Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №140/6207/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6207/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди у сумі 68514,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення. Згідно з наказом від 26 лютого 2025 року №577 ОСОБА_1 вважається таким, що після лікування вибув у відпустку на 30 діб (по 27 березня 2025 року), а перебуваючи у відпустці, він відповідно до наказу командира частини вибув з 25 березня 2025 року для лікування до Військової частини НОМЕР_2 та 02 липня 2025 року припинив виходити на зв`язок. Як встановлено згодом, 25 березня 2025 року ОСОБА_1 не прибув на лікування до Військової частини НОМЕР_2 та без поважних причин не повернувся до Військової частини НОМЕР_1 . Тому солдат ОСОБА_1 вважається безпідставно відсутнім на військовій службі з 25 березня 2025 року по теперішній час. Разом з тим, за період із 25 березня 2025 року по 02 липня 2025 року відповідачу виплачено грошове забезпечення в розмірі 68514,20 грн. Згідно з пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня2026 року №1593 солдата ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності.

У добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував кошти у сумі 68514,20 грн, отримані без достатньої правової підстави, чим наніс матеріальні збитки, для відшкодування яких позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 25 травня 2026 року судом надіслано відповідачу рекомендованим листом за адресою реєстрації місця проживання згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.39-41). З урахуванням положень частини шостої статті 251 КАС України вважається, що відповідач повідомлений про розгляд справи 10 червня 2026 року (дата відмітки оператора поштового зв`язку про повернення до суду рекомендованого листа у зв`язку із закінченням терміну зберігання).

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21 січня 2025 року №21 солдат ОСОБА_1 , призначений на посаду розвідника-сапера 2 розвідувальної групи спеціального призначення 3 роти спеціального призначення НОМЕР_3 загону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 , приступив до виконання обов`язків за посадою (а.с.19).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 лютого 2025 року №57 солдат ОСОБА_1 вибув у відпустку для лікування терміном на тридцять діб - з 26 лютого 2025 року по 27 березня 2025 року - з виїздом до міста Нововолинськ Волинської області (а.с.19 зворот).

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 березня 2025 року №88, відповідач, який знаходився у відпустці, вважається таким, що вибув з 25 березня 2025 року для лікування до Військової частини НОМЕР_2 (а.с.20 зворот).

Із листа Військової частини НОМЕР_2 від 30 липня 2025 року №7749 вбачається, що солдат ОСОБА_1 у період з 25 березня 2025 року на лікуванні у військовій частині не перебував, військово-лікарську комісію не проходив (а.с.21 зворот).

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02 липня 2025 року №183 (зі змінами, внесеними наказом від 17 жовтня 2025 року №292) солдат ОСОБА_1 , який не прибув на лікування, вважається безпідставно відсутнім з 25 березня 2025 року (а.с.21, 22 зворот).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2026 року №1167/нагд було призначене службове розслідування за фактом нез`явлення з лікувального закладу до місця служби солдата ОСОБА_1 (а.с.15).

За результатами службового розслідування у Військовій частині НОМЕР_1 був складений акт службового розслідування від 04 квітня 2026 року №1709/91302-в (а.с.11-14), яким встановлено факт безпідставного отримання солдатом ОСОБА_1 на банківський рахунок у період з 25 березня 2025 року по 02 липня 2025 року коштів - грошового забезпечення у сумі 68514,20 грн, що є прямою дійсною шкодою (збитками).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2026 року №1593 “Про результати службового розслідування” (а.с.10) ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 68514,20 грн.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197) затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Довідкою-розрахунком переплати від 15 вересня 2025 року №2619/ФС (а.с.23) підтверджено нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, яке підлягає поверненню як безпідставно виплачене у сумі 68514,20 грн.

За приписами статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (далі – Статут ВС ЗСУ), військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України”, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначені Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (далі - Закон №160-ІХ).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Термін “інше майно” у пункті 2 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ означає також грошові кошти.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (частина перша статті 7 Закону №160-ІХ).

Відповідно до частин другої, шостої, сьомої статті 8 Закону №160-XI у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Як передбачено частиною першою статті 10 Закону №160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14 Закону №160-XI).

З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти у сумі 68514,20 грн були отримані відповідачем та є його грошовим забезпеченням за період, протягом якого останній був відсутній на лікуванні та на службі без поважних причин, у зв`язку із чим був притягнутий до повної матеріальної відповідальності наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2026 року №1593 “Про результати службового розслідування ” (а.с.10).

Наказ від 04 квітня 2026 року №1593 та вимога від 13 квітня 2026 року №8/н про добровільне відшкодування коштів надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом вкладення (а.с.27-30).

Відповідач не надав суду доказів добровільного відшкодування коштів у сумі 68514,20 грн чи оскарження наказу від 04 квітня 2026 року №1593 та його скасування у встановленому порядку.

Отже, у зв`язку із відмовою відповідача від добровільного відшкодування шкоди суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн згідно із платіжною інструкцією від 24 квітня 2026 року №205 (а.с.5, 35) з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 68514,20 грн (шістдесят вісім тисяч п`ятсот чотирнадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк