Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №240/16306/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16306/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання дій протиправними, скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці № UA101020/2025/000157/2 від 27.10.2025 про коригування митної вартості товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2025 до Житомирської митниці подано митну декларацію № 25UA101020035681U3 щодо імпорту легкового автомобіля SKODA RAPID з номером кузова НОМЕР_1 . Декларантом ОСОБА_1 заявлено митну вартість товару в сумі 1500 євро на підставі угоди купівлі-продажу від 21.10.2025, довідки про вартість транспортування транспортного засобу, договору-доручення на декларування товарів № 2210.2 від 22.10.2025, сертифікату відповідності від 27.10.2025 UA.033.000426-25.

27.10.2025 Житомирською митницею прийнято рішення № UA101020/2025/000157/2 про коригування митної вартості та відмовлено в митному оформленні. Митниця вказала, що відповідно до довідки про транспортні витрати від 27.10.2025 витрати на доставку автомобіля до кордону України складають 100 євро, однак в зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про точне місце укладання договору купівлі-продажу, що підтверджує фактичне місце та країну відправки товару, митниця не має можливості перевірити числові значення складової митної вартості витрат на транспортування. Митниця також застосувала резервний метод визначення митної вартості на підставі даних митної декларації № 25UA305160019108U4 від 11.07.2025 щодо схожого автомобіля. Позивач вважає, що подані документи повністю підтверджують заявлену вартість, а рішення митниці є необґрунтованим.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 19.05.2026, відповідач зазначив, що у своїй позовній заяві позивач визнає факт, що ним не було подано до митного оформлення документу, що підтверджує оплату оцінюваного товару. Разом із тим, позивач вважає, що наявність договору купівлі-продажу товару та наявність митної декларації країни відправлення вже є достатніми доказами для встановлення митної вартості транспортного засобу. Житомирська митниця не може погодитись з вказаними твердженнями з огляду на те, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, у відповідності до вищенаведеної норми, платіжні документи є обов`язковими документами, що підтверджують митну вартість товару. Натомість, позивачем не надано жодного платіжного документу, який підтверджував би оплату ціни за товар. Крім того, посилання позивача на договір купівлі продажу є безпідставними, оскільки до митного оформлення останній не надавався, що підтверджується поданою митною декларацією. Відсутність реквізитів зазначеного позивачем договору позбавляє митний орган ідентифікувати такий документ та приналежність його до транспортного засобу, який було надано до митного оформлення.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 27.10.2025 витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України можуть складати 100 євро. Дана довідка підписана саме зацікавленою особою - ОСОБА_1 . Будь яких інших документально підтверджених даних митному органу не надано. Зокрема, не зрозуміло з якого населеного пункту було здійснено транспортування, хто був перевізником. Відповідач звертає увагу, що довідку про транспортні витрати видає саме особа, яка безпосередньо здійснювала перевезення транспортного засобу, натомість до митного оформлення надано довідку, яка видана ОСОБА_1 , яка перевезення не здійснювала. Відповідач вважає, що заявлена вартість не підтверджена належними документами, а рішення про коригування є законним.

Разом з відзивом до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в спрощеному проваджені з викликом осіб.

Суд ухвалою від 20.07.2026 відмовив в даному клопотанні.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивачем відповідно до митної декларації № 25UA101020035681U3 був придбаний легковий автомобіль, а саме: марка - SKODA, модель - RAPID, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5.

Для підтвердження митної вартості уповноваженою особою позивача 27.10.2025 до митного органу були подані наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 21.10.2025;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- довідку про вартість транспортування транспортного засобу;

- договір-доручення на декларування товарів № 2210.2 від 22.10.2025;

- копії паспорту громадянина України та довідки про РНОКПП ОСОБА_1 ;

- довіреність від 05.05.2025 № 4438;

- сертифікат відповідності від 27.10.2025 UA.033.000426-25;

- фотографії транспортного засобу.

Згідно з угодою купівлі-продажу від 21.10.2025 продавець, ОСОБА_2 , продає покупцеві, ОСОБА_3 , а останній купує в продавця автомобіль.

Відповідно до вищевказаної угоди покупець придбав автомобіль SKODA RAPID, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , вартість 1500 євро.

Судом також встановлено, що ввезений позивачем транспортний засіб мав пошкодження, а саме: вм`ятини на правій задній дверці, сколи і подряпини на задньому правому і лівому крилі. Зазначені відомості відображені у графі 31 митної декларації № 25UA101020035681U3 від 27.10.2025 та в акті про проведення митного огляду транспортного засобу від 27.10.2025 № 25UA101020035681U3, а також визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву. Тобто наявність указаних пошкоджень транспортного засобу сторонами по суті не заперечується.

Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000157/2 від 27.10.2025 за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г з причини відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні товари та відсутності основи для віднімання чи додавання вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала митна декларація № 25UA305160019108U4 від 11.07.2025, де митна вартість подібного товару становить 4200 євро за одиницю.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято з порушенням вимог законодавства України, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом із тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з указаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контракту, придбання товару та перевезення його на митну територію України, спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000157/2 від 27.10.2025 є те, що ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення, має бути підтверджена належними та достовірними документами, а митна вартість товару, який ввозився за МД № 25UA101020035681U3 від 27.10.2025, не була визнана у зв`язку з розбіжностями.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем не був наданий договір купівлі-продажу від 21.10.2025, однак перевіривши документи, суд встановив, що позивачем був наданий вказаний договір. Тому доводи відповідача з цього приводу суд вважає необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що наведений довід відповідача про ненадання декларантом договору купівлі-продажу необхідно відрізняти від доводу про ненадання банківського платіжного документа, оскільки це два самостійні аргументи відзиву, які підлягають окремій оцінці. Щодо документа, який би підтверджував факт оплати товару, суд зазначає таке.

Розділом договору купівлі-продажу від 21.10.2025 "Zahlungsbedingung" (умови оплати) сторони визначили готівкову форму розрахунку ("Bar"), а підписи продавця і покупця під цим договором засвідчують факт передання коштів продавцю та факт передання транспортного засобу покупцю. За умови, коли розрахунок за товар здійснювався готівкою, а не шляхом безготівкового переказу коштів, об`єктивна можливість надання банківського платіжного документа, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 53 МК України, у позивача була відсутня; обов`язковість надання такого документа стосується саме випадків безготівкової оплати рахунку. За цих обставин підписаний сторонами договір купівлі-продажу з умовою про оплату готівкою суд визнає документом, який у сукупності з іншими поданими документами підтверджує ціну, фактично сплачену позивачем за товар (1500 євро), що узгоджується з ціною, зазначеною в митній декларації країни відправлення № 25PL402010002Z12B9 від 24.10.2025.

Щодо доводів відповідача про те, що на вимогу митного органу декларантом не надано додаткових документів, які б спростовували розбіжності, суд зазначає таке. Керуючись статтею 53 Митного кодексу України, позивач натомість надав неперекладену українською мовою експортну декларацію країни Польща № 25PL402010002Z12B9 від 24.10.2025. Дослідивши лист митного органу, суд встановив відсутність у ньому конкретизованого переліку обов`язкових для надання документів. Відповідач лише запропонував (рекомендував) позивачу надати додаткові докази на підтвердження заявленої вартості. Той факт, що експортна декларація не була перекладена українською мовою, не спростовує її інформативності, оскільки відповідач не ставив обов`язковою умовою надання її офіційного перекладу. Позивач надав контролюючому органу ті документи, якими володів на момент митного оформлення.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до довідки про транспортні витрати від 27.10.2025 витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України можуть складати 100 євро, що дана довідка підписана саме зацікавленою особою - ОСОБА_1 , що будь-яких інших документально підтверджених даних митному органу не надано, зокрема не зрозуміло, з якого населеного пункту було здійснено транспортування та хто був перевізником, а також про те, що довідку про транспортні витрати, на переконання відповідача, має видавати особа, яка безпосередньо здійснювала перевезення транспортного засобу, тоді як подану до митного оформлення довідку видано ОСОБА_1 , яка перевезення особисто не здійснювала.

Судом встановлено, що у тексті зазначеної угоди купівлі-продажу від 21.10.2025 сторони чітко та однозначно визначили місце продажу, а саме: Готтфрід-Келлєр-Штрасе, 15А. Оскільки факт наявності конкретної адреси місця продажу прямо зафіксовано у підписаному сторонами документі, суд відхиляє заперечення відповідача як такі, що повністю спростовуються змістом угоди купівлі-продажу від 21.10.2025.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд вказує, що Митний кодекс України не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування, а також вони не визначають види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 804/16553/14 від 31.05.2019.

Для підтвердження витрат відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України позивач подав до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 27.10.2025, видану ОСОБА_1 .

Разом із тим, суд повторно зазначає, що в рекомендаційному листі митного органу від 27.10.2025 відсутній конкретизований перелік уточнюючих документів, які б допомогли відповідачу встановити дійсну митну вартість товару.

Таким чином, враховуючи, що позивач надав належний документ (довідку про транспортні витрати від 27.10.2025), а відповідач не конкретизував свої вимоги у рекомендаційному листі, суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані та такі, що спростовуються доказами.

Суд також враховує довід відповідача про те, що транспортування транспортного засобу здійснювалося уповноваженою позивачем особою ( ОСОБА_4 на підставі довіреності від 05.05.2025 № 4438), а тому на переконання відповідача, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, позивачем мала бути подана калькуляція транспортних витрат з відомостями про маршрут, протяжність у кілометрах та тарифну ставку перевезення, а не довідка про транспортні витрати.

Суд відхиляє цей довід з огляду на те, що зазначений наказ Міністерства фінансів України визначає порядок заповнення граф митної декларації і має підпорядкований, технічний характер стосовно норм Митного кодексу України, який, як зазначено вище, не встановлює вичерпного переліку документів, що підтверджують витрати на транспортування, та не визначає обов`язкової форми чи реквізитів такого документа. Надана позивачем довідка про транспортні витрати від 27.10.2025 містить числове значення відповідної складової митної вартості (100 євро), тобто виконує ту саму функцію, що й калькуляція транспортних витрат, а невідповідність її найменування чи форми рекомендованому зразку сама по собі не є підставою для невизнання витрат на транспортування. Суд також відхиляє довід відповідача про те, що зазначена довідка підписана позивачем, а не особою, яка безпосередньо здійснювала перевезення, оскільки позивач, як довіритель, що організував і оплатив транспортування транспортного засобу через уповноважену ним особу, є особою, обізнаною з фактичним розміром понесених витрат, а чинне законодавство не обмежує коло осіб, уповноважених засвідчувати такі відомості, та не встановлює обов`язкових реквізитів довідки про транспортні витрати.

Суд не погоджується із висновком та діями митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом із тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що застосований відповідачем резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 МК України) ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості транспортного засобу тієї самої марки і моделі за митною декларацією № 25UA305160019108U4 від 11.07.2025 у розмірі 4200 євро. Разом із тим, як установлено судом, транспортний засіб позивача мав пошкодження (вм`ятини на правій задній дверці, сколи і подряпини на задньому правому і лівому крилі), тоді як в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє будь-яке порівняння технічного стану, комплектації, пробігу чи наявності пошкоджень транспортного засобу, вартість якого взято за основу для коригування, з відповідними характеристиками транспортного засобу позивача, і не наведено жодних пояснень щодо впливу цих обставин на числове значення скоригованої митної вартості. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Визначення митної вартості з використанням способів, сумісних з принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, передбачає порівнянність оцінюваного та вихідного товарів за їхніми технічними, якісними і комерційними характеристиками. Відсутність у рішенні відповідача такого порівняння не дає суду підстав визнати обґрунтованим числове значення скоригованої митної вартості транспортного засобу позивача. Аналогічна правова позиція наведена позивачем у позовній заяві з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 520/11303/19, з висновками якої суд погоджується.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000157/2 від 27.10.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 01 вересня 2026 р.

01.09.26