Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №160/11906/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокуСправа №160/11906/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/11906/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2026 року, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 160/24478/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2026 року виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 160/24478/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.03.2026 року виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 160/24478/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.03.2026 року виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 160/24478/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що при звільненні з служби позивачу не було виплачено у належному розмірі індексацію грошового забезпечення та грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року. Вказує, що 31.03.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 160/24478/24 відповідачем на банківський рахунок позивача було виплачено грошове забезпечення. Однак відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не було виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11906/26. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.09.2025 року, заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що період прострочення виконання грошового зобов`язання розпочався лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким було остаточно визначено розмір належної до виплати суми. До цього моменту відповідач не мав обов`язку здійснити виплату саме у такому розмірі, а відтак не перебував у стані прострочення. За таких обставин вимога про нарахування інфляційних втрат починаючи з 01.01.2016 року, тобто за період, що передував виникненню визначеного судом грошового зобов`язання, не відповідає положенням законодавства та правовій природі інфляційних втрат. Фактично це призводить до покладення на відповідача відповідальності за період, коли він діяв у межах чинного законодавства та не мав простроченого обов`язку щодо виплати конкретно визначеної суми.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Позивачу за час проходження служби не було виплачено у належному розмірі грошове забезпечення, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/24478/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 р. по 11.10.2019 р. у сумі 86 383,54 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 30.11.2019 р. по 31.12.2022 р. у сумі 165 285,32 грн.. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 р., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 належне грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік та 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову допомогу для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно виписки з банківського рахунку позивача, 31.03.2026 року відповідачем на виконання рішення суду у справі №160/24478/24 виплачено грошові кошти у сумі 520 951,20 грн.

17.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Відповіді на заяву позивача від 17.04.2026 року матеріали справи не містять.

Позивач, вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Згідно статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21.

Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Наведені правові норми, якими врегульовані спірні правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.

Суд враховує, що в даній справі є наявність факту невиплати позивачу грошового забезпечення в належному розмірі (невчасної виплати індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року), також наявний факт виплати сум грошового забезпечення на виконання судового рішення, але відсутня виплата компенсацій втрати частини доходів, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Щодо періоду за який має бути нараховано компенсацію суд враховує те, що компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу. Тобто, право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Таким чином, початком періоду виплати компенсації є день порушеного права особи у вигляді недоотриманого доходу, кінцем - фактичне припинення порушеного права у вигляді отриманого доходу.

Отже, право особи на виплату компенсації втрати частини доходів пов`язано з встановленням періоду, за який така компенсація повинна бути виплачена.

У спірному випадку початком порушеного права позивача є 01.01.2016 року та 29.01.2020 року, що встановлено рішенням суду у справі №160/24478/24, яким, зокрема, встановлено, що починаючи з цих дат позивачу у належному розмірі індексація грошового забезпечення та грошове забезпечення не виплачувались.

Стосовно встановлення дати початку порушення права позивача, суд приймає до уваги і правові висновки Верховного Суду у справі №380/8640/24 (постанова від 04.09.2025), в якій вирішувалися подібні правовідносини.

За наведених підстав помилковими є посилання відповідача, що початковою датою є 20.05.2025 року - дата набрання рішенням у справі №160/24478/24 законної сили.

Кінцевою датою порушення права є виплата позивачу доходу 31.03.2026 року (день фактичного надходження коштів позивачу).

Таким чином, період за який повинна бути виплачена компенсація втрати частини доходу є: з 01.01.2016 по 31.03.2026 року та з 29.01.2020 року по 31.03.2026 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2026 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.03.2026 року, виплаченого 31.03.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/24478/24, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2026 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.03.2026 року, виплачених 31.03.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/24478/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.03.2026 року та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.03.2026 року, виплачених 31.03.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №160/24478/24.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська