Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №240/19154/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/19154/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 , що полягають у відмові в нарахуванні одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 гривень відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" оформленій актом попередньої перевірки від 02.02.2026 за вих. № 613/20/2157;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиданні наказу та невчиненні дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000,00 грн відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно не нараховують та не виплачують одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", хоча наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.05.2026 до суду надійшов відзив від представника військової частини НОМЕР_3 в якому відповідач зазначив, що листом від 02.02.2026 № 613/20/2157 військовою частиною НОМЕР_3 затверджено акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено, що, ОСОБА_1 не підпадає під вказану виплату, оскільки позивач має право на виплату винагороди лише за умови виконання бойових завдань не менше шести місяців, у зв`язку з чим до нього не застосовуються винятки, пов`язані із пораненням, полоном чи меншими періодами виконання завдань.

29.05.2026 до суду надійшов відзив від представника військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач зазначає, що порядок виплати складової грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” визначено окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд. Пунктом 3 даного доручення визначено, що командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводять заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування винагороди та допомоги. Зазначене Доручення є для військової частини НОМЕР_1 обов`язковим для виконання. Таким чином на виконання пункту 3 Доручення військовою частиною НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_4 для подальшого перенаправлення до військової частини НОМЕР_3 для здійснення заходів попередньої перевірки законності нарахування та надання висновку щодо можливості виплати позивачу винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, за вих. № 2295 від 02.02.2026 було скеровано комплект документів. За результатами перевірки до військової частини НОМЕР_1 надійшов Акт від військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2026 № 613/20/2157 з висновком про неможливість виплати позивачу зазначеної винагороди, що унеможливлює прийняття рішення про виплату.

29.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.07.2023 уклав контракт про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 строком на 3 роки. 04.11.2024 позивача було переведено до військової частини НОМЕР_1 .

Також позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними довідками.

08.02.2025 поблизу н.п. Покровськ Донецької області позивач отримав поранення, а саме: вибухову травму, акубаротравму без розриву барабанних перетинок, цефалгічний синдром. Поранення отримані внаслідок обстрілу позицій, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.02.2025 № 328, виданою на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2025 № 1279.

Позивач звернувся із заявою до відповідача військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153.

Відповідач листом повідомив, що актом попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , складеним військовою частиною НОМЕР_3 від 02.02.2026 за вих. № 613/20/2157, позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди.

Підставою відмови в акті, зазначено: “Військовослужбовці, які підписали контракт після строкової служби або отримали офіцерське звання у період 24.02.2022- 13.02.2025, мають право на цю винагороду лише за умови сукупного виконання бойових завдань не менше шести місяців, і для цієї категорії не застосовуються винятки, пов`язані з пораненням, полоном чи меншими періодами виконання завдань”.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови № 153 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, аналіз норм Постанови № 153 дає підстави для висновку, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153", якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції:

"учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби".

Тобто до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом із тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153" внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

- виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

- проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

- проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні";

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн гривень (про що й просить позивач у позовній заяві);

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується у повному обсязі військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу та брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців, а також - незалежно від тривалості такої участі - військовослужбовцям, які не досягли зазначеного шестимісячного строку у зв`язку з одержанням захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) під час захисту Вітчизни або перебуванням і звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Як встановлено судом, позивач у віці 19 років 06.07.2023 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу строком на 3 роки з військовою частиною НОМЕР_5 .

04.11.2024 позивача було переведено до військової частини НОМЕР_1 на подальше проходження військової служби.

Суд наголошує, що контракт було укладено під час дії військового стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Суд встановив, що відповідно до довідки від 26.01.2026 № 6701, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецькій обл., Волноваському р-ні., Великоновосілківська СТГР, Покровський р-н., Покровська МТГр.

Суд зазначає, що сукупність днів безпосередньої участі у бойових діях і в районах ведення бойових дій становить більше шести місяців.

Крім того, як встановлено судом, 08.02.2025 під час виконання бойового завдання позивач отримав: Вибухову травму, акубаротравму без розриву барабанних перетинок, цефалгічний синдром. Згідно з абзацом 4 пункту 4 Постанови № 153, наявність у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, є самостійною і достатньою підставою для виплати одноразової грошової винагороди у повному обсязі (1 млн грн), незалежно від того, чи перевищує строк його безпосередньої участі у бойових діях шість місяців. Таким чином, право позивача на отримання спірної винагороди підтверджується наявністю одразу двох незалежних підстав: сукупним строком участі у бойових діях понад шість місяців та фактом отримання травми під час захисту Вітчизни.

Суд звертає увагу, що право на отримання зазначеної виплати виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану, проходження військової служби у визначений період, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку, отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час безпосередньої участі у бойових діях, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).

Довільне трактування норм Постанови № 153 суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Суд окремо звертає увагу на довід, покладений в основу акта військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2026 № 613/20/2157 та відзиву військової частини НОМЕР_3 , за яким для військовослужбовців, які підписали контракт про проходження військової служби за контрактом після проходження строкової військової служби (тобто для категорій, визначених абзацами шостим - дев`ятим пункту 4 Постанови № 153), винятки, передбачені абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153, не застосовуються. Оскільки саме цей довід є єдиною фактичною підставою відмови позивачу у виплаті винагороди, суд вважає за необхідне надати йому окрему правову оцінку.

Абзацом шостим пункту 4 Постанови № 153 визначено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та додатково були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Отже, особи, на яких поширюються абзаци шостий - дев`ятий пункту 4 Постанови № 153, не утворюють окремої категорії військовослужбовців із самостійним, урізаним регулюванням, а є підмножиною військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту, які додатково відповідають визначеній в абзацах шостому - дев`ятому ознаці. Абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153, яким передбачено виплату винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, що одержали поранення під час захисту Вітчизни, так само визначає коло осіб через посилання на "військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту", тобто використовує те саме референтне формулювання, що й абзац шостий, без жодного додаткового звуження.

При цьому там, де Кабінет Міністрів України мав намір обмежити коло осіб, на яких поширюється та чи інша норма пункту 4 Постанови № 153, він зробив це прямо: абзацом п`ятим цього пункту підставу для невиплати винагороди (притягнення до відповідальності) прямо поширено лише на "військовослужбовців, зазначених в абзацах другому та третьому цього пункту", без згадки про абзаци шостий - дев`ятий. Відсутність аналогічного застереження в абзаці четвертому пункту 4 Постанови № 153 виключає можливість тлумачення цієї норми як такої, що не поширюється на військовослужбовців, визначених абзацами шостим - дев`ятим. Таке тлумачення узгоджується з наведеним вище принципом неприпустимості довільного звуження прав, гарантованих державою.

Суд також враховує, що акт попередньої перевірки, яким військова частина НОМЕР_3 дійшла висновку про неможливість виплати позивачу винагороди, є інструментом внутрішнього відомчого контролю, запровадженим пунктом 3 доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд, тобто ненормативним за своєю правовою природою документом, виданим на виконання контрольних функцій у системі Міністерства оборони України. Такий акт, а так само покладене в його основу роз`яснення структурного підрозділу Міністерства оборони України, не є нормативно-правовим актом, не проходив державної реєстрації в Міністерстві юстиції України і в силу статті 117 Конституції України та частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII не може звужувати чи скасовувати права військовослужбовця, прямо встановлені постановою Кабінету Міністрів України, яка має вищу юридичну силу. Негативний висновок такого акта також не звільняє військову частину НОМЕР_1 , в якій позивач проходив службу на момент одержання поранення і в якій сформовано документи для здійснення виплати, від самостійного обов`язку оцінити наявність передбачених Постановою № 153 підстав для нарахування та виплати винагороди і вирішити це питання по суті, а не перекладати відповідальність за прийняття такого рішення на військову частину, яка здійснює лише допоміжну контрольну функцію.

За таких обставин суд доходить висновку, що викладена в акті військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2026 № 613/20/2157 підстава для відмови у виплаті винагороди - незастосування до позивача як особи, яка до укладення контракту проходила строкову військову службу, винятку, передбаченого абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153, - не ґрунтується на нормах чинного законодавства і не може бути визнана правомірною.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн у повному обсязі має військовослужбовець за сукупності, зокрема, таких фактів:

- він є військовослужбовцем рядового, сержантського і старшинського складу, який у віці до 25 років був прийнятий або призваний на військову службу під час дії воєнного стану, тобто після 24.02.2022;

- він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить більше шести місяців;

Суд встановив, що позивач у 19-річному віці став військовослужбовцем Збройних Сил України на посадах рядового складу.

Водночас, суд звертає увагу, що доказами наявними в матеріалах справи повністю спростовані доводи відповідача викладені в Акті військової частини НОМЕР_3 від 02.02.2026 № 613/20/2157. Судом встановлено, що позивач виконував бойові завдання, перебуваючи в районах ведення бойових дій, сукупність днів, яких більше шести місяців. Таким чином, позивач повністю відповідає навіть тим критеріям виконання завдань, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї відмови. Окрім цього, як підтверджується матеріалами справи під час безпосереднього виконання бойового завдання позивач отримав бойову травму. Враховуючи, що позивачем сукупно виконано умови щодо тривалості участі у бойових діях (понад шість місяців), а також зважаючи на факт отримання ним травми під час виконання бойового завдання, суд доходить висновку, що позивач безспірно має право на отримання належної йому одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження).

Пункт 4 Постанови № 153 не наділяє командування військової частини правом розсуду щодо виплати винагороди - за встановлення визначених цією нормою умов така виплата є обов`язковою, а не факультативною. Судом встановлено, що позивачем дотримано усіх передбачених пунктом 4 Постанови № 153 умов для отримання винагороди у повному обсязі, а військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві не заперечує наявність у позивача права на цю виплату по суті, обмежуючись посиланням на негативний висновок акта військової частини НОМЕР_3 , який, як зазначено вище, є необґрунтованим. За таких обставин право позивача на отримання спірної винагороди є безспірним, а належним та ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу відповідну винагороду, а не направлення питання на повторний розгляд, оскільки останнє лише невиправдано відтермінує відновлення порушеного права позивача і суперечить принципу ефективності судового захисту, закріпленому статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, дослідивши всебічно та об`єктивно всі матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. У розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України" та "Мюллер проти Австрії", концепція "майна" охоплює не лише наявні речі, а й законні сподівання на отримання певних виплат, якщо особа виконала всі умови, передбачені чинним законодавством.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 , що полягають у відмові в нарахуванні одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 гривень відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" оформленій актом попередньої перевірки від 02.02.2026 за вих. № 613/20/2157.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиданні наказу та невчиненні дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 гривень відповідно до абзаців другого та четвертого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 01 вересня 2026 р.

01.09.26