Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №742/2344/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2344/26

Головуючий у першій інстанції – Фетісова Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1903/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Мамонової О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Фетісової Н.В. від 15.07.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

27.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 253524983 від 11.01.2022 у розмірі 36 063,66 грн, а також стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що 11.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 253524983 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV549YR. За умовами договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 29 900,00 грн, що є максимальною сумою кредитних коштів, яка одночасно може перебувати в розпорядженні позичальника протягом строку дії договору. На виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти окремими траншами, перший з яких становив 9 000,00 грн, а загальний розмір фактично наданих та неповернутих кредитних коштів становив 25 400,00 грн. Водночас відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього – до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 15.07.2025 – до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». За реєстром боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 36 063,66 грн, із яких 25 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 10 663,66 грн – заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області своїм заочним рішенням від 15.07.2026 відмовив у позові ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11.01.2022 кредитного договору № 253524983 в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів окремими траншами на загальну суму 25 400,00 грн та наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 063,66 грн. Водночас суд дійшов висновку, що позивач не довів набуття права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Зокрема, Договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28.11.2018, тобто до виникнення кредитного зобов`язання між первісним кредитором та ОСОБА_1 , яке виникло лише 11.01.2022. Також суд зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного виконання ТОВ «Таліон Плюс» обов`язку щодо сплати фінансування за відступлену вимогу. Наданий акт звірки взаємних розрахунків суд не визнав належним доказом перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом, що підтверджує здійснення відповідної господарської операції. За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» не довело набуття права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 253524983, а відтак це право не могло бути в подальшому передане ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом – ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». У зв`язку з недоведеністю переходу до позивача права вимоги за кредитним договором суд відмовив у позові.

23.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», у якій апелянт просить скасувати заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором. Апелянт зазначає, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковим, його дія неодноразово продовжувалася, а передача конкретних прав вимоги здійснювалася шляхом підписання відповідних реєстрів. 05.05.2022 до цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 175, за яким ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. У подальшому зазначене право вимоги було передано ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 15.07.2025 – ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що підтверджується відповідними договорами, реєстрами та актом прийому-передачі. Апелянт уважає помилковим висновок суду про неможливість відступлення майбутньої вимоги, посилаючись на положення статті 1078 ЦК України, якою прямо передбачено можливість передачі майбутньої грошової вимоги. Також зазначає, що реєстр прав вимоги конкретизує предмет факторингу, а тому саме його підписання після виникнення кредитного зобов`язання підтверджує фактичний перехід права вимоги. Апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність доказів фінансування за Договором факторингу № 28/1118-01, указуючи на подані акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмета факторингової операції й обсягу переданих прав вимоги. Посилається також на правові висновки Верховного Суду, які, на його думку, підтверджують правомірність переходу права вимоги за спірними договорами факторингу.

Відзив на апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, установивши факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, виходив із того, що позивач не набув права вимоги за спірним кредитним договором.

Суд установив, що 11.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, зазначивши свої персональні дані, дані паспорта, електронну адресу, адресу проживання та реєстрації, а також номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с. 68).

Зі змісту вказаної Заявки вбачається, що в розділі «Загальна інформація» позичальником визначено суму кредиту в розмірі 9 000,00 грн та строк кредитування – 30 днів.

11.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 253524983 (далі – Договір № 556574554). Договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором MNV549YR (а.с. 55 зворот – 57).

Згідно з пунктом 1.1 Договору № 253524983 кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту 29 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – Правила).

Сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1 Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (пункт 1.2 Договору № 253524983).

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 253524983 кредитодавець надає перший транш за Договором у сумі 9 000,00 грн одночасно після укладення Договору, який має бути повернуто до 10.02.2022.

Пунктом 1.4 Договору № 253524983 передбачено право позичальника протягом Дисконтного періоду збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання відповідної операції в особистому кабінеті, отримати черговий транш, а також частково повернути суму кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє позичальника права отримувати нові транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

У пункті 1.5 Договору № 253524983 визначено, що загальна сума кредиту за цим Договором складається із сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії Договору.

Відповідно до пункту 1.6 Договору № 253524983 позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

Згідно з пунктом 1.7 Договору № 253524983 кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 10.02.2022. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на кількість днів, яка відрізняється від дати укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

Сторони також погодили, що встановлений пунктом 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови активації в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Кількість таких продовжень не обмежується. Формула розрахунку строку продовження Дисконтного періоду наведена у пункті 1.8 Договору.

У пункті 1.9 Договору № 253524983 сторони погодили порядок нарахування процентів за користування кредитом. Так, протягом строку, визначеного пунктом 1.7 Договору, проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 193,45 % річних, що становить 0,53 % від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.1 Договору). За умови продовження строку Дисконтного періоду відповідно до пункту 1.8 Договору, після закінчення строку, визначеного пунктом 1.7 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за Індивідуальною процентною ставкою у розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % від суми Кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.2 Договору).

Пунктом 1.10 Договору № 253524983 передбачено, що позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду оплатити всі фактично нараховані проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Умовами пунктів 1.11–1.12 Договору № 253524983 визначено порядок повернення основної суми кредиту у разі продовження користування ним після закінчення Дисконтного періоду.

Як убачається з пункту 5.1 Договору № 253524983, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

До матеріалів позовної заяви додано копію Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 253524983 від 11.01.2022, а також Правил у редакції, дійсній із 13.05.2021 (а.с. 55, 61-67).

На підтвердження виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за Договором № 253524983 до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень, відповідно до яких на банківську картку ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти окремими траншами: 11.01.2022 – 9 000,00 грн, 25.01.2022 – 6 400,00 грн, 07.02.2022 – 5 000,00 грн та 14.02.2022 – 5 000,00 грн, на загальну суму 25 400,00 грн (а.с. 76-77).

Факт зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 кредитних коштів у загальному розмірі 25 400,00 грн підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, та виписками за рахунком відповідача (а.с. 88-90).

Відповідач узяті на себе за Договором зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти в строки та порядку, визначені умовами Договору, не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданим позивачем, станом на 05.05.2022 заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 253524983 становила 32 695,62 грн, із яких: 25 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 7 295,62 грн – заборгованість за процентами. При цьому з указаного розрахунку вбачається, що відповідач 07.02.2022 здійснив платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитом на суму 1 729,00 грн (а.с. 45-46).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор – прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти на умовах, визначених Договором (а.с. 19-20).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 4.1 Договору факторингу право вимоги охоплює всі права кредитодавця за кредитними договорами, у тому числі права вимоги, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому, а перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, форма якого визначена додатком № 1 до Договору.

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023 сторони, зокрема, продовжували строк дії Договору факторингу, який діяв до 31.12.2024 включно (а.с. 21 зворот – 25).

Як убачається з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 253524983 від 11.01.2022 на загальну суму 32 695,62 грн, із яких: 25 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 7 295,62 грн – заборгованість за процентами (а.с. 26).

На виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами підписано Протокол узгодження предмета факторингу до Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, яким погоджено, зокрема, перелік прав вимоги, що відступаються фактору, дату відступлення прав вимоги (а.с. 27 зворот).

До матеріалів справи також долучено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 щодо сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який містить відомості про взаємні розрахунки сторін за зазначеним Реєстром прав вимоги (сума фінансування – 18 425 949,37 грн; оплата послуг фактора – 100,00 грн) (а.с. 27).

ТОВ «Таліон Плюс» сформовано уточнений розрахунок заборгованості, відповідно до якого, із урахуванням подальшого нарахування ТОВ «Таліон Плюс» процентів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 36 063,66 грн, із яких 25 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 10 663,66 грн – заборгованість за процентами (а.с. 46).

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором (а.с. 28-29). Відповідно до умов цього Договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги (пункт 4.1 Договору факторингу).

Відповідно до пункту 2.3 Договору факторингу № 28/1118-01 розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим Договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100,00 грн (Ціна продажу), що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора зазначений у відповідному пункті цього Договору.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 цього Договору факторингу у загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється сторонами у кожному окремому реєстрі прав вимоги – у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного реєстру.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 253524983 від 11.01.2022 на загальну суму 36 063,66 грн, із яких 25 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 10 663,66 грн – заборгованість за процентами (а.с. 31).

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції в національній валюті № 5703 від 26.02.2024, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 23.02.2024 та Договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, що підтверджує здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору факторингу (а.с. 32).

15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування на умовах, визначених Договором (а.с. 33-34).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 253524983 від 11.01.2022 на загальну суму 36 063,66 грн, із яких 25 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 10 663,66 грн – заборгованість за процентами (а.с. 36).

Факт передачі Реєстру боржників підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників, підписаним сторонами на виконання Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 (а.с. 37).

Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошових коштів із призначенням платежу в кожній: «Часткова Оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ», що свідчить про здійснення сторонами розрахунків на виконання зазначеного договору (а.с. 39-43).

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 та Реєстру боржників до позивача, як він стверджує, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 253524983 від 11.01.2022 у розмірі 36 063,66 грн, у тому числі право вимоги щодо стягнення суми основного боргу та нарахованих процентів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як убачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», під час укладення Договору № 253524983 від 11.01.2022 відповідачу було надіслано одноразовий персональний ідентифікатор MNV549YR, який використано для підписання договору, при цьому в системі зафіксовано дату та час його відправлення, введення позичальником і підписання договору.

Наведені документи узгоджуються між собою та підтверджують укладення Договору № 253524983 від 11.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а також отримання останнім кредитних коштів.

Разом із тим, спірним у цій справі є питання набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за Договором № 253524983 від 11.01.2022.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів набуття права вимоги за спірним кредитним договором. Зокрема, суд зазначив, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 був укладений до виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а також дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів фактичного перерахування ТОВ «Таліон Плюс» фінансування за Договором факторингу № 28/1118-01.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Отже, за договором факторингу допускається відступлення наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: наявної вимоги – строк платежу; майбутньої вимоги – момент виникнення.

Наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав. До наявних вимог відносяться й «недозрілі» грошові вимоги – різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу має бути індивідуалізоване право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги повинні бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного – кредитора, так і пасивного – боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Ураховуючи, що строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 05.05.2022 (день складання реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022), тому станом на зазначену дату первісний кредитор – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» управі був відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за Договором № 253524983 від 11.01.2022, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, за яким настав строк виконання.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання умов Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у частині сплати фактором суми фінансування за відступлене право вимоги. За таких обставин, не доведено переходу права грошової вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а відтак і подальшого переходу такого права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, за приписом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17 виснувано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (стаття 1077 ЦК України) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 та ін.).

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.

Розділом 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 передбачено, що фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визнається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Згідно підпункту 3.1.2 фінансування – належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Підпунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Пунктами 2-5 Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог, складається з двох частин та розраховується наступним чином: перша частина суми фінансування становить 3,8% (три цілих вісім десятих) відсотка від основної суми заборгованості (тіла кредиту), що складає 18 425 949 грн; перша частина суми фінансування за цим реєстром прав вимог підлягає сплаті фактором у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця після укладення цього реєстру; кожний платіж повинен бути не менше 25 % від першої суми фінансування; друга частина суми фінансування розраховується в залежності від суми грошових коштів, що надійде від боржників, вказаних в цьому реєстрі, на рахунки фактора до кінця 2022 року.

На підтвердження виконання зазначених умов позивачем надано підписаний ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, який не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 (у редакції постанови Правління Національного банку України № 51 від 14.05.2026), документи за платіжними операціями мають статус первинних документів та можуть використовуватися під час урегулювання спірних питань.

Матеріали справи не містять платіжних інструкцій, платіжних доручень, банківських виписок чи інших первинних документів, які б підтверджували сплату ТОВ «Таліон Плюс» суми фінансування на виконання Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022.

Усі укладені до Договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.

Звернення позивачем у своїй апеляційній скарзі уваги на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25, де зроблено правовий висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», є лише частково слушним, оскільки в даній справі суд касаційної інстанції проаналізував сутність понять «наявна», «недозріла», «майбутня» вимога та дав оцінку лише доказів оплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу, укладеними між новими кредиторами: ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс». При цьому за основу доказів такої оплати були покладені саме платіжні інструкції про перерахування коштів.

Апеляційний суд нагадує, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд ураховує саме висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, зі змісту зазначеної постанови Верховного Суду не вбачається аналіз, оцінка і висновки суду щодо наявності у справі доказів оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між первісним кредитором – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», тобто на першому етапі факторингового ланцюжка відступлення прав вимоги.

Водночас саме ця обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від доведеності переходу прав вимоги від первісного кредитора до першого фактора залежить і доля наступних факторингових договорів, відступлення прав вимоги за якими носить похідний характер, як то і зазначив у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.

Із огляду на викладене, колегія суддів уважає, що згадана постанова Верховного Суду не може бути повністю застосована до даної справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги за Договором № 253524983 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Відтак наступні договори факторингу, які ґрунтуються на набутті ТОВ «Таліон Плюс» відповідного права вимоги, самі по собі не можуть підтвердити його подальший перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Із огляду на це, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність переходу права вимоги за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, колегія суддів уважає, що рішення районного суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.07.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

О.Є. Мамонова