Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №482/2014/20 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 482/2014/20

Номер провадження: 11-кп/819/16/26

Номер справи місцевого суду: 482/2014/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року в об`єднаному кримінальному провадженні за №12020150280000344 від 25 серпня 2020 року, №12022152280000200 від 20 серпня 2022 року та №12023152280000400 від 16 грудня 2023 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Кир`яківка Миколаївського району Миколаївської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.115, ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою.

ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання:

за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч.2 ст.125 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань призначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили та зараховано у нього строк її затримання і тримання під вартою, а саме: з 25.08.2020 по 27.08.2020 року, з 08.09.2022 року по 17.04.2023 року та з 16.12.2023 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 залишено без змін.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона 25.08.2020 приблизно о 15:30 год. (більш точного часу встановити не виявилось можливим), ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходилася разом з ОСОБА_9 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

У цей час, між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник раптовий злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання ОСОБА_8 знаходячись в одній із спальних кімнат вказаного будинку, взявши зі столу до правої руки кухонний ніж, нанесла один удар вказаним предметом у правий бік живота ОСОБА_9 .

У результаті чого, ОСОБА_8 , спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого поранення передньої поверхні черевної стінки з пошкодженням висхідної та здухвиної кишки. Місцем травмуючої сили на тілі ОСОБА_9 є права бокова поверхня живота. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, в момент заподіяння.

Вказані дії ОСОБА_8 суд кваліфікував за ч.1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Крім того 16.12.2023 близько о 7:00 год. (більш точного часу встановити не виявилось можливим), ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебувала у домоволодінні АДРЕСА_2 . ОСОБА_10 та ОСОБА_11 після сумісного вживання алкогольних напоїв, вирішили припинити їх вживання та лягти відпочивати по сусіднім ліжкам, в цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 , виник прямий умисел направлений на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

З метою реалізації свого умислу, направленого на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 взяла кухонний ніж, після чого, близько о 07:30 (більш точного часу встановити не виявилось можливим), реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання ОСОБА_8 підійшла до лежачого в ліжку ОСОБА_10 , та умисно нанесла йому ножове поранення в область лівої щоки. ОСОБА_10 в свою чергу прокинувся та почав чинити ОСОБА_8 опір. ОСОБА_8 побачивши, що ОСОБА_10 чинить їй опір, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, тримаючи вказаний кухонний ніж почала хаотично наносити не менше 11 ножових поранень в область тулуба та верхніх кінцівок ОСОБА_10 від отриманих ножових поранень останній почав кричати від болю. Під час нанесення ножових поранень ОСОБА_10 , останній вибив з руки ОСОБА_8 вказаний кухонний ніж та намагався піднятись з ліжка, а ОСОБА_8 почала утримувати його та схопила правою рукою шию. У цей час, прокинувся ОСОБА_11 , який підбіг до них та припинив злочинні дії ОСОБА_8 .

Своїми діями ОСОБА_8 спричинила потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді множинних саден, ран обличчя, передньої поверхні грудної клітини, живота, обох верхніх кінцівок. Рани обличчя, обох верхніх кінцівок належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; множинні садна, рани передньої поверхні грудної клітини, живота відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (кожне).

Вказані дії ОСОБА_8 суд кваліфікував за ч.2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, згідно обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 17.08.2022 близько 23:50 год., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_12 перебували у приміщенні будинку за місцем проживання останнього, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Під час перебування у приміщенні зазначеного будинку, між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 , ОСОБА_8 прослідувала до приміщення кухонної кімнати зазначеного вище будинку, де взяла на підвіконні ніж, з довжиною леза близько 12 см, який порахувала зручним вчинення злочину та таким, що володіє достатніми вражаючими властивостями для спричинення смерті ОСОБА_12 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_12 , ОСОБА_8 підійшла до ОСОБА_12 , та утримуючи у правій руці ніж, довжиною леза близько 12 см, нанесла йому вказаним ножем 4 удари в область грудної клітини зліва, спричинивши ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді 4 проникаючих сліпих колото - різаних поранень грудної клітки з ушкодженням серця та лівої легені, що супроводжувалось внутрішньо плевральною кровотечою, з послідуючою гострою крововтратою., від яких ОСОБА_12 помер на місці події.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України - умисне вбивство, а саме умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За вказаним обвинуваченням суд визнав ОСОБА_8 та виправдав на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із вироком суду в частині кваліфікації дій за епізодом від 16 грудня 2023 року, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати засудженою за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а саме незакінченому замаху на умисне вбивство та призначити за вказане кримінальне правопорушення покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Також просить дослідити письмові докази, відомості, що характеризують особу обвинуваченої, а також допитати свідка ОСОБА_11 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор послався на те, що суд під час розгляду справи та ухвалення вироку допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Не оспорюючи висновки суду щодо виправдання ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, доведеності її вини та кваліфікації дій за епізодом умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за ч.1 ст.121 КК України прокурор вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині кваліфікації її дій за епізодом незакінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_10 .

Так, за вказаним епізодом органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 16 грудня 2023 року близько 07:00 год. (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_8 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_2 , на пропозицію ОСОБА_8 почали спільно вживати алкогольні напої. В ході сумісного розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вирішили припинити вживання алкогольних напоїв та лягти відпочивати по сусіднім ліжкам, в цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 . Вподальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8 дочекавшись коли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розійшлись по ліжкам та лягли спати, після чого схопила кухонний ніж який порахувала достатнім для реалізації свого злочинного умислу до кінця, а саме умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 . Після чого, близько 07:30 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , підійшла до лежачого в ліжку ОСОБА_10 та умисно нанесла йому ножове поранення в область лівої щоки. ОСОБА_10 в свою чергу прокинувся та почав чинити ОСОБА_8 опір. ОСОБА_8 побачивши, що ОСОБА_10 чинить їй опір, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , тримаючи вказаний кухонний ніж почала хаотично наносити не менше 11 ножових поранень в область тулуба та верхніх кінцівок ОСОБА_10 . Від отриманих ножових поранень останній почав кричати від болю. Під час нанесення ножових поранень ОСОБА_10 , останній вибив з руки ОСОБА_8 вказаний кухонний ніж та намагався піднятись з ліжка, однак ОСОБА_8 бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , почала утримувати його та схопила правою рукою, після чого почала із значною силою стискати шию ОСОБА_10 своєю рукою. Внаслідок умисних злочинних дій, ОСОБА_8 спричинила ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді множинних саден, ран обличчя, передньої поверхні грудної клітини, живота, обох верхніх кінцівок. Рани обличчя, обох верхніх кінцівок належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; множинні садна, рани передньої верхньої грудної клітини, живота відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (кожне). В цей час, прокинувся ОСОБА_11 , який підбіг до них та припинив злочинні дії ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_8 не виконала усі дії, які вважала за необхідне для настання смерті ОСОБА_10 з причин, які не залежали від її волі, оскільки її злочинні дії були припинені свідком ОСОБА_11 .

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведене до кінця з причин, що не залежали від її волі.

В той же час суд першої інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.125 КК України, мотивувавши своє рішення тим, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_8 мала умисел на вбивство ОСОБА_10 .

На думку сторони обвинувачення висновки суду про те, що дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України є помилковими.

Так, висновок суду про те, що ОСОБА_8 володіє більшою фізичною силою порівняно з потерпілим є хибним. Так, обвинувачена згідно висновку експерта №1113 від 18 грудня 2023 року щодо проведення судово-медично експертизи ОСОБА_10 , завдала потерпілому тілесне ушкодження у вигляді рани в ділянці лівої щоки довжиною 8 см, що свідчить про те, що удар був нанесений зі значною силою поблизу життєво важливого органу шиї. При цьому, усвідомлюючи, що від вказаного удару потерпілий відчуває сильний біль, обвинувачена не зупинилась на досягнутому та продовжила нанесення ударів ножем в область тулуба та верхніх кінцівок потерпілого.

Крім того ОСОБА_14 є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку лікаря-офтальмолога з діагнозом «Катаракта правого ока. Артифакія правого ока». Вказані фізичні вади стали перешкодою для нанесення точних ударів для доведення свого злочинного умислу до кінця.

На думку прокурора такі дії обвинуваченої, а також докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема висновки експертів, протоколи оглядів та слідчих експериментів, суперечать висновку суду, що обвинувачена не скористалася вразливим положенням потерпілого для того щоб завдати йому ключових, проникаючих ран у життєво-важливі органи.

Також вказує на помилковість висновків суду щодо недоведеності стороною обвинувачення реальності можливості удушення обвинуваченою потерпілого однією рукою. Зокрема в ході судового розгляду встановлено, що під час нанесення ОСОБА_10 ножових поранень, потерпілий вибив з руки обвинуваченої ніж та намагався піднятися з ліжка, однак ОСОБА_8 , бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , почала утримувати його та схопила правою рукою за шию, після чого почала зі значною силою стискати шию ОСОБА_10 своєю рукою. На думку прокурора вказані обставини свідчать, що ОСОБА_8 замість припинення протиправної поведінки після опору зі сторони потерпілого, розуміючи, що вона залишилася без знаряддя вчинення злочину, скористалась тим, що потерпілий все ще лежав на ліжку, незважаючи на те, що він хотів піднятись, а знаряддя для нанесення ударів обвинувачена не мала, вона почала його душити з метою заподіяння смерті.

Крім того, помилковим є посилання суду на існування постійних конфліктів між обвинуваченою та потерпілим, адже заподіяння ОСОБА_8 потерпілому тілесних ушкоджень відбувся вже після словесного конфлікту коли потерпілий пішов спати та для ОСОБА_8 не існувало жодної загрози для життя та здоров`я та відповідно не було жодних підстав для застосування до потерпілого ножа.

Звертає увагу, що обвинуваченою використано ніж господарсько – побутового призначення загальною довжиною 22 см (лезо 12 см, руків`я 10 см). При цьому ОСОБА_8 відомо, що ніж навіть з невеликим лезом, має колюче-ріжучі властивості і в результатів завдання нею ударів по відкритих частинах тіла людини, він може спричинити проникаючі поранення, що може призвести до смерті потерпілого.

Також, зазначає, що суд неправильно оцінив слова потерпілого щодо того, що вчинене ОСОБА_8 діяння можливого було направлене на його залякування обвинуваченою. Так, під час проведення слідчого експерименту потерпілий неодноразово вказував на те, що «обвинувачена ОСОБА_8 могла б його вбити і він думає, що вона хотіла його вбити»

Вказує, що обвинувачена здійснила всі дії, які потрібні для реалізації умислу: дочекалась поки потерпілий засне, взяла ніж, наносила ножові поранення. Факт заподіяння потерпілому лише легких тілесних ушкоджень не спростовує того, що ОСОБА_8 діяла з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому, та є результатом не доведення її злочинного умислу до кінця. Крім того обвинувачена свої дії не зупинила, а навпаки нанесла потерпілому, який оборонявся ще 11 ножових поранень в область тулуба та верхніх кінцівок потерпілого, тобто намагалася довести свій злочинний умисел до кінці, однак її дії були припинені потерпілим та свідком.

Також судом не надано належної оцінки показам свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_10 , які повідомили, що обвинувачена ОСОБА_8 викрикувала до потерпілого слова: «Завалю тебе як ОСОБА_15 », що фактично підтверджує прямий умисел обвинуваченої на вбивство потерпілої.

Отже, характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_8 , їх раптовість для потерпілого, який відносно ОСОБА_8 будь-якої загрози не становив, поведінка обвинуваченої під час вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого та механізм їх спричинення, знаряддя злочину, свідчать про те, що ОСОБА_8 діяла з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого, проте не змогла довести свій злочинний умисел до кінця, з причин, що не залежали від її волі, так як її дії були зупинені свідком ОСОБА_11 у зв`язку з чим підлягають кваліфікації за ч.3 т.15 ч.1 ст.115 КК України.

На думку прокурора, з огляду на те, що ОСОБА_8 вчинила тяжке кримінальне правопорушення, вину не визнала, шкоду потерпілому не відшкодувала, ніде не працює та не має стабільного заробітку, зловживає алкогольними напоями, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, зважаючи на відсутність обставин, які пом`якшують покарання, за вчинення зазначеного замаху на вбивство ОСОБА_8 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_8 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін.

В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях

В останньому слові обвинувачена ОСОБА_8 зазначила, що розкаюється у вчиненому, просить вибачення, обіцяє більше такого не чинити.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, за клопотанням прокурора повторно дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України за епізодом від 25 серпня 2020 року, а також щодо її виправдання за ч.1 ст.115 КК України за епізодом від 17 серпня 2022 року сторонами в даному апеляційному провадженні не оспорюються.

Враховуючи викладене, предметом дослідження в даному апеляційному провадженні буде питання правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності у ОСОБА_8 умислу на умисне вбивство потерпілого та кваліфікації її дій за епізодом від 16.12.2023 щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 .

Відповідно до вимогст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а саме – незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведене до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно з обвинувальним актом (т.5 а.п.24) ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 16 грудня 2023 року близько 07:00 год. (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_2 , на пропозицію ОСОБА_8 почали спільно вживати алкогольні напої. В ході сумісного розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вирішили припинити вживання алкогольних напоїв та лягти відпочивати по сусіднім ліжкам, в цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 .

З метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8 дочекавшись коли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розійшлись по ліжкам та лягли спати, після чого схопила кухонний ніж який порахувала достатнім для реалізації свого злочинного умислу до кінця, а саме умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 .

Після чого, близько 07:30 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , підійшла до лежачого в ліжку ОСОБА_10 та умисно нанесла йому ножове поранення в область лівої щоки. ОСОБА_10 в свою чергу прокинувся та почав чинити ОСОБА_8 опір. ОСОБА_8 побачивщи, що ОСОБА_10 чинить їй опір, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , тримаючи вказаний кухонний ніж почала хаотично наносити не менше 11 ножових поранень в область тулуба та верхніх кінцівок ОСОБА_10 . Від отриманих ножових поранень останній почав кричати від болю. Під час нанесення ножових поранень ОСОБА_10 , останній вибив з руки ОСОБА_8 вказаний кухонний ніж та намагався піднятись з ліжка, однак ОСОБА_8 бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , почала утримувати його та схопила правою рукою, після чого почала із значною силою стискати шию ОСОБА_10 своєю рукою. В цей час, прокинувся ОСОБА_11 , який підбіг до них та припинив злочинні дії ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_8 не виконала усі дії, які вважала за необхідне для настання смерті ОСОБА_10 з причин, які не залежали від її волі, оскільки її злочинні дії були припинені свідком ОСОБА_11 .

Внаслідок умисних злочинних дій, ОСОБА_8 спричинила ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді множинних саден, ран обличчя, передньої поверхні грудної клітини, живота, обох верхніх кінцівок. Рани обличчя, обох верхніх кінцівок належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; множинні садна, рани передньої верхньої грудної клітини, живота відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (кожне)

Як убачається із змісту вироку, суд першої інстанції, дослідивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_8 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не знайшла свого підтвердження і її дії необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Такі висновки суд першої інстанції мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність у обвинуваченої умислу саме на вбивство потерпілого, натомість встановлено наявність у неї умислу на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень

Разом із тим, згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально-процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону, та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, попереднє розслідування і судовий розгляд якого проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно п.п.2,4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Крім того, відповідно п.2 ч.1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Згідно ч.2 ст. 411 КПК України, вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Згідно п.1, п.2 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, або застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Провівши судове слідство, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія судів доходить переконливого висновку, що суд першої інстанції всупереч вказаним вимогам закону прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, оскільки не надав належної оцінки всім дослідженим доказам, як кожному окремо, так і в їх взаємозв`язку, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та як наслідок неправильного застосування закону про кримінальну відповідність.

Зазначені обставини є підставою для скасування вироку з ухваленням апеляційним судом нового вироку відповідно до положень п. 2, 3, 4 ч 1 ст. 409 ,п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України.

Положення ст. 23 КПК України висувають обов`язкову вимогу про безпосереднє дослідження доказів у суді апеляційної інстанції коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки.

Таку перевірку апеляційний суд здійснює шляхом повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК України.

Апеляційний суд безпосередньо дослідив, відповідно до заявленого в апеляційній скарзі прокурора клопотання, наявні у матеріалах провадження письмові докази, процесуальні документи, допитав свідка ОСОБА_11 .

Так, під час допиту в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 показав, що у грудні 2023 року перебували в одному приміщенні з потерпілим та ОСОБА_8 . Свідок спав, а потерпілий з обвинувачений розмовляли. Далі свідок ОСОБА_11 прокинувся від того, що потерпілий кликав на допомогу. Потерпілий ОСОБА_16 лежав, а ОСОБА_14 сиділа на ньому та душила його, при цьому своєю ногою притисла його ліву руку та казала, що вб`є. Свідок ОСОБА_11 хотів її відтяги, схопив за волосся, проте відтягти її не вдалося, волосся залишилося у нього в руці. Після цього взяв маленьку табуретку, що стояла поруч та вдарив нею ОСОБА_14 по голові. Потім вона повернулася до свідка та він вдарив її табуреткою вдруге, звалив на підлогу та зв`язав руки. Після цього викликав швидку та поліцію. Потерпілий ОСОБА_16 весь був у крові та мав ушкодження. Коли обвинувачена душила потерпілого, ніж лежав на підлозі.

Крім того апеляційним судом досліджено наступні докази:

-протокол проведення слідчого експерименту від 16.12.2023 року із відеозаписом, за участю свідка ОСОБА_11 , відповідно до якого свідок розповів, що 16.12.2023 зранку знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , його розбудив ОСОБА_10 , який запропонував випити горілки та погодившись випив одну рюмку та ліг далі відпочивати, чи продовжили далі розпивати горілку ОСОБА_10 та ОСОБА_8 свідку не відомо, оскільки він заснув.

У подальшому він прокинувся від того, що почув як ОСОБА_10 кличе на допомогу. Коли свідок встав з ліжка, то побачив, що ОСОБА_10 лежить на своєму ліжку повністю в крові та над ним стоїть ОСОБА_8 , яка здавлює однією рукою його за шию, наскільки свідок запам`ятав то це була права рука, в свою чергу ОСОБА_10 намагався відштовхнути ОСОБА_8 , але безрезультатно. У цей час ОСОБА_8 почала кричати «я тебе вб`ю як ОСОБА_15 ». Побачивши це ОСОБА_11 одразу підбіг до ОСОБА_8 та почав її відтягувати від ОСОБА_10 , але остання почала наносити йому удари обома руками по обличчю. У цей час свідок побачив біля себе невеликий дерев`яний стілець, який у подальшому схопив та наніс ним два удари в область голови ОСОБА_8 , після чого поваливши на її підлогу зв`язав їй руки за спиною рушником, для того, щоб остання припинила свої протиправні дії та ОСОБА_8 одразу заспокоїлася.

Потім, свідок одразу підійшов до ОСОБА_10 та останній сказав: «Ірка, хотєла мєня убіть». Після чого ОСОБА_11 взяв на столі свій пакет в якому знаходилася марля, діставши марлю повернувся до ОСОБА_10 та почав протирати його обличчя, на якому з лівого боку побачив глибоку рану на щоці протяжністю до шиї, потім зняв із ОСОБА_10 футболку червоного кольору та продовжив витирати кров на тулубі, потім побачив ще дві глибокі рани на лівій руці, які були розташовані ближче до ліктя. Інших ран свідок не бачив, але в момент того, коли надавав допомогу ОСОБА_10 рани дуже кровоточили та потім він на них наклав марлеві пов`язки.

Коли свідок протирав рани потерпілого він побачив під столом, який розташований біля ліжка кухонний ніж, який був в крові, ніж мав дерев`яну рукоятку, довжиною ніж був приблизно 20-25 см, з лезом довжина якого приблизно 10-12 см.

Далі на місці події, у ході слідчого експерименту свідок показав приміщення спальної кімнати будинку, де він знаходився разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Знаходячись у кімнаті свідок ОСОБА_11 , продемонстрував взаємне розташування усіх осіб, а саме ліжко де він спав, та ліжко де знаходилися ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Далі, свідок продемонстрував, за допомогою манекена розташуванням ОСОБА_10 на ліжку, та розташування відносно нього ОСОБА_8 , яка стояла над ліжком. Далі, свідок ОСОБА_17 продемонстрував на манекені як ОСОБА_8 правою рукою здавлювала ОСОБА_10 за шию. У подальшому свідок ОСОБА_11 продемонстрував, як саме ОСОБА_8 нанесла йому тілесні ушкодження, а також як він наніс її два удари дерев`яною табуреткою, щоб припинити її протиправні дії. Також показав місце знаходження кухонного ножа (т.5 а.п.45);

-висновок експерта №1113 від 18.12.2023 року щодо проведення судово- медичної експертизи ОСОБА_10 , згідно з дослідною частиною якого у ОСОБА_10 виявлено наступні ушкодження

- в ділянці лівої щоки - рана, ушита швами, довжиною навколо 8 см ;

- в ділянці лівої та правої щоки - 3 поверхневі рани, лінійної форми, покриті скоринкою червоно-коричневого кольору, розташованою нижче рівня непошкоджених тканин, розмірами від 4х0,1 см до 6х0,1 см.

- на спинці носу зліва та справа – 4 садна, продовгуватої форми, покритих скоринкою червоно-коричневого кольору, розташованою нижче рівна непошкоджених тканин, розміром від 0,4х0,1 см до 0,5х0,1 см.

- на спинці носу справа – поверхнева рана, продовгуватої форми, аналогічних вищевказаних характеристик, розміром 1х0,4 см.

- на передній поверхні грудної клітини справа в проекції ключиці зліва від зовнішньої поверхні плеча з переходом на ліву поверхню грудної клітини 2 та 5 ребер з переходом на ділянку живота справа та зліва, на ділянці грудної клітини справа маються 7 ран лінійної форми, покритих скоринкою підсохлої крові, місцями поверхня з виділенням свіжої крові, розмірами від 12х0,1 см. до 45х0,3 см.

- на зовнішній поверхні правого плеча у верхній треті мається - рана, аналогічних вищевказаних характеристик, розміром 10х0,2 см.

- на задній поверхні лівого передпліччя в верхній та середній треті на зовнішній поверхні лівого плеча в нижній частині – 4 рани, ушиті швами довжиною від 6,5 до 12 см. на фоні яких маються синці, багрово-фіолетового кольору, овальної форми, з нечітким контуром від 5х2 смт до 4х2 см.

- на задній поверхні передпліччя в середній та верхній треті мається по одному синцю, овальної форми, фіолетового кольору, розмірами 3х2 см і 4х6 см.

- на тильній поверхні лівої кисті в проекції основних фаланг 2, 3, 5 пальців та середньої фаланги 3-го пальця - 4 рани, аналогічних вищевказаних характеристики, розмірами від 0,4х0,4 см. до 1х0,3 см.

- в підлопатковій ділянці зліва, в ділянці гребня здухвинної кістки справа – 3 синці, аналогічних вищевказаних характеристик, розмірами від 3х3 см до 3х4 см.

Відповідно до підсумків висновків експерта у ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 мають місце тілесні ушкодження у вигляді множинних саден, ран обличчя, передньої поверхні грудної клітини, живота, обох верхніх кінцівок, які могли утворитися від 12-16 дій будь-яким колючо-ріжучим предметом, не виключено клинком ножа; синців правої верхньої кінцівки, на задній поверхні грудної клітини, ділянці здухвинної кістки справа, які могли утворитись від 4 ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше, з давністю їх утворення біля 2 діб до часу огляду.

По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться: рани обличчя, обох верхніх кінцівок до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; інші тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (кожне). При нанесені тілесних пошкоджень потерпілий міг бути звернений як передньою так і задньою частиною тіла до нападника. Утворення даних тілесних пошкоджень при падінні тіла з положення стоячи на площину як з приданням тілу прискорення так і без нього виключається (т.5 а.п.68);

-протокол проведення слідчого експерименту від 18.12.2023 року із відеозаписом, за участю потерпілого ОСОБА_10 відповідно до якого потерпілий розповів, що 16.12.2023 року у вечірній час доби він разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 перебуваючи у приміщенні будинку, за адресою: АДРЕСА_2 розпивали алкогольні напої.

Через деякий проміжок часу він прокинувся від різкого болю, який відчув на обличчі, а саме в районі лівої щоки, відкривши очі побачив над собою ОСОБА_8 , яка в руці тримала ніж, при цьому ОСОБА_8 почала в хаотичному порядку махати ножем, який тримала. У подальшому ОСОБА_10 почав оборонятися та в ході чого остання порізала йому руку. Після чого ОСОБА_10 вибив у неї ніж та вона штовхнула ОСОБА_10 від чого він впав на ліжко. Далі ОСОБА_8 залізла на нього та почала душити.

ОСОБА_10 зазначив, що у нього було 3 переломи правої руки тому він не зміг захистити себе, а ліва була порізана.

У цей час ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ) спав на дивані, потерпілий почав кричати, кликати на допомогу, в ході чого останній прокинувся та намагався відтягнути ОСОБА_8 від потерпілого, але у нього не вийшло, в подальшому останній схопив стілець та вдарив ОСОБА_20 ним по голові від чого вона впала на підлогу. У подальшому ОСОБА_10 сів на стілець та викликав поліцію та швидку.

Також на місці події ОСОБА_10 показав приміщення спальної кімнати будинку, де він знаходився разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 . Знаходячись у кімнаті потерпілий ОСОБА_10 , продемонстрував взаємне розташування усіх осіб, а саме ліжко де спав ОСОБА_11 та ліжко де знаходився сам.

Далі, потерпілий продемонстрував, за допомогою манекена своє розташування на ліжку та самостійно показав розташування ОСОБА_8 , яка стояла поруч з ліжком та тримала ніж в правій руці та нанесла йому удар в область лівої щоки. Після чого вказав, що наступний удар в область грудної клітини з лівого боку, після чого продемонстрував як саме намагався захиститися від дій ОСОБА_20 .

У подальшому вказав на розташування між ним та ОСОБА_20 , коли останній знаходився в положенні стоячи. Далі вказав на механізм нанесення тілесних ушкоджень ножем який ОСОБА_20 тримала в правій руці, а саме хаотичні махи ножем в область грудної клітини та при цьому за допомогою манекену продемонстрував, як саме здійснював захист від вказаних ударів ножем. Далі продемонстрував, як саме він лівою рукою вибив ніж з рук ОСОБА_20 та зазначив місце куди саме впав вказаний ніж, а саме під дерев`яний стілець, який був розташований поруч з ліжком. Після чого вказав розташування між ним та ОСОБА_8 в момент, падіння на ліжко.

Далі, потерпілий ОСОБА_10 продемонстрував на манекені як ОСОБА_8 руками здавлювала потерпілого за шию. У подальшому потерпілий ОСОБА_10 продемонстрував, куди після удару ОСОБА_11 табуреткою впала ОСОБА_8 . Також потерпілий вказав на місце куди сів та викликав поліцію та швидку (т.5 а.п.73 );

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.12.2023 року та довідку до нього, згідно яких свідок ОСОБА_11 упізнав особу на фотознімку №2 на якому зображена ОСОБА_8 , як особу яка проживала з ним і ОСОБА_10 в одному будинку та 16.12.2023 року намагалася вбити останнього (т.5 а.п.91);

Також судом досліджено відомості, що характеризують особу обвинуваченої.

На переконання суду апеляційної інстанції сукупність вказаних допустимих, належних, достатніх і достовірних доказів, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх об`єктивності, в повній мірі поза розумним сумнівом підтверджує версію сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведене до кінця з причин, що не залежали від її волі.

За положеннями ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Згідно з положеннями ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Таким чином замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого визначеного умислу на заподіяння смерті потерпілому, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

При оцінці дій обвинуваченої ОСОБА_8 та їх кваліфікації, з`ясуванні змісту і спрямованості її умислу апеляційний суд враховує характер (явна суспільна небезпечність, що полягала у нанесенні ножем тілесних ушкоджень), рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченою, їх раптовість для потерпілого (потерпілий спав на ліжку), поведінку до (завчасна підготовка до нанесення ушкоджень саме за допомогою ножа та обрання моменту заподіяння ударів, коли потерпілий заснув), поведінку під час (завдання першого удару в обличчя потерпілого та подальші ріжучі удари у верхню частину тулубу, не менше 12 ударів, а також спроба задушити потерпілого після того як ніж було вибито з рук) і після скоєння злочину, обране знаряддя вчинення злочину - ніж, який має колючо-ріжучі властивості, кількість та локалізацію нанесених поранень (обличчя, грудна клітина, верхні кінцівки), механізм їх заподіяння. Також суд враховує причини припинення злочинних дій (обвинувачена припинила протиправні дії лише після втручання свідка), поведінку винної та суб`єктивне ставлення винної до наслідків своїх дій.

Характер та послідовність дій, вчинених ОСОБА_8 (заподіяння ножових поранень в область життєво-важливих органів та подальше удушення потерпілого, що поєднане із погрозою вбивством в ході здійснення протиправних дій), у своїй сукупності свідчить про те, що вона мала прямий умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 . Однак, ОСОБА_8 не довела свій умисел до кінця, з причин, що не залежали від її волі, так як свідок ОСОБА_11 припинив її дії.

Так, обвинувачена під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції стверджувала про відсутність умислу на вбивство та бажання заподіяти потерпілому ОСОБА_10 лише тілесних ушкоджень та болю.

Однак такі твердження обвинуваченої в повній мірі спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів, вбачається, що ОСОБА_8 для заподіяння ОСОБА_10 ушкоджень обрала саме ніж, тим самим підшукавши собі знаряддя злочину. Вказаний ніж є ножем господарсько – побутового призначення загальною довжиною 22 см (лезо 12 см, руків`я 10 см). При цьому обвинуваченій було відомо, що ніж має колюче-ріжучі властивості і в результаті завдання ним удару по відкритій частині тіла людини, він спричинить проникаюче поранення, а завдання удару в життєво-важливі органи може призвести до смерті потерпілого.

Крім того, обвинувачена почала наносити ОСОБА_10 удари саме коли потерпілий заснув. Більш того, перший удар був завданий в обличчя потерпілого. Крім того, коли потерпілий підвівся та почав чинити опір, обвинувачена продовжувала наносити йому ріжучі удари у верхню частину тулубу та руку, якою ОСОБА_10 захищався, такими чином намагаючись подолати його опір. В подальшому, коли потерпілий вибив з рук обвинуваченої ніж, остання не припинила протиправних дій, а штовхнула потерпілого на ліжко, здійснила дії щодо усунення спротиву ОСОБА_10 та почала його душити.

Такі дії обвинуваченої, яка не обмежилась лише завданням ножових поранень потерпілому, але й здійснила спробу удушення ОСОБА_10 вказують на наявність у ОСОБА_8 саме прямого умислу на вбивство потерпілого.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції про протилежне, апеляційний суд виходить із наступного.

Та обставина, що отримані потерпілим удари ножем в обличчя, тулуб та верхні кінцівки, були не колючими, а ріжучими не можуть бути підставою для висновку про іншу спрямованість умислу ОСОБА_8 та давати підставу для надання іншої юридичної кваліфікації дій обвинуваченої, зокрема за ст.125 КК України, адже вказані удари обвинувачена завдавала в область де знаходяться життєво-важливі органи (голова та верхня частина тулубу). Заподіяння обвинуваченою ударів в руку спричинене лише діями потерпілого, який підставляв свою руку під удари для того, щоб захиститися.

Твердження суду про те, що обвинувачена не скористалася своєю більшою фізичною силою та вразливим становищем потерпілого для нанесення безпосередньо колючих ударів ножем, апеляційний суд до уваги не приймає, адже хоч обвинувачена і завдавала лише ріжучих ударів, проте матеріали провадження свідчать, що вказані удари бузи заподіяні зі значною силою.

Згідно висновку експерта №1113 від 18 грудня 2023 року щодо проведення судово-медично експертизи потерпілого ОСОБА_10 , у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці лівої щоки довжиною 8 см, на зовнішній поверхні правого плеча у верхній треті – рана розміром 10х0,2 см, на передній поверхні грудної клітини справа в проекції ключиці зліва від зовнішньої поверхні плеча з переходом на ліву поверхню грудної клітини 2 та 5 ребер з переходом на ділянку живота справа та зліва, на ділянці грудної клітини справа 7 ран лінійної форми, розмірами від 12х0,1 см. до 45х0,3 см; на зовнішній поверхні правого плеча у верхній треті - рана, розміром 10х0,2 см; на задній поверхні лівого передпліччя в верхній та середній треті на зовнішній поверхні лівого плеча в нижній частині – 4 рани, ушиті швами довжиною від 6,5 до 12 см.

Характер, а саме довжина зазначених ран вказує на те, що заподіяні обвинуваченою удари були нанесений зі значною силою поблизу життєво важливого органу шиї.

Факт удушення обвинуваченою ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_10 в повній мірі підтверджується, як письмовими доказами, так і показанням свідка ОСОБА_11 . Крім того, вказані показання (щодо факту удушення потерпілого) узгоджуються з протоколами слідчих експериментів від 16 грудня 2023 року, що проведені за участю свідка ОСОБА_11 та від 18 грудня 2023 року - за участю потерпілого ОСОБА_21 , в ході яких, і свідок, і потерпілий показали, що обвинувачена ОСОБА_8 душила потерпілого.

Різниця в показаннях свідка і потерпілого, а також в протоколах слідчих експериментів щодо способу удушення (однією чи обома руками), а також способу знерухомлення потерпілого (утримання руки потерпілого рукою обвинуваченої чи шляхом притискання ногою) у даному випадку апеляційний суд не вважає суттєвою та такою, що може впливати на кваліфікацію дій обвинуваченої, оскільки такі неточності не спростовують факт здійснення дій обвинуваченою щодо усунення спротиву потерпілого та його удушення. В даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції така різниця в показаннях потерпілого та свідка зумовлена динамічністю подій та часом, який пройшов з моменту події злочину.

Сумніви суду щодо можливості удушення людини однією рукою, як це інкримінується обвинуваченій, а також щодо сили такого удушення на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки висловлені судом без врахування фактичних обставин справи, щодо вразливого становища потерпілого, який є інвалідом з обмеженими функціями правої руки та ноги, перебував у стані алкогольного сп`яніння, а також мав поранення отримані від ударів ножем обвинуваченою. Крім того, в даному контексті суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що намагався відтягнути від потерпілого обвинувачену ОСОБА_8 за волосся, однак не зміг та вирвав шмат волосся. Обвинувачена відпустила потерпілого лише після подальшого втручання свідка та завдання ударів табуреткою по голові.

Посилання суду на те, що сила тиску на шию потерпілого з боку обвинуваченого дозволяла йому кричати і кликати на допомогу, а також відсутність на шиї слідів удушення, не свідчить про відсутність у обвинуваченої умислу на вбивство.

На переконання суду апеляційної інстанції дані обставини суд першої інстанції оцінив виділивши окремі моменти події, а саме удушення. В той же час, обставини, що є предметом дослідження в ході розгляду даної справи є динамічними, оскільки пов`язані з активними діями їх учасників в короткий проміжок часу. А саме ОСОБА_8 здійснювала дії щодо заподіяння ушкоджень, подолання спротиву ОСОБА_10 та його удушення, натомість потерпілий здійснював спротив обвинуваченій. Як встановлено під час розгляду справи, в ході вказаних подій потерпілий кликав на допомогу, на що відреагував свідок ОСОБА_11 , що підтверджується показаннями свідка.

Факт відсутності на шиї потерпілого слідів удушення не спростовує встановлений в ході судового розгляду факт такого удушення, оскільки він підтверджується як письмовими доказами, зокрема протоколами слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 та і показаннями даних осіб, що надані, як в ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час допиту судом апеляційної інстанції. Такі показання щодо удушення потерпілого є послідовними протягом всього кримінального провадження.

Оцінка сили тиску на шию в даному випадку не вказує на те, що потерпіла попри свої фізичні можливості в момент удушення потерпілого не бажала заподіяти йому смерті. Навпаки в обстановці, що склалася, коли потерпілому вже було заподіяно близько 12 ножових ударів, зокрема в робочу руку, тоді як інша рука у нього не функціонує, з огляду на дії обвинуваченої щодо знерухомлення потерпілого, удушення обвинуваченою ОСОБА_10 свідчить про подальше існування умислу на вбивство.

Зазначені обставин у своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачена ОСОБА_8 не просто утримувала потерпілого за шию, а намагалася задушити, хоч відповідні дії і не залишили слідів на шиї.

Посилання суду на наявні суперечності у показаннях свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_10 щодо моменту коли ОСОБА_8 припинила душити ОСОБА_10 , апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до показань свідка та протоколів слідчих експериментів встановлено, що припинення ОСОБА_8 протиправних дій пов`язане саме з втручанням свідка ОСОБА_11 , який спочатку намагався відтягнути обвинувачену від потерпілого за волосся, а вподальшому завдав їй два удари по голові табуреткою.

Суперечності в показаннях свідка та потерпілого щодо детальної послідовності подій, а саме чіткого моменту припинення обвинуваченою удушення у відповідь на дії свідка ОСОБА_11 в даному випадку правового значення не мають, оскільки зміст пред`явленого обвинувачення не містить настільки детального опису подій. При цьому в ході судового розгляду поза розумним сумнівом встановлено, що припинення обвинуваченою протиправних дій зумовлене лише втручанням свідка ОСОБА_11 . При цьому на початковому етапі, свідок не зміг відтягнути обвинувачену від потерпілого.

Що стосується розбіжностей щодо часу у який ОСОБА_8 могла викрикнула «Завалю як ОСОБА_15 », то вказані розбіжності не спростовують факт такого висловлювання обвинуваченої, про яке послідовно стверджували як потерпілий так і свідок, і під час досудового розслідування і під час судового провадження. Зазначені обставини свідок та потерпілий підтвердили також під час апеляційного провадження.

Критична оцінка судом першої інстанції показань потерпілого в частині того, що потерпілий при падінні на ліжко вдарився головою об бетонне підвіконня, а також щодо спільного розпивання ОСОБА_8 з потерпілим та свідком алкоголю, на думку апеляційного суду є вірною, оскільки матеріалами провадження не встановлено таких тілесних ушкоджень у потерпілого та перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння.

В той же час, зазначені обставини не спростовують існування раптово виниклих між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 неприязних особистих стосунків та словесного конфлікту в ході якого обвинувачена здійснила замах на вбивство потерпілого ОСОБА_16 .

В той же час, обставини існування словесного конфлікту також підтверджуються показаннями обвинуваченої ОСОБА_8 , яка вказала, що причиною конфлікту стала пропозиція ОСОБА_10 задовольнити його статеву потребу в неприродний спосіб.

Отже, суд першої інстанції, при кваліфікації дій ОСОБА_8 припустився помилки, а саме безпідставно перекваліфікував її дії з ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.125 КК України, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині заслуговують на увагу та вирок суду стосовно ОСОБА_8 на підставі п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України підлягає скасуванню, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з ухваленням нового вироку на підставі п.1 ч.1 ст.420 КПК України.

Судом апеляційної інстанції на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин спричинення тілесних ушкоджень та досліджених під час апеляційного перегляду доказів встановлено, що ОСОБА_8 16 грудня 2023 року близько 07:00 год. (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_2 . В ході сумісного розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вирішили припинити вживання алкогольних напоїв та лягти відпочивати по сусіднім ліжкам, в цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих стосунків стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 .

З метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_8 дочекавшись коли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 розійшлись по ліжкам та лягли спати, після чого схопила кухонний ніж який порахувала достатнім для реалізації свого злочинного умислу до кінця, а саме умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 .

Після чого, близько 07:30 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , підійшла до лежачого в ліжку ОСОБА_10 та умисно нанесла йому ножове поранення в область лівої щоки. ОСОБА_10 в свою чергу прокинувся та почав чинити ОСОБА_8 опір. ОСОБА_8 побачивщи, що ОСОБА_10 чинить їй опір, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , тримаючи вказаний кухонний ніж почала хаотично наносити не менше 11 ножових поранень в область тулуба та верхніх кінцівок ОСОБА_10 . Під час нанесення ножових поранень ОСОБА_10 , останній вибив з руки ОСОБА_8 вказаний кухонний ніж та намагався піднятись з ліжка, однак ОСОБА_8 бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , почала утримувати його та схопила правою рукою, після чого почала із значною силою стискати шию ОСОБА_10 своєю рукою. В цей час, прокинувся ОСОБА_11 , який підбіг до них та припинив злочинні дії ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_8 не виконала усі дії, які вважала за необхідне для настання смерті ОСОБА_10 з причин, які не залежали від її волі, оскільки її злочинні дії були припинені свідком ОСОБА_11 .

Внаслідок умисних злочинних дій, ОСОБА_8 спричинила ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді множинних саден, ран обличчя, передньої поверхні грудної клітини, живота, обох верхніх кінцівок. Рани обличчя, обох верхніх кінцівок належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; множинні садна, рани передньої верхньої грудної клітини, живота відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (кожне)

Суд апеляційної інстанції вказані дії ОСОБА_8 кваліфікує за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, під час якого особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.

Отже, з врахуванням того, що колегія суддів в ході апеляційного розгляду встановила необхідність збільшення обсягу обвинувачення, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Щодо покарання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

При вирішенні питання щодо виду та розміру покарання ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України), яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується негативно.

Згідно досудової доповіді наданої Новоодеським РС філії ДУ «Центр Пробації» в Миколаївській області 18.02.2021 року, органом пробації оцінено ризик повторного кримінального правопорушення як середній, ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб – високий. Орган пробації дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі можливе лише у винятковому випадку і становить при цьому високу небезпеку для суспільства та окремих осіб.

Що стосується питання наявності обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, то суд апеляційної інстанції враховує, що місцевим судом встановлено існування обставин, що пом`якшують покарання за ч.1 ст.121 КК України – щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Відповідні обставини в ході апеляційного провадження сторонами не заперечуються.

За епізодом від 16 грудня 2023 року (що кваліфікований судом апеляційної інстанції за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України) місцевий суд не встановив обставин, що пом`якшують покарання чи обтяжують його.

Апеляційний суд також не вбачає будь-яких обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України чи обтяжують його. В ході апеляційного провадження таких обставин не встановлено. Твердження обвинуваченої про її каяття та бажання більше не вчиняти протиправних дій, апеляційний суд не вбачає такими, що свідчать про існування обставини, що пом`якшує покарання.

Так, щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У даному випадку обвинувачена заперечила свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, будь-яких дій щодо відшкодування заподіяною нею потерпілим шкоди чи виправлення наслідків своїх дій не вчиняла. Таким чином апеляційний суд не вбачає щирого каяття в поведінці обвинуваченої.

За таких обставин, обвинувачену ОСОБА_8 слід визнати винуватою за ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вид та міра призначеного судом першої інстанції покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі та строк сторонами не оспорюється.

З огляду на те, що ОСОБА_8 через певні проміжки часу скоєно два злочини із застосування насильства та заподіянням ножових поранень, при цьому обвинувачена характеризується негативно, згідно досудової доповіді вона становить високу небезпеку для суспільства та окремих осіб, апеляційний суд призначаючи остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України вважає за необхідно застосувати принцип часткового складання покарань

Таким чином, на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом, часткового шляхом часткового складання покарань ОСОБА_8 слід остаточно призначити покарання, у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На думку апеляційного суду саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ч.15 ст.615, ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 413, 420 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року, стосовно ОСОБА_8 , в частині засудження за ч.2 ст.125 КК України за епізодом від 16 грудня 2023 року та в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за епізодом від 16 грудня 2023 року визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а саме незакінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, під час якого особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покарання:

- за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

В решті вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3