Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №120/2332/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2026 р. Справа № 120/2332/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою суду від 02.03.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що громадянином ОСОБА_1 не було надано достатніх доказів наявності психічного розладу у його дружини.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позову заяву, в якій вказав, що до заяви про оформлення відстрочки позивач долучав медичну документацію, з якої вбачається, що його дружині встановлено діагноз: змішаний тривожно-депресивний розлад, тривожний розлад з емоційною нестійкістю.

В подальшому, було подано додаткові пояснення, в яких представник позивача зазначив, що після відкриття провадження у справі, дружині позивача рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.03.2026 року продовжено інвалідність ІІІ групи до 2029 року.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач 16.02.2026 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Разом із заявою позивач долучив наступні документи:

- свідоцтво про шлюб;

- паспорт та витяг з реєстру територіальної громади на дружину;

- висновок до акта огляду МСЕК на дружину;

- посвідчення про отримання державної соціальної допомоги особі з інвалідністю;

- медичні документи: огляди лікаря-психіатра, виписка із медичної карти стаціонарного хворого за формою 027/о.

Однак, протоколом від 17.02.2026 року №2/9 Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу.

В повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2026 року №1/201 вказано, що причиною відмови є недостатнє підтвердження обставин супутнього захворювання (психічного розладу) та сумнів у належності та юридичній силі медичного документу, який його підтверджує. Зазначили, що психіатричний висновок носить "ситуативний характер" і не може вважатись достатнім підтвердженням наявності у дружини психічного розладу.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІІ).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХII).

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинного на час спірних правовідносин).

Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, п. 12 ч. 1 Закону № 3543 встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Так, за обставин справи, позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову під час мобілізації, оформленого протоколом №2/9 від 17.02.2026 з підстав того, що відстуні докази на підтвердження обставин супутнього захворювання (психічного розладу) та сумнів у належності та юридичній силі медичного документу, який його підтверджує.

Надаючи оцінку відмові відповідача суд зазначає, що обов`язковою умовою для надання відстрочки від призову має бути наявність обставин, обумовлених положеннями абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зокрема,

- дружина з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів,

- або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Відповідно до довідки МСЕК III група інвалідності дружині позивача встановлена не у зв`язку з наявністю у неї хвороб, перелік яких наведений вище, та не внаслідок таких.

Як слідує із повідомлення відповідача від 23.02.2026, причиною відмови є недостатнє підтвердження обставин супутнього захворювання (психічного розладу) та сумнів у належності та юридичній силі медичного документу, який його підтверджує.

Суд погоджується з рішенням Комісії, оскільки законодавець в межах цієї норми чітко встановив підстави, за яких особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Суд відхиляє висновки лікаря-психіатра та виписку із медичної карти №918 стаціонарного хворого Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради, як доказ наявності психічних розладів, оскільки такий є формою первинної облікової документації № 027/о.

З приводу доводів позивача, що згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб і проблем, пов`язаних зі здоров`ям, 10-й перегляд (МКБ-10)-2015-версія ВООЗ за 2015р. та Класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я НК 025:2021, затвердженого Наказом Міністерства економіки України № 360 від 04.08.2021р., F41.3.- інші змішані тривожні розлади (змішаний тривожний розлад з переважаючими ознаками генералізованої тривоги, обсесивно-компульсивний синдром) є одним із психічних розладів (розладів психіки та поведінки), то суд їх відхиляє, оскільки до цього класу (F40-F48) відносяться хвороби невротичні, пов`язані зі стресом та соматоформними розладами. Психічні розлади за цим класифікатором відносять до групи F00-F09.

При цьому, суд не заперечуючи наявність у особи певних чинників, вказує, що підтвердження таких хвороб потребують спеціальних доказів, зокрема, через медико-психіатричну експертизу, висновків спеціалізованих ЛКК. На медкомісії експерти оцінюють соціальну адаптованість, емоційні реакції та стани, наявність хвороби та ступінь, закономірності перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних властивостей особи.

Відповідно до Інструкції, затвердженої наказом МОЗ від 31.07.2013 № 667, підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Обґрунтований висновок ЛКК та рішення про необхідність постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю записуються в медичну карту амбулаторного хворого (форма 025/о) за підписом членів ЛКК.

При цьому, суд зазначає, що рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров`я, що передбачено ч. 3 ст. 9 Закону України "Про психіатричну допомогу".

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що рішення Комісії, оформлене протоколом від 17.02.2026 року №2/9 в частині, що стосується відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є правомірним, тому не підлягає скасуванню.

Як наслідок, не підлягає задоволенню похідна вимога, оскільки залежить від основної, в задоволенні якої суд відмовив.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна