Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №360/583/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокуСправа №360/583/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Дашко Юрій Іванович в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі також - відповідач 1), 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі також - відповідач 2), з такими вимогами (з урахуванням уточнених вимог):

- визнати протиправними дії Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 08.06.2021 включно грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

- зобов`язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу), в тому числі допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 08.06.2021, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 09.06.2021 по 31.03.2022 включно та в період з 01.05.2023 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

- зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу), за період з 09.06.2021 по 31.03.2022 включно та за період з 01.05.2023 по 19.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 01.04.2022 по 30.04.2023 включно грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення за 2022 рік, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

- зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу), в тому числі допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.04.2022 по 30.04.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 08.06.2021 включно;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.02.2018 із застосуванням базового місяця (місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців) - січень 2008 року, в сумі 83625,23 грн; індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 08.06.2021 в сумі 168421,92 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач у період з 01 грудня 1994 року по 12 жовтня 2024 року проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

За змістом позову, позивач посилається на те, що під час проходження служби у відповідачів позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, але при цьому в період з 01.01.2016 неправильно нараховувалась індексація грошового забезпечення, а також неправильно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою, серед іншого, задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення (його складових) та індексації за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, та поновлено такий строк.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 30.04.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач проходив службу цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593.

Відповідач 1 вказує, що з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Враховуючи зазначене, за період з 2022 по 2023 роки для позивача розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Підсумовуючи викладене та враховуючи необхідність реалізації дій державними органами та їх посадовими особами виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідача немає правових підстав.

Щодо індексації грошового забезпечення відповідач 1 зазначив, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Разом з тим, протягом 2016-2018 років Міністерство соціальної політики України надавало роз`яснення листами від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 13700/з від 08.08.2017 № 78/0/66-17, у яких було зазначено, що індексацію грошового забезпечення слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

Також посилається на те, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

08.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що з 29.01.2020 була відновлена юридична дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином, 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Також вказує, що в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону № 1282-XII підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26 адміністративну справу № 360/583/26 було передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Після прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи до свого провадження, інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, у період з 01.12.1994 по 12.10.2024 проходив службу з цивільного захисту у підрозділах, зокрема, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, посвідченням серії НОМЕР_2 , довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 28.04.2026 № 82-ДВ/57.

Pгідно з витягом із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 11.10.2024 № 308-НК ОСОБА_1 виключено з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, знято з усіх видів забезпечення з 12 жовтня 2024 року.

За змістом листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05.01.2026 № 57 05-45/57 05/01, у періоди з 29.01.2020 по 08.06.2021 та з 01.04.2022 по 30.04.2023 грошове забезпечення позивача обчислювалось виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання розрахованих з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 року - 1762,00 грн.

У листі 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 06.02.2026 № 57 27/02-7/57 27 повідомлено, серед іншого, що за період проходження служби з квітня 2022 року по квітень 2023 року нарахування та виплату грошового забезпечення по 4 ДПРЗ проводило Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Листом 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 09.03.2026 № 57 27/02-13/57 27 повідомлено, що під час нарахування індексації грошового забезпечення базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін визначено березень 2018 року.

З довідок про грошове забезпечення позивача, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що у періоди з 09.06.2021 по 31.03.2022 та з 01.05.2023 по 19.05.2023 позивач перебував на грошовому забезпеченні у 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, а у періоди з 29.01.2020 по 08.06.2021 та з 01.04.2022 по 30.04.2023 у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Також судом встановлено, що у періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 08.06.2021 позивач перебував на грошовому забезпеченні у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Наведене також підтверджується довідкою за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, відповідно до наведених довідок про грошове забезпечення позивачу у спірний період виплачувались: матеріальна допомога для оздоровлення у лютому 2020 року, у січні 2021 року, у травні 2022 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, у грудні 2021 року, у листопаді 2022 року.

Також згідно з довідкою про розмір та склад грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.04.2026 № 64-ДВ/57 за період 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.

До того ж, згідно зі згаданою довідкою у спірний період з 01.03.2018 по 08.06.2021 позивачу виплачено поточної індексації у сумі 5764,74 грн.

Виплату відповідачем індексації-різниці ОСОБА_1 матеріалами справи не підтверджено.

Із вказаних вище довідок також вбачається, що ОСОБА_1 у лютому - березні 2018 року нараховано та виплачено таке грошове забезпечення:

- лютий 2018 року: посадовий оклад - 1450,00 грн, оклад за військовим званням - 135,00 грн, надбавка за вислугу років - 634,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1109,50 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані із підвищеним ризиком для життя - 317,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 145,00 грн, премія - 13050,00 грн, винагорода АТО - 1354,84 грн, всього - 18195,34 грн;

- березень 2018 року: посадовий оклад - 6480,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3980,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1109,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 597,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 793,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 324,00 грн, премія - 3335,00 грн, винагорода АТО - 942,86 грн, всього - 19041,36 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частинами 1, 2 статті 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами пункту 2 вказаної постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до зазначеної постанови визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (за якою позивачу здійснювався розрахунок посадового окладу під проходження ним служби у спірний період).

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 було визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу установлюються за 1-12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів (примітка 2 до Додатку 1 вказаної постанови).

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704 в первинній редакції).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, внесених згідно з пунктом 6 постанови № 103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, а саме до пункту 4 Постанови № 704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року», не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29 січня 2020 року відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

До того ж слід вказати, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 у справі № 160/1088/19).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік»), станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,00 грн (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на 1 січня відповідного календарного року, та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нового (збільшеного) розміру прожиткового мінімуму.

Підсумовуючи суд зазначає, що з огляду на збільшення розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2020, а в подальшому, зокрема, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до законів про Державний бюджет на відповідні роки, у позивача виникло право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нових (збільшених) розмірів прожиткового мінімуму.

Проте, за встановлені у цій справі спірні періоди проходження позивачем служби, з 29.01.2020 по 08.06.2021, з 09.06.2021 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 19.05.2023 вказаний вище перерахунок не проводився та у зазначений період продовжувалось застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для розрахунку посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, що суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, позивачем не оскаржується правильність визначення відповідачами тарифного розряду та тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Водночас, відповідачами не заперечуються, що у вищенаведені періоди при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Таким чином, позовні вимоги, звернуті до відповідачів, в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за періоди з 29.01.2020 по 08.06.2021, з 09.06.2021 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у спірні періоди, виходячи зі збільшеного розміру посадового окладу та окладу за військове звання, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачу у спірні періоди виплачувались: матеріальна допомога для оздоровлення у лютому 2020 року, у січні 2021 року, у травні 2022 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, у грудні 2021 року, у листопаді 2022 року.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу, встановлено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 (далі - Інструкція № 623).

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІХ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Також згідно з пунктом 1 розділу ХХХ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.

При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 3 розділу ХХХ Інструкції № 623).

З аналізу наведених норм вбачається, що грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачуються виходячи з місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що не є спірним факт обчислення згаданих допомог, виплачених позивачу у спірному періоді, виходячи з розміру грошового забезпечення розрахованого з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначені з розміру 1762 гривні шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, що встановлені Постановою № 704.

Отже, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо наявності у позивача права на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нового (збільшеного) розміру прожиткового мінімуму, за періоди з 29.01.2020 по 08.06.2021, з 09.06.2021 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 19.05.2023, розміри грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених у 2020-2022 роках, також мають бути перераховані.

Разом з тим, судом не встановлено та сторонами не надано доказів виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році, а тому й правові підстави для їх перерахунку за цей період відсутні.

Крім того, доказів виплати позивачу у спірні періоди інших спірних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які обчислюються з посадового окладу та окладу за військовим званням, до матеріалів справи не надано.

Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 29.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Пунктом 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

У справах № 400/1118/21, № 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.

Пункт 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року, в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, визначав:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);

якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

З викладеного слідує, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснювалося відповідно до Постанови № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Пунктом 13 Постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 1 січня 2008 року.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності Постановою № 704, а саме до 1 березня 2018 року.

Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 1 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Тож, внаслідок незмінності до 1 березня 2018 року посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року.

Також суд вважає за необхідне заначити, що 9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Пунктом 2 Постанови № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078. Відповідно до Пояснювальної записки до проєкту зазначеного акта, ці зміни передбачали:

- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник;

- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).

Окрім викладеного, пунктами 1, 3 Постанови № 1013 було установлено, що:

- підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Відтак, Постановою № 1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

Отже, січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року.

Водночас норми Постанови № 1013 не установлювали підвищення тарифних ставок (окладів) особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а отже, січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 24 жовтня 2024 року у справі № 420/13056/21 та від 8 листопада 2024 року у справі № 340/5992/20.

Зазначене свідчить про те, що у період проходження служби цивільного захисту з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно позивачу протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Факт не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Водночас, суд зазначає, що у позовній заяві неправильно визначено кінцеву дату спірного періоду в частині вимог щодо індексації грошового забезпечення - «29 лютого 2018 року», оскільки в лютому 2018 року було 28 днів.

Щодо суми індексації, належної позивачу до виплати за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.

Сума індексації грошового забезпечення у період з 1 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 1 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у з 1 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Застосовуючи для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року місяць підвищення доходу - січень 2008 року, суд встановив, що за цей період позивачу мала бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 83625,23 грн.

Так, у січні-квітні 2016 року прожитковий мінімум складав 1378,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у січні-квітні 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 2359,14 грн щомісячно (1378,00 грн (прожитковий мінімум) х 171,20% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У травні 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 2482,40 грн (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 171,20% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У червні-листопаді 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-листопаді 2016 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 2710,05 грн щомісячно (1450,00 грн (прожитковий мінімум) х 186,90% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2016 року - лютому 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2016 року - лютому 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 3177,60 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 198,60% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У березні-квітні 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у березні-квітні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 3360,00 грн щомісячно (1600,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У травні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 3536,40 грн (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 210,00% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У червні-серпні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні-серпні 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 3730,06 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 221,50% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У вересні-листопаді 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у вересні-листопаді 2017 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 3896,78 грн щомісячно (1684,00 грн (прожитковий мінімум) х 231,40% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2017 року - лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року - лютому 2018 року при застосуванні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, складає 4258,75 грн щомісячно (1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 241,70% (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно здійснений судом з урахуванням розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця, наведеного Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 200/16532/21.

Як вже мовилось, з довідки про розмір та склад грошового забезпечення позивача за відповідні періоди, вбачається, що останньому у спірний період індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Виходячи з викладеного позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню з корегуванням спірного періоду.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 червня 2021 року, суд зазначає таке.

У цій справі не є спірним питанням нарахування та виплати позивачу за вказаний період поточної індексації грошового забезпечення.

Згідно з положеннями абзаців четвертого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Суд наголошує, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 визначають суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися в місяці підвищення (березень 2018 року), якби в тому місяці не відбулося підвищення посадових окладів.

З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Отже, для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100%.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23 Верховний Суд вказав, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Суд зазначає, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, в тому числі, посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Як мовилося вище, згідно з довідкою про розмір та склад грошового забезпечення ОСОБА_1 від 28.04.2026 № 64-ДВ/57 ОСОБА_1 у лютому - березні 2018 року нараховано та виплачено таке грошове забезпечення:

- лютий 2018 року: посадовий оклад - 1450,00 грн, оклад за військовим званням - 135,00 грн, надбавка за вислугу років - 634,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1109,50 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані із підвищеним ризиком для життя - 317,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 145,00 грн, премія - 13050,00 грн, винагорода АТО - 1354,84 грн, всього - 18195,34 грн;

- березень 2018 року: посадовий оклад - 6480,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років - 3980,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1109,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 597,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 793,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 324,00 грн, премія - 3335,00 грн, винагорода АТО - 942,86 грн, всього - 19041,36 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 240/6857/20 Верховний Суд зазначив: «17. Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, то Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі № 415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ».

З огляду на вказане суд враховує під час розгляду цієї справи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, згідно яких винагорода АТО/ООС не є постійною і не має систематичного характеру, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.

Тож, винагорода за участь в АТО до обрахунку грошового забезпечення позивача, що підлягає індексації, судом не включається.

Отже, розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, складав:

у лютому 2018 року - 16840,50 грн (посадовий оклад 1450,00 грн + оклад за військовим званням 135,00 грн + надбавка за вислугу років 634,00 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань 1109,50 грн + надбавка за особливі умови служби, пов`язані із підвищеним ризиком для життя 317,00 грн + надбавка за службу в умовах режимних обмежень 145,00 грн + премія 13050,00 грн);

у березні 2018 року – 18098,50 грн (посадовий оклад 6480,00 грн + оклад за військовим званням 1480,00 грн + надбавка за вислугу років 3980,00 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань 1109,50 грн + надбавка за особливості проходження служби 597,00 грн + надбавка за службу в умовах режимних обмежень 793,00 грн + надбавка за кваліфікацію 324,00 грн + премія 3335,00 грн).

Таким чином, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 1258,00 грн (18098,50 грн - 16840,50 грн).

Тож, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 1258,00 грн = 3205,15 грн і саме ця сума індексації повинна братися до обрахунку при визначенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 по 08.06.2021.

За вказаних вище обставин, суд не погоджується з розрахованою сумою індексації-різниці, належної до виплати позивачу, наведеною в позовній заяві, зважаючи на невірне визначення місячної суми індексації-різниці.

Відтак, відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 по 08.06.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Зважаючи, що відповідачем у вказаний період виплата суми індексації-різниці позивачу не здійснювалась, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача з 1 березня 2018 року здійснені відповідачем без врахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абзацу шостого пункту 4 Порядку № 1078 (у редакції постанови КМУ № 36 від 29.01.2014) у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Отже, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.06.2021 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку у № 1078, а саме у сумі 125855,56 грн ((125000,85 грн (3205,15 грн х 39 повних місяців (з березня 2018 року по червень 2021 року) + 854,71 грн (за 8 днів червня 2021 року (3205,15 грн / 30 днів х 8)).

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, встановлених обставин справи, обсягу задоволених позовних вимог та характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.06.2021 та з 01.04.2022 по 30.04.2023, а також виплачених у цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 08.06.2021 та з 01.04.2022 по 30.04.2023, а також виплачених у цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 09.06.2021 по 31.03.2022 та з 01.05.2023 по 19.05.2023, а також виплаченої у цей період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язання 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 09.06.2021 по 31.03.2022 та з 01.05.2023 по 19.05.2023, а також виплаченої у цей період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у розмірі 83625,23 грн.

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 08 червня 2021 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

- зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 червня 2021 року у загальній сумі 125855,56 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає, що поняття грошове забезпечення включає в себе усі його складові, що повинні до нього входити, в тому числі, його щомісячні додаткові види.

Отже, суд вважає вищенаведений спосіб захисту порушених прав позивача достатнім та ефективним в межах предмету спору, а тому не вбачає необхідності виокремлювати усі види щомісячного грошового забезпечення, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням та вищевказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які підлягають перерахунку за результатами розгляду цієї справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38188036, місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. Сосюри В., буд. 324), 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38169008, місцезнаходження: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Східна, буд. 5) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.06.2021 та з 01.04.2022 по 30.04.2023, а також виплачених у цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 08.06.2021 та з 01.04.2022 по 30.04.2023, а також виплачених у цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09.06.2021 по 31.03.2022 та з 01.05.2023 по 19.05.2023, а також виплаченої у цей період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.06.2021 по 31.03.2022 та з 01.05.2023 по 19.05.2023, а також виплаченої у цей період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, у розмірі 83625,23 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 08 червня 2021 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 червня 2021 року у загальній сумі 125855,56 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя О.М. Качанок