Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №140/5201/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5201/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (даті також Комісія Міністерства оборони України), від 20 вересня 2024 року №26/д в частині повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII) та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168), у зв`язку із загибеллю батька - ОСОБА_2 ; зобов`язання повторно розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII та пункту 2 Постанови №168 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 (батька) та призначити належну частку одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що є сином сержанта ОСОБА_2 , який займав посаду водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 та 08 березня 2024 року загинув в районі виконання Військовою частиною НОМЕР_1 бойових завдань. Позивач вважає, що як син військовослужбовця, який загинув під час захисту Батьківщини, набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII та пункту 2 Постанови №168, а тому через ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заяву на отримання такої допомоги. Однак рішенням, оформленим витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 20 вересня 2024 року №26/д відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що він не є неповнолітньою дитиною загиблого, натомість відсутні документи про те, що повнолітній син загиблого військовослужбовця є непрацездатним (особою з інвалідністю) і перебував на його утриманні. Через це документи були повернуті на доопрацювання.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у виплаті такої грошової допомоги з підстав застосування статті 16-1 Закону №2011-ХІІ у редакції, чинній на момент смерті батька, якою було передбачено право на отримання грошової допомоги дітьми, які не досягли повноліття, утриманцями загиблого (померлого). На переконання позивача, положення статті 16-1 Закону №2011-ХІІ мають застосовуватись у редакції, чинній на момент його звернення із заявою про виплату грошової допомоги (у редакції Закону України від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ, який набрав чинності 29 березня 2024 року), згідно з якою право на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної з загибеллю військовослужбовця, мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав. Заява подана і її розгляд здійснювався після набрання чинності указаними змінами до Закону №2011-ХІІ. Крім того, після ухвалення рішення до Міністерства оборони України було подано заяву про продовження розгляду документів для призначення одноразової грошової допомоги, у якій детально обґрунтовано підстави для її утримання, однак у задоволенні цієї заяви відмовлено.

ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не вжив заходів для продовження розгляду документів та не прийняв законного рішення про виплату одноразової грошової допомоги, що зумовило звернення до суду за захистом порушених прав, з огляду на що він просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); з метою вирішення клопотання представника позивача про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду витребувано у відповідача - Міністерства оборони України - докази ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України від 20 вересня 2024 року №26/д.

На вимоги ухвали суду відповідач у клопотанні від 29 травня 2026 року повідомив, що відомості про результати розгляду спірного питання та відповідний протокол доводилися до відома ОСОБА_1 листом Міністерства оборони України від 04 жовтня 2024 року №2767.

Перевіряючи доводи сторін, суд враховує, що у листі від 04 жовтня 2024 року №2761 є відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом засідання від 20 вересня 2024 року, датована 09 вересня 2024 року (тобто за одинадцять днів до його прийняття та майже за місяць до оформлення супровідного листа). Отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи беззаперечних та достовірних доказів ознайомлення позивача про спірне рішення, про яке, як стверджує останній, він дізнався у грудні 2025 року що не спростовано відповідачем, у суду відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду (дата звернення - 28 квітня 2026 року).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.40-43). В обґрунтування цієї позиції вказав, що станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_2 (08 березня 2024 року) правове регулювання спірних правовідносин здійснювалося статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, відповідно до якої право на отримання одноразової грошової допомоги мали, зокрема, неповнолітні діти загиблого військовослужбовця, а також повнолітні діти лише за умови їх перебування на утриманні загиблого. Зміни до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, які набули чинності 29 березня 2024 року, розширили коло осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги, включивши повнолітніх дітей незалежно від факту перебування на утриманні. Однак зазначені зміни не мають зворотної дії в часі. На переконання відповідача, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності права на отримання одноразової грошової допомоги підлягають застосуванню норми законодавства, чинні саме на момент загибелі військовослужбовця, тобто станом на 08 березня 2024 року.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову (а.с.49-53), вказавши, що спірні правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги виникли саме з моменту звернення позивача із відповідною заявою, а не з дати загибелі військовослужбовця. Станом на дату звернення позивача та прийняття відповідачем рішення вже діяла редакція статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, яка передбачала право повнолітніх дітей на отримання одноразової грошової допомоги без будь-яких додаткових умов. Враховуючи принцип безпосередньої дії нормативно-правових актів у часі, а також триваючий характер спірних правовідносин, до них підлягає застосуванню саме законодавство, чинне на момент звернення із заявою про виплату допомоги та прийняття рішення уповноваженим органом. Ігнорування чинної на той момент редакції закону суперечить меті соціальної гарантії та призводить до безпідставного звуження прав позивача.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 05 липня 2001 року серії НОМЕР_2 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що 12 березня 2024 року Самарівською сільською радою видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ; місце смерті – село Торське Донецької області (а.с.15 зворот).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №381 (а.с.17) ОСОБА_2 захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та загинув під час стрілецького обстрілу 08 березня 2024 року.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю його батька ОСОБА_2 , що не є спірним.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 20 вересня 2024 року №26/д (а.с.20), яким повернуто ОСОБА_1 документи на доопрацювання з метою надання доказів для підтвердження факту перебування його на утриманні загиблого військовослужбовця. Вказане рішення мотивоване тим, що у редакції статті 16-1 Закону, чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Однак відповідно до наданих документів заявник не є неповнолітньою дитиною загиблого та за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) і перебував на його утриманні.

25 березня 2026 року засобами поштового зв`язку позивач направив на адресу відповідача заяву, у якій просив продовжити розгляд його заяви щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька ОСОБА_2 (а.с.21-22).

У відповідь на вказану заяву Міністерство оборони України листом від 16 квітня 2026 року №220/13/ВихЗВГ/8625 повідомило, що зміни до Закону №2011-ХІІ, внесенні Законом №3515-ІХ, мають застосовуватися до членів сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) з 29 березня 2024 року, тобто на дату набрання чинності Законом №3515-ІХ, окрім дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті (а.с.23 зворот-24).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року, та якою було введено поняття одноразова грошова допомога.

Пунктом 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Так пунктом 1 статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент смерті батька позивача) було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

29 березня 2024 року набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року №3515-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги” (далі – Закон №3515-ІХ), яким статтю 16-1 Закону №2011-XII викладено в такій редакції:

“1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб””.

Отже, починаючи з 29 березня 2024 року законодавець істотно розширив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднісши до них, зокрема, усіх дітей загиблого (померлого) військовослужбовця незалежно від їх віку, факту перебування на утриманні чи наявності права на пенсію у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 8, 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, статті 9-2 Закону №2011-XII та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану”, враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, положеннями якої врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі одноразової грошової допомоги), зокрема для військовослужбовців як осіб, які безпосередньо залучені до виконання завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 1-1 Постанови №168 (тут і далі - в редакції, яка була чинною на момент смерті батька позивача) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом абзаців першого та другого пункту 2 Постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 1.4 розділу I Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №176/39232; далі - Порядок №45), передбачено, що особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Зміст наведених нормативно-парових актів (абзац другий пункту 2 Постанови №168, пункт 3 Порядку №975, пункт 1.4 розділу I Порядку №45 станом на 08 березня 2024 року) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Сторонами не заперечується, що позивач звернувся із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби та бойових завдань по захисту Батьківщини у бойовій обстановці батька ОСОБА_2 . Рішення відповідача про повернення поданих документів на доопрацювання документів було прийнято Комісією Міністерства оборони України 20 вересня 2024 року, тобто в період дії нової редакції статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, яка передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги повнолітніми дітьми.

Верховний Суд вирішував питання застосування положень статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, яка була змінена в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги, та надав відповідь на питання стосовно того, у якій редакції має застосовуватися указана стаття у правовідносинах, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги повнолітній дитині військовослужбовця, який загинув до набрання чинності Законом №3515-IX, яким внесено зміни до зазначеної норми в частині визначення кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Так у постанові від 12 серпня 2026 року у справі №420/18282/25 Верховний Суд виснував, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події. При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Наступні зміни у законодавстві, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами. Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах, зокрема, але не виключно, від 12 травня 2026 року у справі №280/1098/25, від 19 травня 2026 року у справі №600/1860/25-а, від 02 червня 2026 року у справі №560/9476/25, від 05 серпня 2026 року у справі №560/5986/25, від 06 серпня 2026 року у справі №580/358/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та висновки Верховного Суду щодо застосування положень законодавства у такій категорії справ, суд зазначає, що коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

Таким чином, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця, саме на цей момент визначається коло осіб, які мають право на її призначення та виплату. Зміни, внесені Законом №3515-IX до статті 16-1 Закону №2011-XII, якими розширено коло осіб, що мають право на отримання такої допомоги, не підлягають застосуванню до правовідносин, у яких право на допомогу виникло до набрання чинності Законом №3515-IX. Верховний Суд у своїх висновках вказував, що інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила дітей, які досягли повноліття, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивача не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави. У свою чергу обставини щодо перебування позивача ОСОБА_1 на утриманні батька ОСОБА_2 не належать до переліку підстав позовних вимог, а тому не з`ясовуються судом.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що застосовуючи редакцію статті 16-1 Закону №2011-ХІІ станом на 08 березня 2024 року при визначенні права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його батька, відповідач діяв правомірно, у зв`язку з чим дійшов правильних висновків про відсутність у позивача такого права внаслідок досягнення нею повноліття, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування прийнятого ним рішення, оформленого протоколом від 20 вересня 2024 року №26/д. Тож у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк