Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №504/2860/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1590/26

Номер справи місцевого суду: 504/2860/26

Головуючий у першій інстанції Литвинюк А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника - адвоката Реу Кристини Павлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Реу Кристини Павлівни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 02 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 19.06.2026 о 10:03 год за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Красносілка, Степове, вул. Головна, керував автомобілем Mitsubishi р.н. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Реу К.П., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- ОСОБА_1 ніколи не отримував водійське посвідчення, що підтверджується витягом з інформаційної бази поліцейських;

- просить врахувати, що відповідно до системного аналізу норм КУпАП та Закону України «Про дорожній рух» позбавлення права керування транспортним засобами є спеціальним видом адміністративного стягнення, яке може бути застосоване виключно до особи, яка таке право законно набула (шляхом відповідного навчання, складання іспитів та отримання посвідчення водія), тобто особа, яка ніколи не отримувала посвідчення водія, юридично не набувала права керування т/з, а тому така особа не може бути його «позбавлена»;

- суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала;

- ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте суд розглянув справу без його участі, що є порушенням права на захист.

В судовому засіданні захисник Реу К.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чи керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696998 від 19.06.2026; поясненнями ОСОБА_1 , який у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив: «дружина дала кермо на складний відрізок дороги на 200 м, так як спішила до мами інваліда»; витягом з інформаційної бази поліцейських, з якого вбачається, що ОСОБА_1 12.05.2026 постановою ЕНА № 7180570 притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; відеозаписами дослідженими в ході розгляду справи, якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 автомобілем, будучи позбавленим права керування.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696998 від 19.06.2026, яким зафіксовано, що 19.06.2026 о 10:03 год за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Красносілка, Степове, вул. Головна, ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi р.н. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху (а.с. 1);

- поясненнями ОСОБА_1 , який у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив: «дружина дала кермо на складний відрізок дороги на 200м, так як спішила до мами інваліда» (а.с. 1);

- витягом з інформаційної бази поліцейських «Адмінпрактика» встановлено, що 12.05.2026 ОСОБА_1 постановою серії ЕНА № 7180570 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 2);

- відеозаписом, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 автомобілем у період, коли він був позбавлений права керування транспортними засобами.

Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист у зв`язку з розглядом справи за його відсутності є безпідставними, з огляду на наступне.

За змістом ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 02.07.2026 о 09.00 год.

26.06.2026 ОСОБА_1 звернуся до суду з заявою про перенесення дати та часу розгляду матеріалів справи у зв`язку з тим, що є діючим військовослужбовцем з 17.03.2022 по теперішній час, наразі проходить службу за посадою: старшина II статті у військовій частині НОМЕР_2 , за змінним графіком – добу через добу, тому на призначену дату не може з`явитися. (а.с. 15)

Разом із тим, подання зазначеної заяви не свідчить про безумовну необхідність відкладення розгляду справи. Суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності особи, має враховувати конкретні обставини справи та наявність об`єктивних перешкод для участі особи в судовому засіданні.

ОСОБА_1 , посилаючись на змінний графік несення служби, не надав суду доказів того, що саме 02.07.2026 він перебував на службі та об`єктивно не мав можливості взяти участь у розгляді справи особисто, дистанційно через відеоконференцзв`язок або через захисника. Також у заяві не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість забезпечити реалізацію права на захист іншим способом.

За таких обставин розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 не може розцінюватися як безумовне порушення його права на захист, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Оцінюючи доводи скарги, що особа, яка ніколи не отримувала посвідчення водія, юридично не набувала права керування т/з, а тому така особа не може бути його «позбавлена», апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції.

У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

Як зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, провадження № 51-944кмо23, «особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами». У вищезазначеній постанові Верховний Суд окремо підкреслив, що особи, які керують ТЗ без достатніх теоретичних і практичних знань та без посвідчення водія, створюють підвищену суспільну небезпечність, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати ТЗ в такому разі набуває особливого значення». Таким чином, перешкоди для застосування санкції у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.

Отже, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспор тної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу обов`язків за ухилення від відбування додаткового стягнення.

З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.

Неспроможними є твердження захисника, що суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, оскільки санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП прямо передбачає можливість застосування до особи, яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачене, зокрема, ч. 2 або ч. 4 цієї статті, адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Тобто, відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії та ненабуття ним у встановленому законом порядку права керування транспортними засобами не виключає можливості застосування до нього передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Реу Кристини Павлівни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова