Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №137/543/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/543/26

Провадження № 22-ц/801/2025/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Роя Володимира Леонідовича

на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Гопкіна П.В.

у справі №137/543/26

за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення заборгованості,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року АТ КБ «Приват банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого має заборгованість в сумі 87475,46 грн., яку просило стягнути на свою користь.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року прийнято відмову позивача від позову . Провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою від позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача Рой В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України та повернути судовий збір.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не відмовлявся від позовних вимог, а подав заяву про закриття провадження у справі через відсутність спору, оскільки відповідачем було повністю сплачено заборгованість, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відмова від позову і відсутність предмету спору є різними підставами для закриття провадження.

А тому у даному випадку наявні підстави для повернення судового збору в повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 16 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та встановлені ним обставини

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що на момент пред`явлення позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (14.04.2026) була наявна матеріально-правова вимога позивача до відповідачки, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто предмет спору був присутній, а тому підстави для закриття провадження в справі у зв`язку з погашенням зазначеної заборгованості відповідачем після пред`явлення позову (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) відсутні.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Кожен із цих видів рішень має свою чітку процесуальну функцію та правові наслідки.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Таким чином, відсутність неврегульованих питань, як факт, який став виконаним під час розгляду справи у суді, може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі № 914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі № 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі № 906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі № 910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, та з яких підстав.

У частині другій статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Наведене дає підстави для висновку про те, що відсутність предмету спору і відмова від позову є окремими різними підставами для закриття провадження у справі, а також різними є і правові наслідки вирішення таких заяв у контексті розподілу судового збору.

У частині 3 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог" не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою лінгвістичного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог. Не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок подання заяви щодо відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України (аналогічна ч. 3 ст. 142 ЦПК України) полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

У постанові від 05 березня 2026 року у справі № 917/1161/25 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття, та виснував, що норми частини третьої статті 130 ГПК України (аналогічна норма ч. 3 ст. 142 ЦПК України) мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Згідно з матеріалами справи 14 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 вересня 2024 року у розмірі 87 475,46 грн, сплативши судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується приєднаною до позову платіжною інструкцією.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

04 червня 2026 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» Савіхіної А.М. через систему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України – у зв`язку з відсутністю предмета спору, в якій одночасно заявлено про повернення сплаченого судового збору (а.с. 41).

За змістом поданої заяви заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приват Банк» повністю сплачена після відкриття провадження, що свідчить про відсутність предмету спору і непідтримання позивачем своїх вимог внаслідок їх добровільного задоволення відповідачем.

Отже, у заяві представником чітко викладено зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, при цьому відсутнє посилання на відмову позивача від позову.

Ураховуючи визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі (відсутність предмета спору); визначене законом право позивача щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; розпорядження своїми правами та обов`язками на власний розсуд; обов`язок суду вирішити заяву із заявлених у ній підстав; у суду першої інстанції було відсутнє процесуальне право для закриття провадження у справі з підстав, які не заявлялися.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повністю повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Роя Володимира Леонідовича задовольнити.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року, скасувати, а справу № 137/543/26 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин