Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №320/50603/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Київ справа №320/50603/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 (ВЧ НОМЕР_1 , військова частина) із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача суми 1075,70 грн у вигляді відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 22.10.2025 позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог ухвали позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ній.

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог стверджено про факт завданої державі майнової шкоди ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами службового розслідування. Вказано, що станом на день подання позовної заяви військове майно відповідачем у військову частину НОМЕР_2 не повернуто, вартість майна у добровільному порядку не сплачена.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 серпня 2018 року №165 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира роти охорони з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 січня 2025 року №23, майора ОСОБА_1 , командира групи утримання офіцерів, який 18 липня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади, призупинено військову службу у Збройних Силах України та виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, у відповідності до пункту 1.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2025 №219, на підставі службового рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту від 03 березня 2025 року №1359/52-1361/52, наказано провести службове розслідування щодо встановлення причин та умов, які передували факту втрати військового майна військовослужбовцем майором ОСОБА_1 .

Так, згідно змісту акта службового розслідування від 26.03.2025, відповідно до рапорту начальника медичної служби-начальника медичного пункту в/ч НОМЕР_1 капітана м/с ОСОБА_2 від 03 березня 2025 року Bx №1361/52 від 03.03.2025, майором ОСОБА_1 було втрачено отримане у тимчасове користування, майно, а саме: індивідуальний комплект першої медичної допомоги RR.

З пояснень начальника медичної служби - начальника медичного пункту ОСОБА_2 стало відомо, що 11.08.2022 до медичного пункту звернувся майор ОСОБА_1 , для отримання індивідуального комплекту першої медичної допомоги RR. Після чого начальником медичної служби - начальником медичного пункту в/ч НОМЕР_1 капітаном м/с ОСОБА_3 була оформлена роздавальна відомість №1 від 11.08.2022 та видано майору ОСОБА_1 індивідуальний комплект першої медичної допомоги RR у кількості 1 (один) комплект, про що свідчить його підпис.

Пізніше, відповідно довідки №10 про невихід на службу військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , 18.07.2024 майор ОСОБА_1 не вийшов на службу та не повернув начальнику медичної служби отримане у тимчасове користування військове майно, а саме - індивідуальний комплект першої медичної допомоги RR в кількості 1 (один) комплект.

Згідно Довідки-розрахунку про вартісну оцінку втраченого майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , вартість індивідуального комплекту першої медичної допомоги RR становить 1075,70 гривень (одна тисяча сімдесят п`ять гривень 70 копійок).

Висновками акта службового розслідування від 26.03.2025 зафіксовано, що, враховуючи інформацію, викладену у матеріалах службового розслідування та у письмових поясненнях, майор ОСОБА_1 порушив:

- вимоги частини другої статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»,

- вимоги пункту 11 розділу 1 «Обов`язки, права та відповідальність військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2025 №299 «Про результати проведення службового розслідування» наказно: «…Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної групи організувати здійснення відшкодування завданої шкоди в розмірі 1075,70 гривень (одної тисячі сімдесят п?яти гривень 70 копійок) з ОСОБА_1 в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку…».

Посилаючись на несплату відповідачем відшкодування за медичне військове майно у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону № 2232-XII унормовано, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідно до правових норм, зазначених у статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно із статтями 16 та 17 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

При цьому, правовими нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

За нормами статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (Закон № 160-IX).

За визначенням у статті 1?Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно із частинами першою, другою статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (частина третя статті 3 Закону № 160-IX).

Згідно із положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Отже, військовослужбовець може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Закону № 160-ІХ і Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (Порядок № 608).

Розділом VIII Порядку № 608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Разом із тим, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі особи, які проводять службове розслідування).

Згідно із частиною шостою статті 8 Закону № 160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

За приписами пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (пункт 5 розділу V Порядку № 608).

Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додається всі матеріали службового розслідування.

Згідно із пунктом 3 розділу VIII Порядку № 608 до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

За нормами частини сьомої статті 8 Закону № 160-ІХ, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12 Закону № 160-ІХ).

Таким чином, відшкодування особою завданої шкоди здійснюється в судовому порядку лише за наявності таких фактів:

- наявності наказу командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням сум, що підлягають стягненню, прийнятого не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення службового розслідування, проведеного за фактом завдання відповідної шкоди;

- відмови особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, від добровільного відшкодування шкоди або в іншому встановленому законом порядку;

- у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, з військової служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач першочергово вказує, що факт заподіяння майнової шкоди було встановлено у ході проведеного службового розслідування, за наслідками якого було виявлено неповернення військового майна, а саме індивідуального комплекту першої медичної допомоги RR, вартість якого становить 1075,70 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що згідно матеріалів службового розслідування встановлено, що майор ОСОБА_1 порушив:

1) вимоги частини другої статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»,

2) вимоги пункту 11 розділу 1 «Обов`язки, права та відповідальність військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV.

Судом також встановлено, що факт отримання відповідачем військового майна та розмір майнової шкоди підтверджується копією роздавальної відомості від 11.08.2022 №1 та довідкою-розрахунком про вартісну оцінку втраченого майна.

Водночас, за результатами проведення службового розслідування позивачем видано наказ від 26.03.2025 №299, яким визначено організувати здійснення відшкодування завданої відповідачем шкоди в розмірі 1075,70 грн.

Між тим, суду не надано доказів оскарження позивачем наказів, якими його притягнуто до матеріальної відповідальності.

Таким чином, факт завданої відповідачем майнової шкоди на загальну суму 1075,70 грн підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи, відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 1075,70 грн.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких заперечень та доказів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що у справі достатньо доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, завданих державі в особі ВЧ НОМЕР_1 , а тому позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та заявленими за наявності правових підстав.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

За правилами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) завдану матеріальну шкоду у розмірі 1075, 70 (одна тисяча сімдесят п`ять гривень 70 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.