1986 з 12.12.1978 позивача зараховано слухачем підготовчого відділення спеціальної воєнної підготовки та фізвиховання Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі України, а з 01.09.1977 зарахований на І курс (денна форма навчання) даного навчального закладу.

Вимогами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до вимог пункту "е" статті 3 Закону№ 1788-ХІІ, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня .972 року № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі - Порядок № 590).

Підпунктом "і" пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: "навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 "Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах" та Постанови ЦК КГІУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року № 573.

Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що:

1) при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів);

2) на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР., Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій;

3) слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів, при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27.07.1963 № 1114.

Статтею 45 Закону СРСР від 19.07.1973 № 4536-VIII "Про затвердження Основ законодавства Союзу PCP і союзних республік про народну освіту" було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах вузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.

Відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого Наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 29.09.1969 № 712 (із змінами і доповненнями), підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки молоді до вступу до вищого навчального закладу.

Крім цього, відповідно до Положення № 712 від 26.09.1969; № 394 від 17.05.1971; № 468 від 31.05.1974 та № 504 від 14.07.1987 згідно з якими:

а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21);

в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9- 10).

Також, під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, :ствердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) інших і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (наукового закладу) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Отже, враховуючи, що за нормами законодавства, яке діяло у 1978-1979 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривався трудовий стаж, після закінчення підготовчих курсів позивач був зарахований студентом першого курсу Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі України, а відтак вищевказаний період навчання позивача у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі України з 12.12.1986 по 31.08.1987 підлягає врахуванню до страхового стажу.

Згідно вимог статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З урахуванням зазначеного, відмова відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 12.12.1986 по 31.08.1987 (включно), що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічні висновки суду викладені в ухвалі Вищого адміністративного України від 17.11.2016 у справі № 442/5154/13-а, постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 821/308/18, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 580/4040/19.

Враховуючи вищезазначене належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період навчання слухачем підготовчого відділення спеціальної воєнної підготовки та фізвиховання Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі України з 12.12.1986 по 31.08.1987.

Щодо зобов`язання зарахувати періоди навчання з 01.09.1987 по 24.06.1991, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Стаття 64 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” закріплює, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; 2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

У постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні трудового стажу при призначенні позивачу пенсії.

За позицією відповідача, до страхового стажу позивача не підлягає зарахуванню період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1991, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи.

Суд зазначає, що пунктом “д” частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Крім того, пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 1986 року позивач 01.09.1987 поступив в Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі України та 24.06.1991 закінчив Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі України згідно Наказу №50-С від 24.06.1991.

Суд зазначає, що будь-які зауваження щодо даних записів в трудовій книжці колгоспника відповідач не заявляв. Записи не містить виправлень або дописок, вказано дату вступу та дату закінчення навчання, посвідчення містить відповідні підписи уповноважених осіб та скріплене печаткою.

При цьому, згідно із записами, що містяться у трудовій книжці, позивач у період з 01.12.1989 по 02.08.1990 працював на посаді коменданта.

Згідно архівної довідки Волинського національного університету імені Лесі України №03-21/03/1592 від 22.05.2026, розпорядженням декана факультету фізичного виховання № 14 від 11.01.1990 року Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки ОСОБА_1 , студента третього курсу денної форми навчання, переведено на індивідуальний план навчання для роботи виконуючим обов`язків коменданта гуртожитку № 1.

Вказаний документ свідчить, що позивач був призначений на посаду коменданта гуртожитку, тобто під час навчання в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки та після звільнення 02.08.1990 продовжував навчатись.

Суд зазначає, що не зарахування періоду навчання позивача за період з 01.09.1987 по 24.06.1991 є безпідставним.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що оскільки відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1991, як наслідок, відповідач зобов`язаний зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1991.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 07.04.2026, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 07.04.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки судом задоволено основну позовну вимогу позивача, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.04.2026 №133850023095 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання слухачем підготовчого відділення спеціальної воєнної підготовки та фізвиховання Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі України з 12.12.1986 по 31.08.1987, період навчання у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі України з 01.09.1987 по 24.06.1991, та періоди роботи: з 11.01.2005 по 01.09.2005 у ТзОВ “Будівельна компанія “Вадіс”, з 03.10.2005 по 29.06.2007 у ТзОВ “Будівельна компанія “Вадіс”, з 02.07.2007 по 11.06.2008 у ТзОВ “Будівельне управління-33”, з 21.08.2008 по 11.08.2009 у ТзОВ “ІскраСтройСервіс” та з 25.09.2012 по 21.05.2013 у ТзОВ “ІскраСтройСервіс” згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.10.1986.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ: 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір на суму 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКрутько Олена Василівна