Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №640/21205/19 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2026 р. Справа № 640/21205/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М,, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна Олександра Павловича про визнання протиправних дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна Олександра Павловича про визнання протиправних дій, зобов`язання вчинити дії.

Так, предметом адміністративного позову є дії Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна Олександра Павловича в частині визначення ОСОБА_1 розміру виконавчого збору в сумі 890500,38 грн. у постанові від 20 лютого 2019 року у виконавчому провадженні ВП №38622783 від 02 липня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 890 500,38 грн є протиправною, оскільки розмір виконавчого збору безпідставно визначено виходячи із загальної суми заборгованості перед стягувачем, тоді як, на її переконання, він мав обчислюватися лише з фактично стягнутої у межах виконавчого провадження суми.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 03.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21205/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20.02.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов від виконавця Відділу примусового виконання рішень відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена правомірно, а його розмір визначено відповідно до редакції статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент її прийняття, виходячи із суми, що підлягала примусовому стягненню, а не з фактично стягнутої суми. Вказує, що виконавчий лист містив визначену суму заборгованості, а посилання позивача на судову практику щодо обчислення виконавчого збору з фактично стягнутої суми стосується правовідносин, які виникли до внесення відповідних законодавчих змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 у задоволенні клопотання позивача про вихід із спрощеного позовного провадження відмовлено.

24.06.2021 та 03.02.2022 позивачем подано додаткові пояснення щодо позовних вимог.

Надалі, на виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу № 640/21205/19 - до Вінницького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 дана справа передана на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Бошковій Юлії Миколаївні.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 справу № 640/21205/19 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 за клопотанням відповідача, здійснено заміну первісного відповідача Головне територіальне управління юстиції у м. Києві на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Суд, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження ВП№38622783 з виконання виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області №1018/2194/2012 від 13.06.2013.

За вказаним виконавчим листом визначено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року в розмірі 1037468 доларів США 99 центів, що еквівалентно 8241134 грн. 92 коп., та пені в розмірі 663868 грн. 84 коп., звернути окремо на кожну земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0012), земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0013), земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0014), які належать ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на землю. Визначити способом звернення стягнення, реалізацію предмета іпотеки (вказаних земельних ділянок – кожної окремо) через прилюдні торги. Встановити початкову ціну реалізації вказаних предметів іпотеки земельних ділянок кожної окремо на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Боржником у даному виконавчому провадженні визначено ОСОБА_1 .

20.02.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні ВП№38622783 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890500,38 грн.

Так, в ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем описано та арештовано майно – земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186803:04:004:0014; земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0012), земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0013) та належить на праві приватної власності боржнику - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №3483 від 13.06.2008 року та державного акту на право власності на 26.02.2010 року. Дана земельна ділянка є іпотекою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно іпотечного договору № 28808Z135, реєстровий №3494, 13.06.2008, посвідченого Решетніковою С.Н., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Також, з метою реалізації нерухомого майна боржника державним виконавцем вчинено передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 21.09.2018, складеного ФОП ОСОБА_2 , вартість однієї із земельних ділянок визначено у розмірі 997249,00 грн.

У подальшому державним виконавцем передано до ДП «СЕТАМ» відповідні заяви та документи для реалізації арештованого нерухомого майна шляхом проведення електронних торгів.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 04.02.2019 №386311 майно реалізовано за ціною 997249,00 грн. Покупцем сплачено гарантійний внесок у сумі 49862,45 грн, а 18.02.2019 кошти у сумі 947386,55 грн внесено на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 14.06.2019 №412472 інше майно реалізовано за ціною 698074,30 грн. Покупцем сплачено гарантійний внесок у сумі 34903,72 грн, а 01.07.2019 кошти у сумі 663170,58 грн внесено на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Також згідно з протоколом проведення електронних торгів від 14.06.2019 №412473 ще один об`єкт нерухомого майна реалізовано за ціною 698074,30 грн. Покупцем сплачено гарантійний внесок у сумі 34903,72 грн, а 01.07.2019 кошти у сумі 663170,58 грн внесено на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень.

За результатами вчинених виконавчих дій у межах виконавчого провадження на користь стягувача погашено заборгованість у сумі 2086687,04 грн, стягнуто виконавчий збір у сумі 231854,12 грн та утримано витрати виконавчого провадження.

Як наслідок, 10.10.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні ВП№38622783 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

11.10.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60291238 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №38622783 від 20.02.2019 з ОСОБА_1 у розмірі 658646,26 грн.

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 20.02.2019 року у ВП №38622783, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№38622783) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV уразі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до норм частини 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

З 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Верховний Суд у справі № 640/4599/21 (постанова від 24 грудня 2021 року) аналізуючи норми матеріального права, що регулювали порядок вчинення окремих виконавчих дій в різні періоди, зазначав, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом 1404-VIII).

Отже, аналіз наведеної норми свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідачем оскаржувану постанову винесено 20.02.2019, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII який набрав чинності з 28 серпня 2018 року, далі також - Закон № 2475-VIII).

Так, указаним Законом № 2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

В даному контексті слід звернути увагу на те, що станом на час відкриття виконавчого провадження та станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору діяло аналогічне правове регулювання.

Таким чином, Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття ВП№38622783), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

Подібного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 25.05.2023 у справі № 420/1233/19.

Разом із тим, той факт, що як стаття 28 Закону №606-XIV, так і стаття 27 Закону №1404-VIII у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови, передбачали стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, наведеного висновку не змінює, оскільки спір у цій частині стосується не відсоткової ставки виконавчого збору та не факту виникнення обов`язку щодо його сплати, а правильності визначення державним виконавцем самої бази його обчислення.

Відтак посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду у справі №420/1233/19 суд відхиляє, оскільки у зазначеній справі предметом виконання було безпосереднє стягнення з боржника визначеної виконавчим документом грошової суми, тоді як у справі, що розглядається, примусове виконання полягало у зверненні стягнення на конкретно визначені предмети іпотеки.

Як уже встановлено судом, виконавчим листом Обухівського районного суду Київської області №1018/2194/2012 від 13.06.2013 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року в розмірі 1037468 доларів США 99 центів, що еквівалентно 8241134 грн. 92 коп., та пені в розмірі 663868 грн. 84 коп., звернути окремо на кожну земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0012), земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0013), земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 3223186803:04:004:0014), які належать ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на землю.

Отже, цим виконавчим документом у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернуто стягнення на три конкретно визначені земельні ділянки, які є предметом іпотеки, шляхом реалізації кожної з них на прилюдних торгах.

Таким чином, зазначена у виконавчому листі сума заборгованості визначає розмір вимог стягувача за основним зобов`язанням, для задоволення яких звернуто стягнення на предмети іпотеки, однак не є сумою, присудженою до безпосереднього стягнення з позивача за цим виконавчим документом.

Так, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника в силу пункту 1 частини першої статті 48 Закону №1404-VІІІ є заходом примусового виконання рішень.

За приписами частин сьомої статті 51 Закону №1404-VІІІ примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною другою статті 43 Закону України «Про іпотеку» обумовлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Залучення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності для оцінки нерухомого майна боржника під час проведення виконавчих дій передбачено також частиною першою статті 58 Закону №606-XIV і частиною третьою статті 57 Закону №1404-VIII.

Остаточна вартість предмета іпотеки (ціна продажу) визначається за результатами прилюдних торгів, проведених відповідно до статей 43-47 Закону України «Про іпотеку».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає виключно примусовому виконанню шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У цьому контексті суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.04.2018 у справі №922/2634/13.

Так, у вказаній справі предметом примусового виконання також було рішення суду, яким у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Верховний Суд зазначив, що у такому випадку предметом примусового виконання є реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах з наступним спрямуванням виручених від продажу коштів на погашення основного боргу та покриття витрат, пов`язаних з виконанням рішення суду. Відтак сума виконавчого збору розраховується з вартості предмета примусового виконання та обмежується вартістю майна боржника, на яке звертається стягнення, або сумою коштів, що стягуються.

Верховний Суд у справі №922/2634/13 окремо вказав на помилковість визначення розміру виконавчого збору виходячи із суми основного зобов`язання за кредитним договором, оскільки примусове виконання рішення полягало саме у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Отже, сама лише наявність у виконавчому листі відомостей про розмір заборгованості у сумі 8241134,92 грн та пені у сумі 663868,84 грн не надавала державному виконавцю підстав ототожнювати загальний розмір забезпечених іпотекою вимог стягувача із сумою, що підлягала примусовому стягненню з позивача у межах виконавчого провадження №38622783.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що в ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було реалізовано усі три земельні ділянки, на які відповідно до виконавчого документа звернуто стягнення.

За результатами реалізації іпотечного майна на користь стягувача погашено заборгованість у сумі 2086687,04 грн, а також стягнуто виконавчий збір у сумі 231854,12 грн та утримано витрати виконавчого провадження.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2021 у справі №640/24643/19, відповідно до якої при примусовій реалізації заставленого майна за рахунок коштів, що надійшли від його реалізації, здійснюються передбачені законом відрахування, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Водночас 20.02.2019 державним виконавцем визначено виконавчий збір у сумі 890500,38 грн, тобто у розмірі 10 відсотків від повної суми заборгованості за кредитним договором від 13.06.2008 року та пені.

Суд наголошує, що положення статті 28 Закону №606-XIV та статті 27 Закону №1404-VIII, які визначають виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, не можуть тлумачитися у відриві від змісту конкретного виконавчого документа та визначеного судовим рішенням способу його виконання.

У спірному випадку виконавчим документом не встановлено обов`язку позивача сплатити на користь стягувача всю суму заборгованості у грошовій формі, а визначено спеціальний спосіб задоволення вимог кредитора - за рахунок вартості конкретно визначених предметів іпотеки.

За таких обставин суд доходить висновку, що державний виконавець, визначаючи виконавчий збір у розмірі 890500,38 грн виходячи із загальної суми заборгованості за кредитним договором та пені, помилково ототожнив розмір забезпеченого іпотекою основного зобов`язання із предметом примусового виконання за виконавчим листом №1018/2194/2012 від 13.06.2013.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті постанови від 20.02.2019 у виконавчому провадженні №38622783 державним виконавцем протиправно визначено базу для обчислення виконавчого збору, внаслідок чого безпідставно встановлено його розмір у сумі 890500,38 грн.

З огляду на викладене оскаржувана постанова державного виконавця від 20.02.2019 у виконавчому провадженні №38622783 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 890500,38 грн не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Управління державної виконавчої служби та державного виконавця Шатохіна О.П. в частині визначення позивачу розміру виконавчого збору у сумі 890500,38 грн, суд зазначає таке.

Зміст заявленої вимоги свідчить, що протиправність дій відповідачів позивач пов`язує безпосередньо з визначенням розміру виконавчого збору, яке оформлено постановою державного виконавця від 20.02.2019 у виконавчому провадженні №38622783.

Отже, зазначені позивачем дії не мають самостійного характеру та не породжують окремих від оскаржуваної постанови юридичних наслідків, оскільки волевиявлення державного виконавця щодо визначення розміру виконавчого збору реалізоване саме шляхом прийняття відповідної постанови.

Враховуючи встановлену судом протиправність постанови державного виконавця від 20.02.2019 внаслідок неправильного визначення бази для обчислення виконавчого збору, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування цієї постанови.

Окреме визнання протиправними дій щодо визначення розміру виконавчого збору, які фактично виразилися у прийнятті оскаржуваної постанови, не матиме самостійного правового значення та не призведе до більш повного чи ефективного відновлення порушеного права позивача.

Відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідачів в частині визначення ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 890500,38 грн належить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1921 грн, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення виконавчого збору від 20.02.2019 у виконавчому провадженні ВП№38622783.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (пров. Музейний, 2Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 43315602)

Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохін Олександр Павлович (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32)

Повний текст рішення суду складено 02.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна