Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №320/39942/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Київ справа №320/39942/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №640/23386/21, рішень Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №320/559/23 та від 23.04.2024 у справі №320/1153/24 за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з тривалим порушенням строків виплати донарахованої пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №640/23386/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії та здійснено нарахування коштів за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в сумі 110589,74 грн.

На виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №320/559/23 та від 23.04.2024 у справі №320/1153/24 відповідачем проведено перерахунок пенсії та здійснено нарахування коштів за період відповідно з 01.03.2023 по 30.06.2024 в сумі 22938,72 грн та з 01.07.2021 по 30.06.2023 в сумі 48000,00 грн.

Позивач 02.07.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі вказаних рішень судів за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Відповідач листом від 30.07.2025 №34364-33034/С-02/8-2600/25 відмовив у нарахуванні компенсації, посилаючись на відсутність підстав.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки затримка виплат сталася з вини органу Пенсійного фонду України, що згідно зі ст. 55 Закону № 2262-ХІІ та Законом № 2050-III дає право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Статтею 4 Закону № 2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Положення вказаної статті відображені у п. 5 Порядку № 159.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17 від 15.04.2019 у справі № 727/7818/16-а та від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, основною умовою виплати суми компенсації є виплата заборгованості.

Тобто, Закон № 2050-III фактично прив`язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.

Так, суд зазначає, що позивачем не заперечується, що на підставі судових рішень пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії та пенсія виплачується після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Однак вказана заборгованість ще не виплачена позивачу в повній сумі, а отже у відповідача не виникло обов`язку щодо нарахування та виплати компенсації втрати таких доходів та, відповідно, у позивача не виникло право на отримання такої компенсації.

Враховуючи те, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, то суд вважає, що вимоги позивача у цій справі є необґрунтованими і передчасними.

На цій стадії правовідносин між сторонами відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Так, у пункті 43 постанови Верховного Суду від 04.12.2024 по справі № 380/24300/23 зазначено: «колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу, яка нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу».

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів разом із виплатою заборгованості. Але враховуючи, що така заборгованість позивачу ще не виплачена, вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є передчасними.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судові витрати підлягають відшкодуванню стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, лише при задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.