Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №140/5634/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5634/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 01 січня 2026 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі - Закон №4695-ІХ); зобов`язання здійснити з 01 січня 2026 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону №4695-ІХ, - 2595,00 грн щомісячно, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому як непрацюючий пенсіонер з 01 січня 2026 року має право відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 на щомісячне отримання підвищення до пенсії, установлене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ), у розмірі, визначеному статтею 29 Закону №4695-ІХ у 2026 році (2595,00 грн). Натомість таку щомісячну доплату відповідач не здійснює, мотивуючи відсутністю відомостей про проживання позивача з 26 листопада 1991 року по 15 листопада 1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення.

Позивач зазначив, що він постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, а у вказаний період проходив строкову військову службу, що не є самостійною або за направленням обласних державних адміністрацій зміною місця проживання. Ця обставина, пов`язана з виконанням конституційного обов`язку, не може позбавляти його права на отримання щомісячної доплати до пенсії, установленої статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Позивач вважає, що невиплата доплати до пенсії є протиправною бездіяльністю відповідача та для захисту порушених прав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.16-17). В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач не перебуває у трудових відносинах та має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. За результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 07 квітня 1982 року по 26 листопада 1991 року та з 15 листопада 1993 року. Оскільки постійне проживання позивача в зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення не підтверджено, то підстав для встановлення йому доплати як непрацюючому пенсіонеру у розмірі 2595,00 грн немає.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по інвалідності з 12 лютого 2019 року, не працює, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.6 зворот), рішенням №032950001777 (а.с.19), листом відповідача від 17 квітня 2026 року №9023-7353/Я-02/8-0300/26 (а.с.7-8) та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Витягом з Реєстру Маневицької територіальної громади підтверджено, що ОСОБА_1 з 07 квітня 1982 року по 31 січня 2003 року був зареєстрований у селі Комарове Камінь-Каширського району, а з 31 січня 2003 року до цього часу - у селі Кам`януха Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.5 зворот).

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, обидва населені пункти (Комарове та Кам`януха Маневицького, а тепер Камінь-Каширського району) віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Листом від 17 квітня 2026 року №9023-7353/Я-02/8-0300/26 на звернення щодо встановлення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відмову у такій доплаті у 2026 році з тих підстав, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 листопада 1991 року по 15 листопада 1993 року (а.с.7-8).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом №796-ХІІ.

Відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону №796-ХІІ.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 04 лютого 2016 року №987-VIII “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №987-VIII), яким до Закону №796-ХІІ включено статтю 39 такого змісту: “Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України”.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; одночасно установлено порядок виконання цього Рішення щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 виснувала, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року (тобто в редакції від 09 липня 2007 року), в частині, яка не змінена Законом №987-VIII. Тобто відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ непрацюючі пенсіонери, які проживають на території радіоактивного забруднення, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на підвищення до пенсії у розмірі дві мінімальні заробітні плати.

Прийнятим Законом №4695-ІХ у статті 29 установлено, що у 2026 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2595 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 29 Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14 січня 2026 року №48 “Деякі питання здійснення у 2026 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення” (далі - Постанова №48), пунктами 1 та 2 якої (зі змінами) установлено, що у 2026 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення виплати доплати, передбаченої статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про декларування/реєстрацію місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 р. за межами зони безумовного (обов`язкового) відселення або зони гарантованого добровільного відселення. Зміна зареєстрованого місця проживання особи в межах населених пунктів, розташованих на території зони безумовного (обов`язкового) відселення або зони гарантованого добровільного відселення (незалежно від тривалості між періодами реєстрації місця проживання), не вважається зміною місця проживання для цілей застосування статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” щодо права на отримання доплати до пенсії.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та/або у разі працевлаштування (зайнятості) особи.

У разі коли у 2026 році Пенсійним фондом України отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби чи інших державних реєстрів про місце проживання особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р., органи Пенсійного фонду України встановлюють доплату, передбачену статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, з 1 січня 2026 року.

Згідно з пунктом 3 Постанови №48 у 2026 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.

Отже, статтею 29 Закону №4695-ІХ встановлено розмір та підстави виплати у 2026 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення.

З листа ГУ ПФУ у Волинській області від 17 квітня 2026 року №9023-7353/Я-02/8-0300/26 видно, що позивачу з 01 січня 2026 року не була встановлена доплата у розмірі, визначеному статтею 29 Закону №4695-ІХ лише тому, що в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про його проживання у період з 26 листопада 1991 року по 15 листопада 1993 року (а.с.7-8).

На думку суду, відсутність в Єдиному демографічному реєстрі відомостей про місце реєстрації позивача з 26 листопада 1991 року по 15 листопада 1993 року не може позбавляти його права на отримання щомісячного підвищення (доплати) до пенсії, адже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 самостійно (з власної ініціативи) або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінював місце проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення. У даному випадку у вказаний період позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Таким чином, оскільки позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та з 01 січня 1993 року за власним рішенням або за направленнями обласних державних адміністрацій не змінював свого місця проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером (доказів про протилежне суду не надано), тому він має право на встановлення з 01 січня 2026 року доплати до пенсії.

Отже, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 29 Закону №4695-ІХ та зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону №4695-ІХ, - 2595,00 грн з 01 січня 2026 року.

Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1331,20 грн підтверджені чеком від 30 квітня 2026 року №2214594448 (а.с.3), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.11).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 29 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, - 2595,00 грн з 01 січня 2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В.Каленюк