Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №746/364/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/364/26

1-кп/746/45/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270330000536 від 02 серпня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березівка Талалївського району Чернігівської області, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, одруженого, який працює охоронцем у СТОВ «Батьківщина», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, раніше не судимого в силу статті 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2025 року (справа № 746/146/25, провадження 3/746/95/25) визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Зі змістом постанови Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2025 року ОСОБА_4 був ознайомлений, вказану постанову не оскаржував, ця постанова набрала законної сили.

Однак, 28 липня 2026 року о 12 год. 02 хв. старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 (селище Срібне) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління поліції у Чернігівські області (далі – СРПП ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області) ОСОБА_5 та поліцейський офіцер громади ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 на 158 км автодороги Н-07 Київ-Суми-Юнаківка, поблизу с. Олексинці (Срібнянська територіальна громада) Прилуцького району Чернігівської області зупинили транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 за порушення правил дорожнього руху.

Під час перевірки документів та спілкування з громадянином ОСОБА_4 , за допомогою інформації з бази даних, доступ до якої отримано за допомогою планшетного пристрою, працівники поліції встановили наведені вище обставини щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КУпАП і накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_4 повідомив працівникам поліції про те, що йому відомо, що він на підставі вказаної постанови суду позбавлений права керування транспортними засобами.

Однак ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, будучи з нею ознайомленим, з метою невиконання цієї постанови суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, 28 липня 2026 року о 12 год. 02 хв. на 158 км автодороги Н-07 Київ-Суми-Юнаківка, поблизу с. Олексинці Срібнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, особисто керував транспортним засобом марки «Volkswagen», модель «Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим на підставі вказаної постанови Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2025 року права керування транспортними засобами, тобто умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на визнання ОСОБА_4 своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, та визначений сторонами обсяг доказів, що підлягають дослідженню згідно з частиною третьою статті 349 КПК України. Під час судових дебатів прокурор вказав, що зазначені обставини є достатніми для того, щоб поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_7 у висунутому обвинуваченні в повному обсязі.

ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, з якими добровільно та усвідомлено погодився, щиро розкаявся у вчиненому, погодився з доводами прокурора щодо недоцільності дослідження доказів у кримінальному провадженні, порушеному щодо нього за частиною першою статті 382 КК України, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі, дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення правопорушення, показавши, що будучи обізнаним про те, що постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2025 року його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, 28 липня 2026 року о 12 год. 02 хв. на 158 км автодороги Н-07 Київ-Суми-Юнаківка, поблизу с. Олексинці Срібнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, особисто керував транспортним засобом марки «Volkswagen», модель «Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , в силу життєвих обставин, а саме необхідності придбати ліки для дитини, та був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху. Вину у вчиненому визнав повністю, розкаявся та обіцяв, що більше не допустить таких протиправних дій.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, обвинувачений не ставить під сумнів та не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, тому відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд вважає можливим обмежитись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу.

При цьому, суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, добровільність його позиції не викликає у суду сумнівів. Судом роз`яснено обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні, крім визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, яка набрала законної сили, в частині заборони керування транспортними засобами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 382 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який: раніше не судимий в силу статті 89 КК України (довідка № 000085799); на обліку в Прилуцькому районному секторі № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області не перебуває (лист від 10 серпня 2026 року № 391/35/23/1-26), одружений, має на утриманні неповнолітню дитину; відповідно до характеристики від 06 серпня 2026 року № 70, виданої старостою Березівського старостинського округу Талалаївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, згідно з якою ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, підтримує добрі стосунки із сусідами, приймав участь у бойових діях з 2022 по 2023 рік, має посвідчення учасника бойових дій; згідно з довідкою КНП «Талалаївська ЦЛ» від 06 серпня 2026 року № 01-08/437 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.

Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини першої статті 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати по справі відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, відповідне клопотання прокурором з цього приводу не ініціювалось й суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 , крім іншого, звернувся до суду з клопотанням про розстрочку виплати суми штрафу, у разі призначення йому судом покарання у виді штрафу. Своє клопотання обґрунтовує неможливістю сплатити всю суму штрафу одноразово у зв`язку із затримкою у виплаті заробітної плати.

Прокурор проти задоволення клопотання ОСОБА_4 про розстрочку сплати штрафу не заперечував.

Згідно із частиною четвертою статті 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Беручи до уваги усне клопотання обвинуваченого, а також зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого, зокрема, затримку у виплаті заробітної плати, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає за можливе розстрочити сплату штрафу у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 53, 65-67, 382 КК України, статтями 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395, 615 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Клопотання ОСОБА_4 про розстрочку виплати суми штрафу задовольнити.

На підставі частини четвертої статті 53 КК України розстрочити сплату призначеного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. шляхом його сплати рівними частинами на 10 місяців по 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання вироком законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 обов`язок сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили, а у разі розстрочення сплати штрафу – у порядку та строки, визначені судом, і повідомити про сплату штрафу (чергової його частини) уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1