Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №120/10815/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2026 р. Справа № 120/10815/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000535 від 22.07.2025 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

19.06.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF XF 530 FTG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки TAD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №ОАР041703, яким зафіксовано відсутність у водія товарно-транспортної накладної на вантаж.

22.07.2025 року Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №ОПШ000535, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000,00 грн., який передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000535 від 22.07.2025 року такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами.

За обставин цієї справи Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" здійснювало перевезення належного йому на праві власності зернозбирального комбайна JOHN DEERE S670 транспортним засобом марки DAF XF 530 FTG з напівпричепом марки TAD, які перебували у користуванні товариства на підставі договору фінансового лізингу.

Представник позивача стверджує, що таке перевезення здійснювалося для власних потреб у межах господарської діяльності товариства, без надання послуг з перевезення третім особам та не на договірних умовах, а тому СТОВ АФ "Ольгопіль" не виступало автомобільним перевізником, який здійснює перевезення вантажу на договірних умовах.

З огляду на викладене позивач вважає, що обов`язок щодо оформлення товарно-транспортної накладної у спірних правовідносинах був відсутній.

Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Суд звертає увагу, що спірним у даній справі є питання належності позивача до автомобільного перевізника у розумінні Закону №2344-III.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568. Приписами пункту 1 Правил №363 визначено:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт" та цими Правилами;

транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 глави 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно з пунктом 11.5 Правил № 363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Водночас, Правила № 363 не містять вимог щодо товарно-транспортної накладної у разі перевезення вантажу суб`єктом господарювання для власних потреб, оскільки за таких умов відсутні такі суб`єкти перевезення, як замовник, вантажовідправник і вантажоодержувач.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже, є доказом надання/отримання транспортних послуг.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №120/5064/22 зазначено, що товарно-транспортна накладна є однією з форм договору перевезення вантажу.

Таким чином, суд вважає, що товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів виключно у разі їх здійснення на договірних умовах.

При цьому, якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб і власним (або орендованим) транспортом без залучення стороннього перевізника, необхідність у складанні товарно-транспортної накладної відсутня.

У такому разі водій повинен мати інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Аналізуючи матеріали справи, суд враховує, що позивач здійснював перевезення належного йому зернозбирального комбайна JOHN DEERE S670 транспортним засобом, який перебував у користуванні товариства на підставі договору фінансового лізингу.

У матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію комбайна, яке підтверджує належність вантажу позивачу та є іншим передбаченим законодавством документом на вантаж у розумінні статті 48 Закону № 2344-III.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" не було зобов`язане оформлювати товарно-транспортну накладну на перевезення власного комбайна.

Крім того, у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд роз`яснив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст. 60 Закону №2344-ІІІ, застосовується саме до автомобільних перевізників, а не до власників чи користувачів транспортного засобу.

Таким чином, здійснення руху транспортного засобу 19.06.2025 не було пов`язане з перевезенням вантажу на комерційній основі, а здійснювалося виключно для власних потреб, що виключає статус позивача як автомобільного перевізника.

При цьому, відповідач не надав жодних доказів надання позивачем послуг перевезення вантажів на договірних умовах.

Отже, під час розгляду справи відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III, оскільки перевезення належного СТОВ Агрофірма "Ольгопіль" зернозбирального комбайна здійснювалося власним коштом, для власних потреб та без надання транспортних послуг третім особам, а належність вантажу позивачу підтверджувалася свідоцтвом про реєстрацію комбайна.

За таких обставин відсутність у водія товарно-транспортної накладної не могла бути самостійною та достатньою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 22.07.2025 №ОПШ000535 прийнята без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, та за відсутності правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3028,00 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000535 від 22.07.2025 року.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольгопіль" (вул. Центральна, 131, с. Ольгопіль, Гайсинський район, Вінницька область, 24830, ЄДРПОУ 03729478);

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. Василя Порика, 29 (3 поверх), м. Вінниця, 21021, ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Свентух Віталій Михайлович