Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №160/7887/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокуСправа №160/7887/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/7887/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350004518 від 23.12.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за спеціальністю «машиніст бойлерної побутової котельні» період роботи з 06.07.1984 по 12.04.1987; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за спеціальністю «машиніст електровозу» (поверхні) з повним робочим днем у шахті період роботи з 08.10.1996 по 21.01.2001, з 22.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 13.11.2003; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми пенсії за останні три роки до подачі позову, відповідно до встановленого розміру пенсії, відповідно до встановленого судом права на пенсію за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.12.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350004518 від 23.12.2025 відмовлено у призначенні пенсії з причин відсутністю пільгового стажу. Позивач наголошує, що вона має пільговий стаж за Списком №2. Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7887/26.

21.04.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому воно просило у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи.

Заперечуючи проти позовних вимог, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем наведено цитування чинного законодавства щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зазначено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи по Списку № 2.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

ОСОБА_1 16.12.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення №047350004518 від 23.12.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.

У рішенні зазначено, що вік заявниці 60 років 2 місяці 22 дні, страховий стаж особи становить 34 роки 11 місяців 18 днів, пільговий стаж відсутній. За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 08.10.1996 по 21.01.2001, з 22.02.2001 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 13.11.2003 відповідно до довідки від 26.02.2021 №136, оскільки посада машиніст електровозу (поверхні) не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, відповідно до наказів про атестацію робочих місць за умови праці від 26.07.1996 № 568, від 07.08.2001 № 1017 посада машиніст електровозу (поверхні) не атестована.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 та не зарахування окремих періодів роботи до страхового та пільгового стажу, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Згідно відомостей, які містяться в наданій трудовій книжці ОСОБА_1 , вбачається інформація про працю позивача у спірні періоди.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не зараховує до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 08.10.1996 по 21.01.2001, з 22.02.2001 по 15.01.2003 та з 16.01.2003 по 13.11.2003 відповідно до довідки від 26.02.2021 №136, оскільки посада машиніст електровозу (поверхні) не передбачена Списками № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, відповідно до наказів про атестацію робочих місць за умови праці від 26.07.1996 № 568, від 07.08.2001 № 1017 посада машиніст електровозу (поверхні) не атестована.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» від 26.02.2021 року № 136 позивач працювала в періоди з 08.10.1996 року по 21.01.2001 року, з 22.01.2001 року по 15.01.2003 року за професією машиніст електровозу (поверхні) з повним робочим днем на поверхні, що передбачена Списком 2 розділ І підрозділ 1 позиція 2010100а-14282, затверджена постановою КМУ від 11.03.1994 року №162, з 16.01.2003 року по 13.11.2003 року за професією машиніст електровозу (поверхні) з повним робочим днем на поверхні, що передбачена Списком 2 розділ І підрозділ 1 позиція 1.1а, постанова КМУ №36 від 16.01.2003 року. Дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць.

Згідно листа ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля» від 19.06.2025 року на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що у довідці від 26.02.2021 року № 136 інформація про атестації робочих місць зафіксована не коректно, в зв`язку з чим повідомлено, що згідно наказів щодо атестації робочих місць по ш. «ім. М.І. Сташкова» №568 від 26.07.1996 року та №1017 від 07.08.2001 року професія машиніст електровозу (поверхні) відсутня у переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Актом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з питання достовірності документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій ОСОБА_1 , за період роботи з 08.10.1996 по 13.11.2003 року на шахті .ім.М.І.Сташкова", виданих Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Дніпровське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» №0400-011005-1/7821 від 26.07.2022 року зазначено, що в ході перевірки довідки від 26.02.2021 року №136, період з 08.10.1996 року по 13.11.2003 року не враховується до пільгового стажу роботи, так як атестація професії машиніст електровозу (поверхні) не проведено на всп Шахта ім.М.І.Сташкова.

Суд погоджується з доводами відповідача-2 та вказує, що посада машиніст електровозу не передбачена Списками № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 року №36.

При цьому суд звертає увагу, що трудова книжка позивача не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включаються ці періоди роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд зауважує, що саме виконання робіт на посадах, що дають право позивачу на зарахування до її пільгового стажу таких робіт, визначені Списком №2, дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В даному випадку, посада яку обіймала позивач у спірні періоди не відноситься до списку №2.

Також, така посада не була атестована підприємством.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача з 08.10.1996 по 21.01.2001, з 22.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 13.11.2003, не можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком №2.

При цьому, вищевказані періоди роботи з 08.10.1996 по 21.01.2001, з 22.01.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 13.11.2003 були зараховані відповідачем-2 до страхового стажу позивача, що підтверджується протоколом форми рс-право, наявним в матеріалах справи, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зарахування періоду роботи з 06.07.1984 по 12.04.1987 до пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні не наведено підстав неврахування періоду роботи позивача з 06.07.1984 по 12.04.1987 до пільгового стажу за Списком №2.

В той час, згідно розрахунку стажу форми РС-право вбачається, що такий період роботи з 06.07.1984 по 12.04.1987 не враховано відповідачем до пільгового стажу за Списком 2, проте був зарахований до страхового стажу позивача.

Водночас трудова книжка позивача не містить відповідних записів про характер і час виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається ці періоди роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позивачем,свою чергу, в позовній заяві не наведено де саме в списку №2 міститься посада «машиніст бойлерної побутової котельні», період перебування на якій на її переконання, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 27.12.2005 року за № 1566/11846, при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Проте на момент прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області №047350004518 від 23.12.2025, позивачем не було надано до пенсійного органу уточнюючої довідки, яка б підтвердила наявність у позивача у спірні періоди стажу роботи на пільгових умовах, відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Врахочуючи викладене, суд прийшов до висновку, що період роботи з 06.07.1984 по 12.04.1987 позивачем не підтверджений належними доказами її зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як передчасні.

Позивачем не було зазначено, а судом не було встановлено жодних обставин які б перешкоджали позивачу отримати довідку про пільговий характер роботи.

Щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Натомість, як вбачається з рішення №047350004518 від 23.12.2025, підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 слугувала відсутність необхідного пільгового стажу.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача був відсутній необхідний пільговий стаж для призначення такої пенсії, зокрема і з зниженням пенсійного віку.

Наявність такого стажу судом при розгляді справи також встановлена не була, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позовна вимога щодо здійснення нарахування та виплати недоотриманої суми пенсії за останні три роки до подачі позову, відповідно до встановленого розміру пенсії, відповідно до встановленого судом права на пенсію за віком на пільгових умовах не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, враховуючи наявні у нього документи, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії було прийняте відповідно до вимог діючого законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо призначення пенсії за віком може бути розглянуте пенсійним органом на підставі заяви позивача та наданих додаткових документів незалежно від наявності рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська