Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №240/14708/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/14708/26

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області стосовно несвоєчасного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 31.05.2024 року по 27.03.2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;

- зобов`язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 31.05.2024 року по 27.03.2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995року №100.

В обґрунтування позову вказано, що день звільнення зі служби Відповідачем не проведено з ним повного розрахунку, а саме не було нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року. На виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 року по справі №240/10228/25 така частина грошового забезпечення була виплачена лише 27.03.2026 року. В зв`язку з цим Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 30.04.2026 року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує. У відзиві зазначається про відсутність підстав для нарахування та виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2024 року по 27.03.2026 року.

Жодних обґрунтувань щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення середнього заробітку у відзиві на позов не наведено.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач по справі, проходив службу у Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області і відповідним наказом Відповідача з 31.05.2024 року був звільнений зі служби.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач в квітні 2025 року звернувся до суду з позовом щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення у повному розмірі, яке не було виплачено при звільненні зі служби, а саме індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018року.

Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/10228/25. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 року у цій же справі №240/10228/25 позов було задоволено і зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем проведено нарахування та 27.03.2026 року виплату Позивачу грошового забезпечення в сумі 153 562,02 грн.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за період затримки повного розрахунку (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 31.05.2024 року по 27.03.2026 року - не більш як за шість місяців, виплати такої частини його грошового забезпечення, що підлягала виплаті при звільненні.

Суд зазначає, що за змістом ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України ( в редакції на час спірних відносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Одночасно суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 року у справі №489/6074/23 сформулювала одну з ключових правових позицій за 2025 рік у спорах, що виникають з трудових відносин. Велика Палата наголосила, що законодавче обмеження періоду нарахування компенсації за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями не позбавляє суди права зменшувати її розмір з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Крім цього, Велика Палата наголосила, що під час вирішення спорів цієї категорії суди повинні оцінювати співмірність суми компенсації з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, беруться до уваги розмір заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінка сторін тощо. При цьому суд може зменшити розмір відшкодування незалежно від того, у якому розмірі задоволені позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум, за умови дотримання шестимісячного граничного строку нарахування.

Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду ще в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Зазначене свідчить про наявність порушеного права, зумовленого невиплатою Відповідачем при звільнення Позивача з військової служби частини грошового забезпечення у вигляді його індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

При визначенні способу порушеного права Позивача суд враховує наступне.

Відповідно до позовних вимог Позивач просить зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні - за період з 31.05.2024 року по 27.03.2026 року - не більш як за шість місяців, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

Суд враховує, що при звільненні 31.05.2024 року Позивача зі служби спору щодо права Позивача на перерахунок грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року) не існувало.

Такий спір виник лише в квітні 2025 року за зверненням Позивача до суду щодо перерахування грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018року.

Як вже зазначалося, нарахування таких коштів Відповідачем було проведено на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 року по справі №240/10228/25, яке набуло чинності 04.02.2026 року, і 27.03.2026 року вони були виплачені в розмірі 153 562,02 грн., що визнається сторонами по справі. Тобто затримка у виплаті таких коштів мала місце в період з 05.02.2026 року по 27.03.2026 року.

З огляду на спірний характер цієї заборгованості, дії самого Позивача та Відповідача, враховуючи, частку невиплачених грошових сум при звільненні від розміру належних до виплати Позивачу сум, розмір середньоденного грошового забезпечення Позивача (631,48 грн.), суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, зазначивши, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі у грошовому еквіваленті складає 30 000,00 грн.

Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що зазначений спосіб захисту порушеного права Позивача є певною орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням реалізації Позивачем права на своєчасну виплату вказаних сум його грошового забезпечення, визначених судовим рішенням. Така сума є співмірною з урахуванням розміру залишку спірної суми по компенсації та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.

Таким чином, позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статей 139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул. Героїв Пожежних, буд.67-б, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10006, код ЄДРПОУ 38624322) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що в грошовому еквіваленті складає 30 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

01.09.26