Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №320/36934/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Київ справа №320/36934/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на відповідний календарний рік, за період з 29.01.2020 по 09.07.2025 (день її фактичної виплати), відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, відповідно до наказу від 06.12.2023 №1755-ОС був звільнений з військової служби та відповідно до наказу № 905 - ОС від 11.12.2023 був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №420/13306/24 відповідачем 09.07.2025 на картковий рахунок позивача було зараховано кошти у сумі 406 636,00 грн.

Проте, позивач вважає, що ураховуючи наявність факту невиплати відповідачем позивачу належного грошового забезпечення за період 29.01.2020 по 14.03.2023 що, як наслідок, спричинило невиплату частини заробітної плати (грошового забезпечення) з цієї дати, позивач має право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення, у зв`язку з порушенням строків його виплати, з 29.01.2020 року по день фактичної виплати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач подав до суду відзив у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (позивач) проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 (з 16.02.2018 по 14.03.2023) та Військовій частині НОМЕР_2 (з 15.03.2023 по 11.12.2023).

Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 06.12.2023 №1755-ОС позивач був звільнений з військової служби

Відповідно наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону № 905-ОС від 11.12.2023 позивач був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.

01.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати та виплатити грошове забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу па оздоровлення, грошової компенсації за невикористані відпустки 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані відпустки УБД, одноразової допомоги при звільненні за період з 29.01.2020 по 11.12.2023 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб», із урахування виплачених сум.

У відповідь відповідач листом від 03.04.2024 № 10/К-4/3 повідомив, що під нас проходження військової служби в період з 16.02.2018 по 14.03.2023 нарахування та виплата грошового забезпечення (інших виплат) здійснювалась відповідно до вимог законодавства, заборгованість відсутня.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №420/13306/24, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 , позов задоволено частково.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахування раніше виплачених сум.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 29.01.2020 року по день фактичної виплати суд виходив з того, що відповідачем не здійснено виплату спірної заборгованості позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають, так як суд не може надавати правову оцінку майбутньому та лише можливому порушенню прав позивача у цій частині.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Отже спір між сторонами стосовно питання щодо виплатити позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 врегульовано судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №420/13306/24.

Водночас, звертаючись з даним позовом позивач вказує, що остаточний розрахунок з ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №420/13306/24 з ним проведено лише 09.07.2025.

Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування 09.07.2025 на картковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 406 586,00 грн., а також листом відповідача від 09.07.2025 № 09/2543-25.

Таким чином остаточне виконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №420/13306/24 було здійснено 09.07.2025.

19.06.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, зокрема з 29.01.2020 по день фактичної виплати.

Проте відповідачем компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати позивачу виплачено не було.

Звертаючись вже з даним позовом до суду позивач вважає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства, за весь час затримки виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої – третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2020 № 2050-III (далі – Закон № 2050-III).

Згідно статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20, від 22.05.2025 у справі № 160/19149/23 та ін.).

За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

За змістом пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З аналізу зазначеного правового регулювання cуд констатує, що норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 встановлюють обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам, провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, та не покладають на особу, якій не виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до роботодавця за її виплатою.

Таким чином, враховуючи наявність факту виплати 09.07.2025 позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №420/13306/24 в розмірі 406 586,00 грн., суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 160/10768/24.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, з подальшим утриманням належних податків і зборів та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то суд зазначає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на те, що нарахування конкретних сум компенсації втрати частини доходів та здійснення відрахування з нарахованої суми податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.03.2023, виплаченої 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №420/13306/24, за весь час затримки виплати.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.