Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №140/8912/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8912/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гала-Юг» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гала-Юг» (далі – ТОВ «Гала-Юг», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі – митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2026 №UA205150/2026/000022/2.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі – МД) з пакетом документів необхідних для розмитнення вказаного транспортного засобу. При цьому, у графі 43 цієї МД вказано перший метод визначення митної вартості товару, а згідно із графою 42 вказаної МД митну вартість товару заявлено у розмірі 50 250,00 євро. Однак 02.07.2026 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2026/000022/2, відповідно до якого митну вартість вказаного вище транспортного засобу визначено на рівні 68 500,00 євро.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, ст.257 МК України для митного оформлення товарів ТОВ «Гала-Юг» було подано МД №26UA205150007079U3 від 02.07.2026 на товар: «1. Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки SCANIA, модель R460, ідентифікаційний номер (номер шасі)- НОМЕР_1 ,тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12742 см3, потужність двигуна 338 kW, колісна формула 4х2,бувший у використанні, номер двигуна - НЕМА ДАНИХ, категорія транспортного засобу N3, календарний рік виготовлення - 2023».

По МД №26UA205150007079U3 від 02.07.2026 відбулось спрацювання системи АСАУР за кодом 105-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення» (відповідно до Класифікатору митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011).

Відтак, саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно до поданого рахунку-фактури №1/06/2026 від 15.06.2026 продавцем товару (власником) є ELITE TRADE sp. z o.o., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31.05.2023 № НОМЕР_2 . Документів про перехід права власності до особи вказаної у свідоцтві про реєстрації, що свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту;

- в міжнародній автотранспортній накладній №AN501451 від 30.06.2026 в графі 22 відсутні відповідні підпис та печатка, що суперечить правилам заповнення CMR, передбачених Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів;

- до митного оформлення подано документ з кодом 3001 «Банківський платіжний документ, що стосується товару», проте наданий документ згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2 не відноситься до банківських платіжних документів;

- до митного оформлення не подано калькуляцію транспортних витрат чи документального підтвердження конкретних складових витрат, зазначених в документі з кодом 3007.

Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Тому, згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (далі – Методичні рекомендації №476) та згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

На вимогу митниці декларантом надано Повідомлення №02/07 від 02.07.2026.

В подальшому, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205150/2026/000022/2 від 02.07.2026 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 – на рівні 68 500,00 євро за МД UA305110/2026/005085 від 01.06.2026.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару: «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: VOLVO, модель FH, тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12777 см3, потужність двигуна - 375 kW, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення 2023, модельний рік виготовлення 2023. Бувший у використанні. Категорія транспортного засобу - N3», який ввозився з Словаччини на умовах поставки EXW SK Velky Krtis, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 68 500,00 євро за шт.

Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося. Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №UA305110/2026/005085.

Надалі декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №26UA205150007102U5 від 02.07.2026 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

З огляду на все вищевказане, вважаємо, що рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2026 №UA205150/2026/000022/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн становлять надмірний тягар для митниці та порушують принцип пропорційності, адже у зв`язку з військовою агресією російської федерації та запровадженням по всій території України воєнного стану, виникла необхідність перерозподілу бюджетних коштів, виділених Волинській митниці, на потреби Збройних Сил України, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на поточні потреби митниці, в тому числі і сплату витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у відповіді на відзив від 24.07.2026 не погодилась з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Гала-Юг» через уповноваженого декларанта ТОВ «СМАРТБРОК» з метою декларування товару «Сідельний тягач SCANIA R460, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 » на митний пост Волинської митниці подано МД №26UA205150007079U3. При цьому, у графі 43 цієї МД вказано перший метод визначення митної вартості товару, а згідно із графою 42 вказаної МД митну вартість товару заявлено у розмірі 50 250,00,00 євро.

До митної декларації додано: рахунок-проформа №Р1/06/2026 від 02.06.2026; рахунок-фактура № Р1/06/2026 від 02.06.2026; автотранспортна накладна А№501451 від 30.06.2026; сертифікат з перевезення А583569 від 22.06.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.05.2023; платіжний документ від 05.06.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.07.2026; зовнішньоекономічний контракт №15/09 від 02.07.2026; договір про надання послуг митного брокера №12/25 від 01.04.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.022.00709-26 від 20.03.2026; експортна митна декларація №2FR10005784963MB0 від 22.06.2026.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, зокрема CMR; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації.

На вимогу митниці декларантом надано Повідомлення №02/07 від 02.07.2026.

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2026/000022/2 від 02.07.2026.

В графі 33 рішення №UA205150/2026/000022/2 від 02.07.2026, відповідач зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи , які подані для підтвердження заявленої вартості , не містять усіх відомостей , необхідних для визначення вартості за обраним методом, оскільки містять розбіжності:

- відповідно до поданого рахунку-фактури №1/06/2026 від 15.06.2026 продавцем товару (власником) є ELITE TRADE sp. z o.o., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31.05.2023 № НОМЕР_2 . Документів про перехід права власності до особи вказаної у свідоцтві про реєстрації, що свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту;

- в міжнародній автотранспортній накладній №AN501451 від 30.06.2026 в графі 22 відсутні відповідні підпис та печатка, що суперечить правилам заповнення CMR, передбачених Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів;

- до митного оформлення подано документ з кодом 3001 «Банківський платіжний документ, що стосується товару», проте наданий документ згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2 не відноситься до банківських платіжних документів;

- до митного оформлення не подано калькуляцію транспортних витрат чи документального підтвердження конкретних складових витрат, зазначених в документі з кодом 3007.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 1 становить 68 500,00 євро за шт.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено: «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1шт, марка: VOLVO, модель FH, тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12777 см3, потужність двигуна - 375 kW, колісна формула 4х2, календарний рік виготовлення 2023, модельний рік виготовлення 2023. Бувший у використанні. Категорія транспортного засобу - N3», який ввозився з Словаччини на умовах поставки EXW SK Velky Krtis, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт).

Товар було випущено у вільний обіг за №26UA205150007102U5 від 02.07.2026 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, декларант позивача подав наступні документи: рахунок-проформа №Р1/06/2026 від 02.06.2026; рахунок-фактура № Р1/06/2026 від 02.06.2026; автотранспортна накладна А№501451 від 30.06.2026; сертифікат з перевезення А583569 від 22.06.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.05.2023; платіжний документ від 05.06.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.07.2026; зовнішньоекономічний контракт №15/09 від 02.07.2026; договір про надання послуг митного брокера №12/25 від 01.04.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.022.00709-26 від 20.03.2026; експортна митна декларація №2FR10005784963MB0 від 22.06.2026.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом купівлі-продажу №15/09 від 15.09.2025 визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунку-проформи №Р1/06/2026 від 02.06.2026 вартість транспортного засобу становить 50 250,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну, строк оплати.

Ціна товару в рахунку-проформі №Р1/06/2026 від 02.06.2026 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №26UA205150007079U3 від 02.07.2026 (графа 22).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №26UA205150007079U3 від 02.07.2026 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-проформі №Р1/06/2026 від 02.06.2026 .

Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що відповідно до поданого рахунку-фактури №1/06/2026 від 15.06.2026 продавцем товару (власником) є ELITE TRADE sp. z o.o., що суперечить власнику, вказаному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 31.05.2023 № НОМЕР_2 . Документів про перехід права власності до особи вказаної у свідоцтві про реєстрації, що свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту.

Продавцем товару відповідно до рахунка-фактури та рахунка проформи є ELITE TRADE Sp. z o.o., на користь якого здійснено оплату, що підтверджується платіжним документом. Сам по собі факт наявності інших осіб у реєстраційних документах транспортного засобу не підтверджує здійснення будь-яких додаткових платежів на їх користь та не свідчить про включення таких витрат до митної вартості.

Відповідно до статті 53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Товари імпортовані з Словацької Республіки та Республіка Польща, що є країнами-членами Європейського Союзу, відповідно на ці країни також поширюються норми Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЕС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів, де вказано про можливість не перереєстрації транспортних засобів на нових власників у випадку подальшого продажу.

Суд зазначає, що Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує походження товару та містить інформацію про технічні характеристики транспортного засобу, необхідні для заповнення митної декларації. Реєстраційні документи на транспортний засіб не впливають на рівень митної вартості транспортного засобу, оскільки вони не стосуються числових значень вартості товару.

На митну вартість товару не впливає та обставина, що відомості про власника транспортного засобу, зазначені у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів, а саме контракту № 4/01-25, рахунка-фактури №7020260042 від 04.03.2026, платіжної інструкції №280 від 05.03.2026, експортної декларації вбачається, що компанія "GALAXY SLOVAKIA, s.r.o." є продавцем.

Таким чином, будь- які сумніви митного органу з приводу свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу є необгрунтованими та не заслуговують на увагу.

Стосовно зазначеного митницею, що в міжнародній автотранспортній накладній №AN501451 від 30.06.2026 в графі 22 відсутні відповідні підпис та печатка, що суперечить правилам заповнення CMR, передбачених Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 53 МКУ, документами, що підтверджують митну вартість, є контракт, рахунок-фактура, платіжні документи тощо. Автотранспортна накладна не є обов`язковим документом для підтвердження ціни, а слугує допоміжним доказом доставки. Верховний Суд неодноразово наголошував, що недоліки в оформленні транспортних документів самі по собі не можуть бути підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи. При цьому, факт проставлення або непроставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару не впливає на визначення митної вартості такого товару.

Митний кодекс України та міжнародні правила перевезень (Конвенція CMR) не містять вимоги, що відсутність підпису або штампа у певній графі автотранспортної накладної є підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості. Основною функцією автотранспортної накладної є підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення та умов перевезення, а не підтвердження ціни товару.

У разі наявних недоліків у CMR, вони жодним чином не можуть впливати на задекларовану митну вартість товару з врахуванням поданих позивачем документів. При цьому відповідачем не обґрунтовано, чим виявлені її недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що запитувач надав митному органу всі наявні в ньому та достатні документи, необхідні для визначення. Автотранспортна накладна може бути джерелом відомостей про країну виробництва товару (ч. 9 ст. 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх упаковку (ч. 2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст. 221 МК України).

Отже, факт проставлення або непроставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару чи не заповнення граф 22, 23 та 16 не впливає на визначення митної вартості такого товару.

Щодо твердження відповідача про те, що до митного оформлення подано документ з кодом 3001 «Банківський платіжний документ, що стосується товару», проте наданий документ згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2 не відноситься до банківських платіжних документів.

Суд встановив, що фактурна вартість задекларованого товару (сідельного тягача Scania R460, VIN: YS2R4X20009321143) повністю підтверджується остаточним комерційним документом — Рахунком-фактурою № 1/06/2026 від 15.06.2026, виставленим компанією Elite Trade sp. z o.o. на суму 50 250,00 євро.

Зазначений рахунок-фактура містить пряме посилання на базовий Контракт № 15/09 від 15.09.2025 та рахунок-проформу № P1/06/2026, на підставі яких Покупцем (позивачем) було здійснено 100% передоплату у відповідному розмірі, що підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті №34 від 05.06.2026. Дані щодо вартості, сторін угоди та ідентифікаційних ознак транспортного засобу є ідентичними у всьому пакеті документів, що виключає будь-які розбіжності у формуванні митної вартості.

На виконання вимог митного органу та для усунення процедурних розбіжностей щодо кодування документів, ТОВ «Гала-Юг» надала банківський платіжний документ, що безпосередньо стосується оплати товару, а саме: платіжну інструкцію в іноземній валюті №34 від 05.06.2026. Цей документ також підтверджує перерахування коштів у розмірі 50 250,00 євро з розрахункового рахунку ТОВ «Гала-Юг» на користь нерезидента ELITE TRADE Sp.z o.o. (Польща) як 100% передоплату за сідельний тягач SCANIA R460 (VIN: YS2R4X20009321143). У призначенні платежу є посилання на Контракт №15/09 та рахунок проформу Р1/06/26 від 02.06.2026.

Відтак, платіжна інструкція в іноземній валюті може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки містять обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008 №216 та відповідає вимогам Закону України «Про валюту і валютні операції», «Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями».

Стосовно розбіжності зазначеної у графі 33 спірного рішення, а саме: «до митного оформлення не подано калькуляцію транспортних витрат чи документального підтвердження конкретних складових витрат, зазначених в документі з кодом 3007», суд зазначає наступне.

Транспортний засіб — сідельний тягач SCANIA R460 (VIN: YS2R4X20009321143) переміщувався від місця завантаження в Республіці Польща (м. Неполоміце) до митного кордону України „самоходом“ (власним ходом).

Даний факт підтверджується міжнародною накладною CMR №501451, де в графі 16 („Перевізник“) зазначено безпосередньо Покупця — ТОВ «Гала-Юг», що свідчить про самовивіз товару.

У зв`язку з переміщенням техніки власним ходом, сторонні транспортні рахунки (рахунки за фрахт) від третіх осіб відсутні. Витрати на переміщення „самоходом“ до кордону України включені до митної вартості на підставі наданої калькуляційної довідки про транспортні витрати підприємства від 02.07.2026 у розмірі 300,00 євро.

Згідно з довідкою про транспортні витрати ТОВ «Гала-Юг» від 02.07.2026: Перевезення сідельного тягача SCANIA R460 (номер шасі/VIN: НОМЕР_1 ) здійснювалося від пункту приймання вантажу до митного кордону. Загальна сума витрат на калькуляційній ділянці маршруту м. Неполоміце (Польща)— ПП «Корчова-Краківець» (Україна) склала 300,00 євро. Зазначена сума повністю покриває транспортування одиниці товару, придбаної за комерційним інвойсом №1/06/2026.

Дані калькуляції транспортних витрат повністю корелюють із відомостями, зафіксованими у міжнародній автомобільній накладній CMR №501451: Пункт початку транспортування (Графа 4): Підтверджено факт завантаження та прийняття транспортного засобу перевізником 30 червня 2026 року саме в м. Неполоміце, Польща (Niepolomice, PL). Правомірність калькуляції (Графи 16, 23): Штампи ТОВ «Гала-Юг» у полях перевізника засвідчують виконання рейсу власним чи залученим за прямим розпорядженням покупця транспортом, що обґрунтовує надання внутрішньої калькуляційної довідки про витрати замість стороннього рахунку фактури за фрахт.

Отже, подана довідка про транспортні витрати разом із накладною CMR оформлені у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, містять пряму ідентифікацію придбаного транспортного засобу за VIN-кодом, належним чином завірені підписом директора В.М. Галагана та печаткою підприємства ТОВ «Гала-Юг». Сума у розмірі 300,00 євро підлягає правомірному включенню до розрахунку митної вартості вантажу як транспортна складова до кордону України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2026 №UA205150/2026/000022/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 02.07.2026, укладений між адвокатом Крючковою О.Б. та позивачем ТОВ «Гала-Юг», рахунок-фактуру №1014 від 07.07.2026, платіжну інструкцію №12471 від 07.07.2026, попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 07.07.2026.

З попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 07.07.2026 слідує, що сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) становить 4 500,00 грн.

В рахунку-фактурі №1014 від 07.07.2026 зазначено, що загальна вартість роботи (послуг), виконаної (наданих) адвокатом на момент підписання даного акту становить 4 500,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з долученої до позову квитанції, позивач при зверненні до суду шляхом подання позовної заяви в електронній формі сплатив судовий збір в сумі 3 513,83 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 6 513,83 грн (3 513,83 грн – витрати зі сплати судового збору, 3 000,00 грн – витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 41-246, 55, 57-262, 95 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2026 №UA205150/2026/000022/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гала-Юг» судові витрати у розмірі 6 513,83 (шість тисяч п`ятсот тринадцять гривень 83 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Гала-Юг» (54036, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Очаківська (Варварівка), 1г, код ЄДРПОУ 38152125).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя В.В. Дмитрук