Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №160/6098/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокуСправа №160/6098/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що він проходив військову службу, проте в період з 16.07.2020 року по 31.01.2026 року позивачу виплачувалась одноразова грошова допомога у разі звільнення, яка обрахована виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість необхідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17.03.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про заміну належного відповідача у справі №160/6098/26 задоволено.

Замінено первісного відповідача – на належного відповідача – Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та розгляд адміністративної справи №160/6098/26 розпочато спочатку.

05.06.2026 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що скасування судом пункту 2 постанови №481 не відновлює раніше діючий порядок, оскільки законодавство України не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. Крім цього відповідач зауважив, що на сьогодні відсутні обґрунтовані підстави вважати, що при здійсненні нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення відповідачем не буде нараховано і виплачено на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку №44 або не буде сплачено податки, збори чи інші обов`язкові платежі, що підлягають сплаті за чинним законодавством. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.08.2026 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями, в яких зазначила, що 16.07.2026 року постановою Верховного Суду у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №320/29450/24, а отже відсутні підстави для застосування вказаних рішень суддів при ухваленні даного рішення суду.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив військову службу, зокрема, в період з 16.07.2020 року по 31.01.2026 року у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпечення у Військової частини НОМЕР_1 .

З довідки про розмір грошового забезпечення та додаткові види грошового забезпечення за №387/641 від 21.04.2026 року Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 року, а саме: в розмірі 1 762,00 грн.

Не погоджуючись із невиплатою одноразової грошової допомоги при звільненні в повному обсязі, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(далі за текстом - постанова Кабінету Міністрів України №704), згідно з п.4 якої у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 01.03.2018 року.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 п.4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п.6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Тобто, з 29.01.2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

12.05.2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі -Постанова № 481).

Пунктом 2 Постанови №481 встановлено: «Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..»

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).

14.03.2025 року рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/29450/24, зокрема, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

18.06.2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 - без змін.

Водночас, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року по справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовані.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.

Отже, враховуючи викладене, при вирішенні спірних правовідносин суд враховує приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, в редакції Постанови №481.

Таким чином, відсутні підстави для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовими званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про правомірність обрахунку та виплати відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1762,00 грн., тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Оскільки не підлягає задоволенню основна позовна вимога, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідної позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський