Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №640/14785/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Київ Справа №640/14785/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи.

Справа перебувала на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2022 (суддя Качур І.А.) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14785/22 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

У подальшому адміністративну справу № 640/14785/22 на виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ надіслано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 адміністративну справу № 640/14785/22 прийнято до провадження, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.01.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів разом із наказом про звільнення позивача.

Аргументи учасників справи.

Позивач зазначає, що проходить службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у місті Києві та Київській області. Після введення воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 від 28.02.2022, якою співробітникам Служби судової охорони встановлено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн щомісячно.

Позивач стверджує, що, незважаючи на наявність передбаченого законодавством права на таку виплату, відповідачі не видали необхідних наказів, не здійснили нарахування та не виплатили йому додаткову винагороду, чим допустили протиправну бездіяльність.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168, входить до структури грошового забезпечення (заробітної плати) співробітників Служби судової охорони, а тому її невиплата є порушенням законодавства про оплату праці. У зв`язку з цим позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду, а також він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як позивач у справі про стягнення заробітної плати.

Позивач також зазначає, що посилання відповідачів на відсутність бюджетних асигнувань або фінансування не є правомірною підставою для невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168, оскільки держава не може відмовляти особі у виплаті коштів, гарантованих чинним законодавством. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Крім того, позивач вважає, що Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, також не забезпечила належного фінансування видатків на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, що стало однією з причин порушення його права на отримання належного грошового забезпечення.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області не заперечує права співробітників Служби судової охорони на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, однак вказував, що видача відповідного наказу про її виплату була неможливою через відсутність належного фінансового забезпечення та бюджетних асигнувань.

Відповідач зазначав, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується виключно в межах фонду оплати праці, затвердженого у кошторисі Служби або територіального управління. Додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, є складовою грошового забезпечення співробітників Служби, однак підставою для її виплати є видання відповідного наказу керівника, що можливе лише за наявності бюджетних призначень та коштів у затвердженому кошторисі.

На думку відповідача, Територіальне управління не є головним розпорядником бюджетних коштів, не наділене повноваженнями щодо самостійного збільшення бюджетних призначень, внесення змін до кошторису або розподілу бюджетних асигнувань. Відповідач посилався на положення Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розпорядники бюджетних коштів мають право здійснювати видатки виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, а їх перевищення тягне встановлену законом відповідальність.

Також відповідач зазначав, що Центральний орган управління Служби судової охорони неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та інших державних органів щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань для реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168, однак питання фінансування тривалий час залишалося невирішеним. При цьому Територіальне управління отримало роз`яснення Центрального органу управління Служби судової охорони про неможливість видання наказів щодо виплати додаткової винагороди за відсутності відповідного фінансового ресурсу.

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служби судової охорони, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.

На обґрунтування клопотання зазначив, що саме зазначені органи беруть участь у бюджетному процесі, здійснюють розподіл бюджетних коштів, забезпечують фінансування Служби судової охорони та приймають рішення щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168.

У зв`язку з цим, на думку відповідача, рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки, тому вони повинні брати участь у розгляді справи як треті особи.

Відповідач-2 – Державна судова адміністрація України – проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності органів та установ системи правосуддя, однак здійснює свої повноваження виключно в межах бюджетного законодавства та затверджених бюджетних призначень.

Відповідач вказував, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 передбачено виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, однак її реалізація потребувала виділення додаткових бюджетних асигнувань. При цьому у затвердженому Державному бюджеті України та кошторисах ДСА України і Служби судової охорони видатки на здійснення таких виплат передбачені не були.

За твердженням відповідача, ДСА України вживала всіх можливих заходів для забезпечення фінансування відповідних виплат, зокрема неодноразово зверталася до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Прем`єр-міністра України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та інших органів державної влади щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань із резервного фонду державного бюджету та внесення відповідних змін до бюджетного фінансування.

Крім того, відповідач зазначав, що Міністерством фінансів України було запропоновано здійснювати фінансування за рахунок внутрішнього перерозподілу видатків у межах затверджених бюджетних призначень, однак ДСА України вказувала на відсутність необхідних внутрішніх резервів, оскільки після початку повномасштабної збройної агресії суттєво скоротилися надходження спеціального фонду державного бюджету, зокрема від сплати судового збору, а також були скорочені бюджетні призначення для органів судової влади.

Також відповідач наголошував, що відповідно до вимог Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та видатки можуть здійснюватися виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, а збільшення бюджетних призначень без внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» є недопустимим.

ДСА України зазначала, що Служба судової охорони як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня безпосередньо здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення своїм співробітникам, а відсутність відповідних бюджетних асигнувань унеможливлювала видання наказів про виплату додаткової винагороди. При цьому ДСА України вказувала, що жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушила права позивача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі третіх осіб суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки. Такі особи можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо суд під час відкриття провадження або підготовки справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права чи обов`язки осіб, які не є сторонами у справі, він залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Як вбачається зі змісту поданого клопотання, відповідачем 1 не наведено належного обґрунтування того, яким саме чином ухвалене у цій справі судове рішення може вплинути на права, свободи, інтереси чи обов`язки Служби судової охорони, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України, а також не зазначено конкретних обставин, які б свідчили про наявність передбачених частиною другою статті 49 КАС України підстав для їх залучення до участі у справі.

При цьому предметом цього спору є правомірність дій (бездіяльності) відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, а судове рішення у цій справі саме по собі не вирішуватиме питання про права чи обов`язки зазначених у клопотанні суб`єктів.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служби судової охорони, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України/

Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 15 листопада 2019 року проходив службу в Службі судової охорони на посаді командира взводу охорони (ЦОУ та об`єктів ТУССО у м. Києві та Київській області) підрозділу охорони та забезпечення територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 11.01.2023 № 20 о/с позивача звільнено зі служби у Службі судової охорони за власним бажанням з 16.01.2023.

Відповідно до довідки Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 01.08.2022 № 300 позивачу у спірному періоді було нараховано таке грошове забезпечення: лютий 18374,46 грн; березень 2022 року 18374,46 грн; квітень 2022 року 18501 грн; травень 2022 року 36867,55 грн; червень 2022 року 18729,25 грн; липень 2022 року 18763,40 грн.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача 1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 161 Закону України від 02.02.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

За правилами частини першої статті 165 Закону № 1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За положеннями частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Пунктом 2 Постанови № 289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; а порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384).

За нормами пунктів 4-7 Порядку № 384, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Згідно з пунктами 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені у пункті 11 Порядку № 384, до яких, зокрема віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у пункті 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396, додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку № 396 регламентовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За положеннями пункту 4 Порядку № 396, виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пунктом 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Тобто, із 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Пунктами 21 та 22 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

За приписами частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, за позовом особи, яка проходить службу в Службі судової охорони, до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служби судової охорони, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зазначено ознаки цієї типової справи:

а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;

б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;

в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168;

г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168;

ґ) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

Ця справа відповідає визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем - територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони (ТУ ССО у м. Києві та Київській області); предметом спору - додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168; спір виник внаслідок невиплати позивачу як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; предметом позову є дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду за період з 24.02.2022.

Таким чином, ця справа є типовою, у зв`язку із чим при вирішенні справи відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним Судом у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладені такі правові висновки:

- з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;

- установлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні;

- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;

- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 для вирішення цього спору;

- суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396, на застосуванні якого наполягає Територіальне управління, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати;

- Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку № 396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26.08.2020 № 384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

- відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).

Верховний Суд у зразковій справі № 260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку № 384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.

Врахувавши наведені правові позиції, наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022.

Саме такий спосіб захисту порушеного права був застосований Верховним Судом у вказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Вирішуючи питання щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.

Постановою від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», яка набрала законної сили 21.01.2023, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 у частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, із переліку, зазначеного у першому реченні абзацу першого Постанови № 168, виключені співробітники Служби судової охорони.

Отже, з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої Постановою № 168.

Із аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов`язання відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачу відповідну додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 у розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 31.07.2022.

Щодо заявленої позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати наказ про виплату відповідної додаткової винагороди суд відзначає, що таке прохання по своїй суті стосується порядку виконання судового рішення та загалом є внушньогоорганізаційним.

Підстав для зазначення саме такого формулювання в резолютивній частині судового рішення на даний час не вбачається.

Щодо стягнення з Державної судової адміністрації на користь позивача додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, за період з 24.02.2022 по 31.07.2022 в розмірі 150000,00 грн, суд відмовляє у задоволенні цих вимог, оскільки між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача. Бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у цій справі.

Суд звертає увагу, що спірні правовідносини стосуються виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період проходження позивачем служби. Отже, подальше звільнення позивача не припиняє його права на судовий захист та не впливає на вирішення спору щодо належних йому виплат за час проходження служби.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30000,00 грн пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24.02.2022 по 31.07.2022, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ: 43162533; місцезнаходження: 08153, Київська обл., Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 13) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі до 30000,00 грн пропорційно відпрацьованого часу за місяць за період з 24.02.2022 по 31.07.2022, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

4. У задоволенні позовних вимог до Державної судової адміністрації України - відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

Відповідач-1: Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (08153, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 13, код ЄДРПОУ 43162533);

Відповідач-2: Державна судова адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Суддя Сас Є.В.