Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №340/3476/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3476/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (надалі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи №1808/26/2875 від 03.04.2026 року;

- зобов`язати відповідача провести повторний розгляд медико-експертної справи позивача з повним та об`єктивним дослідження стану здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 03.04.2026 №1808/26/2875 безпідставно підтверджено попереднє рішення експертної команди при КНП "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" від 18.02.2026 №247/26/620/Р та фактично відмовлено у встановленні йому III групи інвалідності.

Вважає таке рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки під час оцінювання не враховано у сукупності наявні у нього захворювання, їх хронічний та стійкий характер, тривалість лікування, необхідність постійної медикаментозної терапії, а також зумовлені ними обмеження життєдіяльності та працездатності. Зокрема, посилається на наявність цукрового діабету І типу з ускладненнями, ендокринних, неврологічних, офтальмологічних та психічних розладів, патології хребта, а також інших супутніх захворювань. Зокрема, висновком ЛКК №429 від 03.12.2025 йому встановлено протипоказання до важкої фізичної праці та психоемоційного навантаження, однак ці обставини відповідачем належним чином не оцінені.

Наголошує, що в оскаржуваному рішенні наведено лише загальний висновок про наявність «легкого ступеня обмеження» без належного обґрунтування того, яким чином встановлені захворювання та їх сукупний вплив на повсякденне функціонування були співвіднесені з установленими критеріями визначення інвалідності.

Вказує, що надані ним медичні документи підтверджують стійке порушення функцій організму та істотні обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення III групи інвалідності.

Крім того, розгляд скарги проведено відповідачем заочно, без його особистої участі, що, з огляду на характер наявних захворювань та необхідність безпосередньої оцінки функціонального стану, не забезпечило повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин. Вважає, що експертною командою не досліджено належним чином усі подані медичні документи та не наведено мотивів відхилення відомостей, які свідчать про наявність підстав для встановлення інвалідності.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що за результатами розгляду скарги позивача на рішення експертної команди від 18.02.2026 №247/26/620/Р експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи було ретельно досліджено медико-експертну справу та всі наявні медичні документи, враховано стан здоров`я позивача, наявні діагнози, тривалість захворювань та ступінь обмеження його життєдіяльності.

За результатами такого оцінювання встановлено, що наявні у ОСОБА_1 захворювання та їх ускладнення, з урахуванням супутньої патології, зумовлюють обмеження життєдіяльності легкого ступеня та не відповідають установленим законодавством критеріям інвалідності, у зв`язку з чим попереднє рішення експертної команди було підтверджено.

Наголошує, що рішення від 03.04.2026 №1808/26/2875 прийняте у межах наданих повноважень, з дотриманням процедури та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Також посилається на те, що визначення ступеня втрати здоров`я, обмеження життєдіяльності та наявності підстав для встановлення інвалідності належить до компетенції спеціалізованого медичного органу, а суд не може підміняти відповідну експертну команду та самостійно здійснювати оцінку медичних діагнозів і визначати ступінь функціональних порушень. Судовий контроль у таких правовідносинах має стосуватися насамперед дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного рішення, порушень якої позивачем не доведено.

Зауважує, що експертною командою Центру не формувалося нового рішення щодо встановлення чи невстановлення інвалідності, а лише підтверджено рішення експертної команди від 18.02.2026 №247/26/620/Р. Тому, обраний позивачем спосіб захисту не забезпечить відновлення його прав, оскільки зазначене первинне рішення залишається чинним та окремо позивачем не оскаржується.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

23.06.2026 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзивів відповідачів. Вказує, що не просить суд самостійно встановити йому групу інвалідності, а оскаржує законність, обґрунтованість і вмотивованість рішення від 03.04.2026 №1808/26/2875. Наголошує, що скаргу розглянуто заочно, без його особистого обстеження, а відповідачем не доведено дослідження всіх медичних документів та не надано оцінки сукупному впливу наявних захворювань на ступінь обмеження життєдіяльності. Вважає посилання на врахування всіх захворювань декларативним, оскільки спірне рішення не містить належних мотивів визначення саме легкого ступеня обмеження життєдіяльності.

Третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», подала суду заперечення проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що під час оцінювання функціонального стану позивача 18.02.2026 експертною командою проведено його огляд, опитування та досліджено надані медичні документи, за результатами чого встановлено лише легкий ступінь обмеження здатності до пересування та трудової діяльності, який відповідно до критеріїв, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1338, не є підставою для встановлення інвалідності.

Наголосила, що для встановлення III групи інвалідності необхідна наявність помірного (1 ступеня) обмеження одного або декількох критеріїв життєдіяльності, тоді як за результатами комісійного огляду таких обмежень у позивача не встановлено. Висновок експертної команди від 18.02.2026 у подальшому був підтверджений відповідачем, у зв`язку з чим вважає доводи позивача безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав суду пояснення щодо заперечень третьої особи, у яких зазначив, що предметом спору є не встановлення судом групи інвалідності, а перевірка законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення експертної команди, а також дотримання вимог законодавства під час оцінювання його повсякденного функціонування.

Наголошує, що третя особа обмежилась посиланням на загальні критерії Постанови КМУ №1338, не обґрунтувавши, яким чином вони були застосовані саме до його стану здоров`я та чому сукупність наявних захворювань і функціональних порушень зумовлює лише легкий ступінь обмеження життєдіяльності. Крім того, звертає увагу, що апеляційний перегляд проводився заочно, без його особистого огляду, тоді як повний комплект медичної документації перебував у третьої особи, у зв`язку з чим ставить під сумнів повноту та всебічність дослідження відповідачем усіх медичних матеріалів.

02.06.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.06.2026 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

08.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», витребувано докази по справі.

23.06.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

25.06.2026 ухвалою суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

23.06.2026 від позивача надійшла заява про витребування доказів.

25.06.2026 ухвалою суду витребувано від Держаної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.02.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованою на базі Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», очно в закладі охорони здоров`я, проведено оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято рішення № 247/26/620/Р (а.с. 8-11).

Зазначеним рішенням, встановлено наявність у позивача двох легких ступенів обмеження критеріїв життєдіяльності (до пересування та до трудової діяльності), зумовлених загальним захворюванням, у зв`язку з чим групу інвалідності не встановлено. У витягу зазначено діагнози: основний – Е10.71 (цукровий діабет типу 1 з множинними мікросудинними та іншими уточненими несудинними ускладненнями); супутній – F61; ускладнення основного діагнозу – E10.51, E10.42, E10.31.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач 20.02.2026 подав скаргу на рішення експертної команди до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (а.с. 88-89).

Розгляд скарги ОСОБА_1 здійснено відповідачем заочно, без виклику та безпосереднього огляду позивача, на підставі наданих документів.

03.04.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги прийнято рішення № 1808/26/2875, яким рішення експертної команди від 18.02.2026 № 247/26/620/Р підтверджено (а.с. 12-13).

У вказаному рішенні зазначено, що згідно з наданою медико-експертною документацією, у хворого має місце цукровий діабет 1 типу, важка форма, в стадії субкомпенсації (HbA1c 7,94 %), з наступними ускладненнями: ретинопатія обох очей (VIS OD 0,7, VIS OS 0,7), мікроангіопатія н/к, вегето-сенсорна полінейропатія в/к та н/к, ХХН ІІ ст. Виявлені порушення, з урахуванням супутньої патології, обмежують життєдіяльність хворого в легкому ступені і не відповідають критеріям встановлення інвалідності». Водночас окремої оцінки впливу кожного із зафіксованих у медичній документації захворювань та їх сукупного впливу на конкретні критерії життєдіяльності — самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, контроль поведінки, навчання та здатність до трудової діяльності — текст рішення не містить.

Витяг з рішення № 1808/26/2875/ВП направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (а.с. 14-16).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.91 №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 Закону №875-XII встановлено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2005 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини 1 статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Приписами статті 7 Закону №2961-IV залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (ст. 7 Закону №2961-IV).

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" за №1338 від 15.11.2024 затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності (далі — Постанова №1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 пункту 2 Постанови №1338 з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування (п. 3 Постанови №1338).

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Положення про експертні команди).

Згідно з пунктом 2 Положення про експертні команди такі формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (п. 3 Положення про експертні команди).

Пунктом 4 Положення про експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України "Про запобігання корупції", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 Положення оцінювання проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Пунктом 9 Положення про експертні команди встановлено, що експертні команди:

1) у разі недостатності необхідної для прийняття рішення про оцінювання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров`я та яка була додана до електронного направлення на проведення оцінювання, особу направляють на додаткове обстеження структури та функцій організму. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків коли за результатами такого обстеження було виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури та функцій організму, що потребують додаткового обстеження;

2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

3) визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання);

4) планують та проводять повторні оцінювання;

5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;

6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;

7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;

8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку;

9) встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді;

10) встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

11) визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;

12) встановлюють потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі;

13) встановлюють ступінь стійкого обмеження життєдіяльності осіб для направлення їх до територіального центру соціального обслуговування або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

14) визначають ступінь втрати здоров`я, групи і часу настання інвалідності та її причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою;

15) встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи;

16) визначають необхідність продовження періоду тимчасової непрацездатності.

Лікарі, що входять до складу експертних команд, мають право з метою уточнення діагнозу формувати електронні направлення в Реєстрі медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ (п. 10 Положення про експертні команди).

Згідно із пунктами 17 та 18 Положення про експертні команди основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Порядок проведення оцінювання, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно пунктом 3 Порядку проведення оцінювання направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд (п. 7 Порядку проведення оцінювання).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до пункту 14 Порядку проведення оцінювання оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей:

направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ;

направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), в якому працює такий лікар;

протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда;

рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості.

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження (п.п. 31-32 Порядку проведення оцінювання).

Згідно із пунктами 34-36 Порядку проведення оцінювання експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Пунктом 40 Порядку проведення оцінювання передбачено, що За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено; наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. №1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я" (Офіційний вісник України, 2021 р., №97, ст. 6315); ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

За однією причиною, встановленою військово-лікарською, медичною (військово-лікарською), лікарсько-експертною комісією, може встановлюватися інвалідність або ступінь втрати професійної працездатності.

Відповідно до пункту 52 Порядку проведення оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття цієї особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику) (п. 57-60 Порядку проведення оцінювання).

Пунктами 67-69 Порядку проведення оцінювання визначено, що Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що оцінювання повсякденного функціонування особи є комплексною процедурою, під час якої експертна команда зобов`язана дослідити всі надані медичні документи та відповідні медичні записи, встановити фактичний стан здоров`я особи, визначити ступінь обмеження її життєдіяльності та на підставі сукупності встановлених обставин прийняти відповідне рішення. У разі недостатності наявної інформації для прийняття рішення експертна команда наділена повноваженням направити особу на додаткове медичне обстеження.

Водночас адміністративне оскарження рішення експертної команди не є формальною процедурою перевірки правильності оформлення такого рішення. Під час розгляду скарги Центр оцінювання функціонального стану особи зобов`язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення, дослідити медичні документи та, за наявності передбачених законом підстав, провести повторне оцінювання. За результатами такого розгляду експертна команда Центру наділена самостійними владними повноваженнями щодо підтвердження, скасування оскарженого рішення або формування нового рішення щодо результатів оцінювання.

Отже, предметом перевірки Центру під час розгляду скарги є не лише формальна наявність медичних документів, а й правильність та повнота їх оцінки первинною експертною командою, відповідність зроблених нею висновків фактичному стану здоров`я особи та встановленим законодавством критеріям обмеження життєдіяльності.

З огляду на це рішення, прийняте за наслідками адміністративного оскарження, повинно містити достатнє обґрунтування, яке дає можливість встановити, які саме медичні документи та обставини були враховані, яким чином оцінено функціональні порушення особи та за якими критеріями визначено відповідний ступінь обмеження її життєдіяльності.

При цьому сама можливість заочного розгляду скарги прямо передбачена Порядком та не свідчить про протиправність рішення за умови, що обрана форма розгляду відповідала встановленим критеріям, а наявних матеріалів було достатньо для повного та об`єктивного вирішення питання.

Постановою №1338 також визначені Критерії встановлення інвалідності.

Ці критерії застосовуються для встановлення груп інвалідності. Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:

перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).

Згідно пункту 11 Критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

За Класифікацією основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх враженості затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування

До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованої при Комунальному некомерційному підприємстві “Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради” від 18.02.2026 №247/26/620/Р.

При цьому, позивач наполягає на тому, що під час огляду та розгляду його питання членами експертної команди не взято до уваги та не розглянуто висновки його медичних документів, тим самим, він не погоджується з висновком щодо відсутності підстав для встановлення йому групи інвалідності.

Не погодившись із таким рішенням, 20.02.2026 позивач подав до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу.

Зі змісту цієї скарги судом встановлено, що позивач не обмежувався загальним твердженням про незгоду з рішенням експертної команди, а навів конкретні обставини, які, на його думку, не були належно враховані під час первинного оцінювання.

Зокрема, посилався на важку форму цукрового діабету І типу, нестабільний перебіг глікемії, значну добову потребу в інсуліні та епізоди гіпоглікемії; діабетичну ангіопатію нижніх кінцівок, ретинопатію обох очей, діабетичну полінейропатію, хронічну хворобу нирок; дискогенну радикулопатію на поперековому рівні на фоні кили L5-S1, больовий синдром та порушення функції ходи; психічний розлад та необхідність постійного медикаментозного лікування.

Також у скарзі зазначав про використання допоміжних засобів для пересування — бандажа та тростини, наявність труднощів із самообслуговуванням, необхідність допомоги дружини, обмеження здатності до трудової діяльності та посилався на висновок ЛКК №429 від 03.12.2025, яким йому встановлено протипоказання до важкої фізичної праці та психоемоційного навантаження.

До скарги позивачем було долучено, серед іншого, медичні документи ендокринологічного, неврологічного, психіатричного, офтальмологічного профілю, результати МРТ та висновок ЛКК.

Суд зазначає, що фактично звернення позивача до суду з даним позовом направлено на вирішення питання щодо надання йому групи інвалідності.

Надаючи оцінку вказаному Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19, від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 окремо наголосив, що принцип належного урядування покладає на Центр оцінювання обов`язок навести у своєму рішенні чіткі мотиви, а їх відсутність може свідчити про недотримання критерію обґрунтованості адміністративного акта, встановленого частиною другою статті 2 КАС України.

Отже, суд фактично не може переоцінювати вмотивованість рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в частині постановки особі конкретного діагнозу, правильності або неправильності визначення захворювань або інших суттєвих понять, які перебувають в площині спеціальних медичних знань тощо. Водночас, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

У пункті 20 спірного рішення від 03.04.2026 №1808/26/2875 зазначено, що згідно з наданою медико-експертною документацією у позивача має місце цукровий діабет І типу, важка форма, у стадії субкомпенсації (HbA1c 7,94 %), з ускладненнями у вигляді ретинопатії обох очей, мікроангіопатії нижніх кінцівок, вегето-сенсорної полінейропатії верхніх та нижніх кінцівок та хронічної хвороби нирок ІІ стадії, після чого зроблено висновок, що виявлені порушення «з урахуванням супутньої патології» обмежують життєдіяльність позивача у легкому ступені та не відповідають критеріям встановлення інвалідності.

Аналогічне за змістом формулювання відтворено у пункті 16 протоколу розгляду скарги окремо щодо позиції кожного із трьох членів експертної команди.

Однак ні рішення від 03.04.2026 №1808/26/2875, ні протокол його прийняття не містять оцінки наведених позивачем у скарзі конкретних доводів щодо патології поперекового відділу хребта та пов`язаного з нею порушення ходи, психічного розладу, необхідності постійного психіатричного лікування, використання допоміжних засобів при пересуванні, заявлених труднощів із самообслуговуванням, а також висновку ЛКК №429 від 03.12.2025 щодо протипоказань до важкої фізичної праці та психоемоційного навантаження.

При цьому суд не стверджує, що наведені обставини обов`язково свідчать про наявність у позивача помірного ступеня обмеження життєдіяльності чи є безумовною підставою для встановлення III групи інвалідності. Вирішення такого питання потребує спеціальних медичних знань та належить до компетенції відповідної експертної команди.

Водночас наведені позивачем обставини є безпосередньо пов`язаними з критеріями пересування, самообслуговування, контролю поведінки та трудової діяльності, установленими Постановою №1338, а тому відповідач під час адміністративного перегляду не міг залишити їх без оцінки.

Зі змісту спірного рішення неможливо встановити, за якими саме параметрами експертною командою оцінювалась здатність позивача до пересування, самообслуговування, трудової діяльності та інші релевантні критерії; які фактичні показники щодо кожного з них були встановлені; які медичні документи підтверджують відповідні висновки; яким чином оцінено сукупний вплив усіх захворювань та їх ускладнень; а також з яких мотивів доводи, наведені у скарзі, не впливають на визначення ступеня обмеження життєдіяльності.

Саме посилання в рішенні на те, що порушення оцінено «з урахуванням супутньої патології», без зазначення такої патології, аналізу її функціональних наслідків та співвіднесення із конкретними критеріями Постанови №1338, не може вважатися достатнім мотивуванням.

Суд також враховує, що визначення легкого чи помірного ступеня обмеження має принципове правове значення, оскільки легкий ступінь не є достатнім для встановлення III групи інвалідності, тоді як помірний (1 ступінь) одного або кількох критеріїв життєдіяльності є однією з установлених законодавством передумов для встановлення такої групи.

За таких обставин висновок про наявність у позивача саме легкого ступеня обмеження повинен бути результатом застосування встановлених Постановою №1338 критеріїв до конкретно встановлених функціональних можливостей позивача, а не лише кінцевою констатацією без наведення відповідного обґрунтування.

Доводи відповідача про те, що експертною командою було ретельно вивчено всі медичні документи, які знаходилися у медико-експертній справі, та належним чином враховано стан здоров`я позивача не усуває зазначених недоліків спірного рішення.

Правомірність індивідуального адміністративного акта оцінюється насамперед виходячи з підстав і мотивів, які були покладені в основу його прийняття та відображені у самому акті й матеріалах відповідної адміністративної процедури. Подальше наведення додаткових пояснень у відзиві на позов не може замінити належного мотивування рішення на момент його прийняття.

Таким чином, вказане рішення відповідача не можна визнати вмотивованим та обґрунтованим, оскільки зі змісту наведеного неможливо зрозуміти причини, підстави та обставини, виходячи з яких відповідачем останнє було прийняте.

В контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

На спірні правовідносини, в тому числі, поширюється дія Закону України від 17.02.2022 №2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі — Закон №2073-IX).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №2073-IX одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.

Статтею 8 цього ж Закону визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

У контексті спірних відносин належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Центру оцінювання не містить належного обґрунтування підстав не врахування (відхилення) відповідачем обставин, викладених у скарзі та долучених в їх обґрунтування медичних документів про стан здоров`я позивача. Прийняття ж спірного рішення без урахування стану здоров`я позивача, без дослідження характеру захворювання та наявних медичних документів, суперечить вимогам згадуваних вище положень чинного законодавства.

Вказані вище порушення відповідачем чинного законодавства стосуються саме недотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень, що є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення №1808/26/2875 від 03.04.2026.

Щодо доводів позивача про неправомірність заочної форми розгляду його скарги суд зазначає таке.

Пункт 67 Порядку проведення оцінювання прямо передбачає можливість розгляду скарги Центром очно, заочно або із застосуванням методів і засобів телемедицини. При цьому з матеріалів справи не встановлено, що у скарзі від 20.02.2026 позивач заявляв окреме клопотання про її розгляд за особистої участі.

Тому розгляд скарги 03.04.2026 заочно, без особистої участі позивача, суд не розцінює як самостійну підставу для визнання спірного рішення протиправним.

Разом з тим заочна форма розгляду, коли експертна команда не здійснює безпосереднього огляду особи та ґрунтує свої висновки на документах, не звільняє її від обов`язку повно дослідити наявну медичну документацію та навести у рішенні мотиви оцінки істотних доводів скаржника.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що рішення Центру від 03.04.2026 №1808/26/2875 не може бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки ним лише підтверджено первинне рішення експертної команди від 18.02.2026.

Пунктом 68 Порядку проведення оцінювання прямо передбачено прийняття експертною командою Центру рішення за результатами розгляду скарги, одним із можливих видів якого є рішення про підтвердження оскарженого рішення. Таке рішення завершує процедуру адміністративного оскарження та містить висновок щодо обґрунтованості первинного рішення.

Крім того, стаття 69-1 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлює можливість оскарження рішень експертних команд як в адміністративному, так і в судовому порядку.

Відтак рішення Центру від 03.04.2026 №1808/26/2875 є індивідуальним актом, який безпосередньо стосується прав та інтересів позивача і підлягає судовому контролю незалежно від того, що його резолютивним наслідком стало підтвердження первинного рішення.

За таких обставин рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 03.04.2026 №1808/26/2875 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України, а також вимогам статей 8 та 72 Закону №2073-IX щодо повного з`ясування обставин та належного мотивування адміністративного акта, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд враховує таке.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

З огляду на те, що судом визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди від 03.04.2026 №1808/26/2875, суд вважає за необхідне здійснити захист порушеного права позивача у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 20.02.2026 на рішення експертної команди від 18.02.2026 №247/26/620/Р, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірність спірного рішення не довів, натомість доводи позивача залишилися неспростованими.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій — задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 03.04.2026 №1808/26/2875, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.02.2026 №247/26/620/Р.

Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.02.2026 №247/26/620/Р з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (код ЄДРПОУ 03191673, провулок Феодосія Макаревського, будинок 1а, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач — ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (код ЄДРПОУ 03191673, провулок Феодосія Макаревського, будинок 1а, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49005).

Третя особа - Комунальне некомерційне підприємство “Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради” (код ЄДРПОУ 01994942, проспект Університетський, 2/5, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25030).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК