Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №585/3023/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3023/26

Номер провадження 2/585/1875/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді – Євлах О.О., за участю: секретаря судового засідання – Безручко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ромни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження

позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»

до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія» «Тайгер-фінанс» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов обґрунтував тим, що 07.04.2025 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Тайгер-фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 99676715 (далі - Кредитний договір або Договір) згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного ним Кредитного договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 14490,00 грн, яка складається з : 3000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9840 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 150 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 1500 грн прострочена заборгованість по штрафам.

Дану суму заборгованості позивач і просить стягнути з відповідача на його користь

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.

3. Відповідач відзивів на позов не надав.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про день і час розгляду справи повідомлений. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його обов`язкової участі суду не надав.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 31 липня 2026 року (а. с. 40) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом 9повідомленням) сторін.

7. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

8. 07.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №99676715. Сума кредиту 3000 грн. Строк кредиту 360 днів. Відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 0,8% в день в пільговий період з 07.04.2025по 21.04.2025 року (14 календарних дні) та 0,96 % в день за стандартною (базовою) процентною ставкою в наступні 346 календарних дні користування кредитом у період з 22.04.2025 по 02.04.2026 року(п.п.2.2.2; 2.2.3. Договору). Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок Позичальника за реквізита електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1. Договору) Дата повернення кредиту 02.04.2026 року. (п.1.4 Договору) Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 5% від Суми кредиту, що складає 150,00грн., яку Позичальник має сплатити в останній день строку користування кредитом,-02.04.2026 року (п.п.1.4.4;1.5.3. Договору). За несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник сплачує штраф в сумі 50% від суми отриманого кредиту (п.п.1.10.3.п.1.10;п.4.6 Договору) (а.с.5-20).

9. Згідно Довідки від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 з яким укладено договір про споживчий кредит №99676715 від 07.04.2025 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Тайгер-Фінанс». Номер телефону на який відправлено одноразовий ідентифікатор НОМЕР_3 . (а.с.21)

10. Згідно повідомлення ТОВ «ФК`Контрактовий дім» від 20.04.2026 року підтверджено виплату грошових коштів в сумі 3000 грн. 07.04.2025 року о 08:13 на картку НОМЕР_4 . (а.с.21 на зв.)

11. Згідно відомості про отримання грошових коштів та розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 за договором №99676715 від 07.04.2025 року нараховано заборгованість: 3000 за тілом кредиту, 9876 грн. відсотки, 1500 грн. штраф та 150 грн. комісія. (а.с.22-24)

12. 22.05.2026 року ТОВ «ФК» «Тайгер Фінанс» надіслало ОСОБА_1 претензію з вимогою про сплату кредитних коштів за договором №99676715. (а.с.25)

13. Згідно Довідки від 04.05.2026 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» в АТ «Райффайзен Банк» станом на 04.05.4046 року відкрито рахунок : НОМЕР_5 , НОМЕР_6 - 10.09.2024 року. (а.с.31)

VІ. Норми права

14. За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 Закону №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону №675-VIII.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

V. Оцінка Суду.

17 Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення тіла кредиту

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між 07.04.2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК» «Тайгер Фінанс» було укладено кредитний договір № 99676715.

ТОВ «ФК» «Тайгер Фінанс» зобов`язання за укладеним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3000 гривень, шляхом перерахування коштів на картку, зазначену Позичальником.

У суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти від позивача. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти не повернув.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами

07.04.2025 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 3000 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача 9840,00 грн. не сплачених відсотків за користування кредитними коштами. За умовами кредитного Договору (п.п.2.2.3 п.2.2) Позичальник має сплачувати відсотки за весь час користування кредитом в розмірі 0,8% в день в пільговий період з 07.04.2025по 21.04.2025 року (14 календарних дні) та 0,96 % в день за стандартною (базовою) процентною ставкою в наступні 346 календарних дні користування кредитом у період з 22.04.2025 по 02.04.2026 року, виходячи з фактичної суми заборгованості. Сума відсотків за договором за весь час користування кредитом складає 10300,80 грн. Відповідач частково сплатив відсотки за користування кредитом:19.04.2025 року – 36,00 грн., про що зазначено в розрахунку (а.с.22). Виходячи з встановлених обставин, заборгованість відповідача за відсотками, заявлена позивачем до стягнення відповідає умовам кредитного Договору і не перевищує суму загальних витрат за кредитом, обумовлену сторонами в кредитному Договорі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу

За умовами кредитного договору, штраф в розмірі 50% від суми отриманого кредиту. (п.4.6 Договору а.с.10) у розмірі 1500,00 грн.,

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на час виникнення спірних правовідносин ще не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, на день нарахування неустойки чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що договір позики відповідачем укладено 07.04.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов`язання нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1500 грн. та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії

Позовні вимоги щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 150,00 грн. суд вважає необґрунтованими.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за надання кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 150,00 грн. не підлягає стягненню, оскільки за такі дії,-надання кредиту, які банк вчиняє на власну користь, банк отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, виходячи з доведеності позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за Договором № 99676715 від 07.04.2025 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ФК« Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості в сумі 12840,00 грн, яка складається з: 3000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9840 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

15. За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Тайгер Фінанс» подана через систему "Електронний суд", тому при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції №3115 від 25.06.2026 року (а. с.30) позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково , то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2359,15 гривень. (2662,40*88,61/ 100%)

16. Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги позивач надав: Договір про надання правової допомоги №0207 від 02 липня 2025 року ( а.с.28), Акт №2781 від 28.05.2026 року з вартістю наданих послуг в розмірі 8000 грн ( а.с.29) Детальний опис наданих послуг до Акту № 2781 від 28.05.2026 року (а.с.29 на зв.)

Враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, розгляд справи в порядку спрощеного провадження, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є неспівмірним з обсягом роботи проробленій адвокатом, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальності « Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28 IBAN: НОМЕР_5 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» , МФО 300335) заборгованість за Кредитним договором № 99676715 від 07.04.2025 у розмірі 12840 (дванадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28 IBAN: НОМЕР_5 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» , МФО 300335) – 2359 (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ят) гривень 15 копійок сплаченого судового збору 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на оплату правничої допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Сумського апеляційного суду через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»,код ЄДРПОУ 43561909, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28 IBAN: НОМЕР_5 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» , МФО 300335.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ