Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №380/7207/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 рокусправа № 380/7207/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.05.2022 по 24.03.2026 (включно);

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 105499,49 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 03.05.2022 по 24.03.2026, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9167/23 здійснив повний розрахунок, здійснивши виплату індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 30.06.2016 та 01.11.2016 по 31.12.2016. Вважає, що оскільки відповідачем при звільненні її з військової служби не проведено повного розрахунку, набула право на виплату середнього грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що середній заробіток за статтею 117 Кодексу законів про працю України не є звичайною складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яка автоматично нараховується у день звільнення. Це спеціальний вид відповідальності, питання про застосування якої вирішується з урахуванням наявності або відсутності спору, вини відповідача, періоду затримки, фактичної дати розрахунку, поведінки сторін та співмірності заявленої суми. До моменту судової оцінки цих обставин у Військової частини НОМЕР_1 не існувало безумовного обов`язку самостійно нарахувати позивачці саме ту суму середнього заробітку, яку вона визначила у позові. Тому, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності у вигляді ненарахування суми, яка сама по собі є предметом цього судового спору. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивачку з 03.05.2022 виключено зі списків особового складу частини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 380/9167/23 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 30.06.2016 та з 01.11.2016 по 31.12.2016.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 30.06.2016 та 01.11.2016 по 31.12.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року включно, із застосуванням січня 2008 року як місяць підвищення доходу відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як матері, що має двох дітей віком до 15 років, за 2016-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як матері, що має двох дітей віком до 15 років, за 2016-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач 24.03.2026 на виконання рішення суду здійснив нарахування грошового забезпечення в сумі 61593,31 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивачки.

Позивачка вважає, що оскільки виплата всього грошового забезпечення відповідачем у день звільнення не проведена, вона має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку. Тому, звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, під “належними звільненому працівникові сумами” слід розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП, в якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій ст. строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” № 2352-IX від 01.07.2022 (далі – Закон № 2352-IX) набрав чинності 19.07.2022, яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, зокрема встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплата працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічна правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06.02.2020 у справі № 806/305/17, від 06.08.2019 у справі № 826/9793/18, від 20.02.2020 у справі № 821/723/17, від 02.09.2020 у справі № 804/7733/16, від 28.01.2021 у справі № 240/11214/19.

Позивачка у позовній заяві покликається на те, що стягнення середнього заробітку пов`язане з несвоєчасним розрахунком при звільненні.

Як встановлено судом, відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивачку з 03.05.2022 виключено зі списків особового складу частини, та 24.03.2026 відповідачем на виконання рішення суду здійснено нарахування грошового забезпечення в сумі 61593,31 грн.

Разом з тим, суд із комп`ютерної програми діловодство спеціалізованого суду встановив, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі № 380/11162/26 відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, предметом якого є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.12.2015 по день її фактичної виплати 24.03.2026.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи існує спір між сторонами про розмір належних сум, виплат, та відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачкою при звільненні, а тому, відсутні підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Р.П. Качур