Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №120/12738/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2026 р. Справа № 120/12738/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Рівненській області), в якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, поданої на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не врахування заробітної плати за період роботи позивача з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації, яка зазначена у довідках про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ», а також рішення про призначення пенсії від 15.04.2025 № 023830018572;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 11.06.2022 перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу) за зазначені періоди трудової діяльності на території російської федерації, виходячи з офіційного курсу російського рубля до гривні станом на момент призначення пенсії – 11.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 120/19140/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, відповідача зобов`язано зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації та призначити пенсію за віком з 11.06.2022. На виконання зазначеного рішення відповідач 15.04.2025 прийняв рішення № 023830018572, яким призначив позивачу пенсію із зарахуванням вказаних періодів до страхового стажу, однак заробітну плату, яку позивач отримував у ці періоди на території російської федерації (підтверджену довідками про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ»), для визначення розміру пенсії не врахував. Причиною цього, за поясненнями, наданими листами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.06.2025 № 7677-6708/Г-02/8-0200/25 та від 06.06.2025 № 7196-6213/Г-02/8-0200/25, стало припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі – Угода від 13.03.1992). Позивач вважає такі дії й рішення протиправними, оскільки трудову діяльність на території російської федерації він здійснював у 2005– 2015 роках, тобто в період, коли зазначена Угода та Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (далі – Угода від 14.01.1993) були чинними і передбачали врахування заробітку за такі періоди при обчисленні пенсії, а денонсація Угоди в листопаді 2022 – червні 2023 років не має зворотної дії та не може позбавляти позивача прав, що виникли на час її чинності.

Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав через підсистему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, проте наданим йому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) правом на подання відзиву не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, як і на момент ухвалення цього рішення, до суду не подав, доказів поважності причин неподання відзиву не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, доказів поважності причин неподання відзиву не надав, суд, керуючись наведеною нормою, а також частиною четвертою статті 229 КАС України щодо здійснення письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.06.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Відділ обслуговування громадян № 3) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), до якої додав, зокрема, довідки про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ» за 2005– 2015 роки, видані ЗАТ «Морган і Ассосіейтс» та його правонаступником ТОВ «Амбєр плаза – сервіс і управління», що підтверджують розмір заробітної плати, отриманої позивачем у період роботи на території російської федерації.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким 20.06.2022 прийнято рішення №023830018572 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №120/19140/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, яке набрало законної сили 31.03.2025, зазначене рішення відповідача визнано протиправним, відповідача зобов`язано зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з 11.06.2022.

На виконання наведеного судового рішення відповідач 15.04.2025 прийняв рішення №023830018572 (час розрахунку 08:13 год.), з подальшим перерахунком того ж дня (час розрахунку 15:17 год.), яким призначив позивачу пенсію за віком з 11.06.2022 у розмірі 2300,00 грн, з 01.03.2023 – 2760,00 грн, з 01.03.2024 – 2980,00 грн, з 01.03.2025 – 3323,00 грн, зарахувавши до страхового стажу спірні періоди роботи на території російської федерації.

Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заробітку, для визначення розміру пенсії заробітна плата за періоди роботи з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015, отримана на території російської федерації та підтверджена довідками про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ», врахована не була (внесена нульовими значеннями).

Листами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.06.2025 № 7196-6213/Г-02/8-0200/25 та від 18.06.2025 № 7677-6708/Г-02/8-0200/25 позивачу роз`яснено, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992, у зв`язку із чим заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується лише за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV, а тому підстав для перегляду призначеної пенсії немає.

Не погоджуючись із таким обґрунтуванням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам, наведеним позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх у старості. Пенсії мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення та обчислення пенсій регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) та Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення складається з цього Закону, інших законів та міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 64 Закону № 1788-XII пенсії обчислюються у процентах до середньомісячного заробітку, який громадянин одержував перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 цього Закону передбачено, що заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за подальший період – за даними персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, яка була підписана і набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав.

Згідно з абзацами другим і третім статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами, при цьому обчислення стажу здійснюється за законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.

Аналогічну правову позицію послідовно застосовується в судовій практиці, в тому числі Верховним Судом (постанови від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, від 06.11.2023 у справі № 560/764/21, від 20.03.2024 у справі № 200/11294/20-а).

Із наведеного слідує, що положення міжнародних угод не розмежовують правовий режим стажу та заробітку (доходу) за один і той самий період роботи: обидва ці елементи, необхідні для встановлення права на пенсію та визначення її розміру, підлягають врахуванню за умови, що трудова діяльність здійснювалася в період чинності відповідних міжнародних договорів, і підтверджуються документами, виданими в порядку, встановленому законодавством держави, на території якої відбувалася робота.

Судом встановлено, і відповідач цього не спростував, оскільки відзиву не подав, що позивач здійснював трудову діяльність на території російської федерації в періоди з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015, тобто повністю в межах строку чинності Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 для обох договірних держав. Отримана позивачем у ці періоди заробітна плата підтверджена довідками про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ», виданими роботодавцями – ЗАТ «Морган і Ассосіейтс» та його правонаступником ТОВ «Амбєр плаза – сервіс і управління», які містять відбитки печаток підприємств, не визнані недійсними та не спростовані відповідачем по суті. Ці ж документи вже слугували підставою для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 120/19140/23, яке в силу частини четвертої статті 78 КАС України має преюдиційне значення для цієї справи.

Територіальний орган пенсійного фонду України обґрунтовує невключення заробітної плати до розрахунку пенсії виключно тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992, у зв`язку з чим застосовується частина перша статті 40 Закону № 1058-IV щодо врахування заробітку лише за стаж, набутий на території України.

Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 постановлено про вихід України з Угоди від 13.03.1992, при цьому, за офіційними повідомленнями Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України, дія цієї Угоди для України припинилася 19.06.2023.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору звільняє Україну від зобов`язання щодо його подальшого виконання, але не впливає на права, зобов`язання чи правове становище, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії. Аналогічний за змістом принцип закріплено і в статті 13 Угоди від 13.03.1992, згідно з якою пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають чинності і в разі виходу з неї держави-учасниці.

Отже, денонсація Угоди від 13.03.1992 не має зворотної дії та припиняє лише породження нею зобов`язань на майбутнє, проте не скасовує і не змінює правових наслідків, які виникли на підставі цієї Угоди в період її чинності, зокрема права позивача на врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого на території російської федерації в 2005– 2015 роках – тобто задовго до припинення дії зазначеної Угоди.

За таких обставин, посилання відповідача на припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 як на підставу невключення до розрахунку пенсії заробітної плати позивача за спірні періоди є необґрунтованим, оскільки право позивача на врахування такого заробітку виникло та підлягало реалізації відповідно до законодавства, чинного на момент здійснення ним трудової діяльності, а не на момент звернення за призначенням (перерахунком) пенсії чи прийняття оскаржуваного рішення.

Суд також враховує, що обов`язок надання допомоги особі в отриманні документів та обов`язок перевірки обґрунтованості й достовірності поданих відомостей покладено законодавством (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV, пункт 3.3 розділу III Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1) саме на орган Пенсійного фонду, а не на заявника, тоді як подані позивачем довідки про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ» під сумнів відповідачем поставлені не були.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невключення до розрахунку розміру пенсії позивача заробітної плати за періоди роботи з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації та рішення від 15.04.2025 № 023830018572 в частині незастосування зазначеного заробітку є протиправними, а тому підлягають визнанню такими.

Щодо клопотання відповідача (за твердженням позивача, викладеним у листах Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) про застосування наслідків спливу строку звернення до суду, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивачу до 15.04.2025 пенсія не виплачувалася, а про конкретний розмір заробітку, врахованого при обчисленні пенсії, та про факт невключення до нього заробітної плати за спірні періоди позивач дізнався лише з отриманого розрахунку заробітку та листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.06.2025. Позов подано до суду 20.09.2025, тобто в межах встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку. Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити з 11.06.2022 перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу), отриманої позивачем у періоди роботи з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації, підтвердженої відповідними довідками про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ», виходячи з офіційного курсу національної валюти держави, на території якої одержано такий дохід, до гривні, встановленого на дату призначення пенсії – 11.06.2022, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум пенсії.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цього обов`язку не виконав, відзиву на позов не подав, доказів на спростування доводів позивача не надав.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх повного задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невключення при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 заробітної плати, отриманої ним у періоди роботи з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації, підтвердженої довідками про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ», а також рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2025 № 023830018572 в частині незастосування зазначеного заробітку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 11.06.2022 перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітної плати (доходу) за періоди трудової діяльності з 01.02.2005 по 06.12.2013, з 16.12.2013 по 07.11.2014, з 26.11.2014 по 21.09.2015 на території російської федерації, зазначеної в довідках про доходи фізичної особи «Форма 2-НДФЛ», виходячи з офіційного курсу відповідної валюти до гривні станом на 11.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна