Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №583/1966/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1966/26

2/583/1166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Петрищев Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Виконавчий комітет Охтирської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Петрищева О.О. звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони в шлюбі не перебували. З 2014 року відповідач ОСОБА_2 фактично проживає окремо від дитини, не здійснює щоденного догляду за ним та не бере належної участі в його вихованні. Утриманням, вихованням та забезпеченням належних умов для проживання дитини з моменту фактичного припинення спільного проживання батьків займається позивач ОСОБА_1 , який самостійно здійснює догляд за дитиною. Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Великописарівської районної державної адміністрації від 30.10.2015 № 28 було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 . Вказаним рішенням також встановлено, що позивач створює належні умови для проживання та виховання дитини, а відповідачці надано можливість брати участь у вихованні дитини шляхом регулярного спілкування з нею. З моменту прийняття зазначеного рішення дитина фактично постійно проживає разом із батьком, який повністю забезпечує її матеріальні, побутові та освітні потреби, піклується про її здоров`я, розвиток та належне виховання.

Мати дитини - відповідач ОСОБА_2 на даний час проживає за межами України, а саме на території Королівства Нідерланди. В Україну приїжджає епізодично, орієнтовно один раз на рік, з метою відвідування сина. Востаннє була в липні 2025 року, після чого між сторонами виникла суперечка щодо визначення місця проживання дитини. Відповідач наполягає на тому, що у зв`язку з безпековою ситуацією в Україні більш доцільним є проживання дитини разом із нею за кордоном, та висловлює намір забрати дитину до себе. Водночас вона не враховує думку самої дитини, не надає жодних доказів щодо належних умов проживання, рівня матеріального забезпечення, можливості здійснювати належне виховання дитини, а також не враховує її психологічний стан та сформоване середовище проживання. Між сторонами з цього приводу регулярно виникають конфлікти під час телефонного спілкування.

На день звернення до суду із зазначеним позовом ОСОБА_3 виповнилося повних 13 років. Представник позивача зазначає, що саме в цей віковий період необхідно враховувати велику кількість нюансів, у тому числі тісний емоційний зв`язок хлопчика з батьком. Для хлопчика батько є втіленням еталону мужності. Моральні принципи батька, його модель соціальної поведінки, звички, манери є прикладом для наслідування. ОСОБА_3 з дитинства намагається копіювати батька в усьому. Він спостерігає, порівнює, робить для себе висновки. У зв`язку із зазначеними вище обставинами найближчою людиною для нього є батько, який має вирішальний вплив на формування моделі соціальних та міжособистісних відносин в цілому. У всіх формах спілкування батько на підставі свого досвіду вчить сина ефективно діяти в певних життєвих ситуаціях так, як личить саме чоловікові відповідно до прийнятих норм поведінки, розвиває навички самовладання, уміння взаємодіяти з людьми, прикладні уміння, пов`язані з виконанням практичних дій (використання інструментів, роботи по ремонту технічних пристроїв).

Позивач належним чином виконує своє батьківські обов`язки. Шкідливих звичок не має, на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває, до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягався. Такі потреби дитини, як належне місце проживання, виховання та утримання, позивачем забезпечуються в повному обсязі. Враховуючи вік ОСОБА_3 , його психологічний стан та особисте бажання останнього проживати разом із батьком, позивач вважає, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом із батьком є обґрунтованими, у зв`язку з вищенаведеними обставинами просить їх задовольнити.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2026 року визнано обов`язковою явку представника третьої особи органу опіку та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради в судове засідання.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2026 року задоволено клопотання представника третьої особи - органу опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради Гончар Світлани Миколаївни про надання надання додаткового часу для підготовки висновку щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини; витребувано від органу опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради висновок щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .

30.07.2026 до суду від органу опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради надійшов висновок органу опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21 липня 2026 року № 179.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петрищев О.О., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що позивач ОСОБА_1 з 2014 року самостійно утримує та забезпечує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2015 року дитина проживає разом з батьком. На даний час дитині 13 років, ОСОБА_1 створює належні умови для проживання та виховання сина, повністю забезпечує його матеріальні, побутові та освітні потреби, піклується про його здоров`я, розвиток та належне виховання. У висновку органу опіки та піклування підтверджені всі обставини, на які позивач посилається в позовній заяві. Мати ОСОБА_2 не проживає з сином після того, як йому виповнився один рік. З цього часу вихованням, утриманням та розвитком дитини займається батько ОСОБА_1 . Після 2022 року мати ОСОБА_2 виїхала за кордон, із сином спілкується рідко. ОСОБА_1 належним чином виконує своє батьківські обов`язки та піклується про свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, у свою чергу, виявляє бажання проживати разом з батьком.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, заяв/клопотань не надавала.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради Гончар С.М. у судовому засіданні зазначила, покладається на розсуд суд щодо ухвалення рішення в справі. Пояснила, що при складанні висновку органу опіки та піклування вивчила матеріали даної справи та інші письмові документи, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в гуртожитку в м. Охтирка Сумської області разом з батьком ОСОБА_1 як внутрішньо переміщені особи. Обстеження умов проживання матері ОСОБА_2 було неможливо здійснити, оскільки її будинок знаходиться в зоні активних бойових дій, на даний час ОСОБА_2 перебуває за кордоном. ОСОБА_1 не притягався до адміністративної відповідальності, не має проблем зі здоров`ям. Його син ОСОБА_3 постійно проживає разом з ним, із матір`ю спілкується один раз на рік по телефону. Крім того, зазначила, що наявне рішення Комісії з питань захисту прав дитини Великописарівської районної державної адміністрації № 28 від 30.10.2015 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02.04.2013, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції у Сумській області (а.с. 12 зворот).

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2023/00724592 від 11.09.2023 та № 2025/0l00061l від 23.07.2025 та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2024 № 5920-5003199145 та № 5920-5003199153 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 взяті на облік внутрішньо переміщених осіб та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 ; (а.с. 14).

Як вбачається з копії декларації №0001-РК25-4К10 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, довіреною особою пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено батька дитини ОСОБА_1 . (а.с. 15 зворот - 16).

Відповідно до довідки № 169 від 25.03.2026, виданої директором ліцею імені І.М.Середи Великописарівської слишної ради Сумської області, відповідно до якої учень 7-Б класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом із батьком ОСОБА_1 , який самостійно здійснює догляд за дитиною, займається її вихованням, забезпечує належні умови для проживання, навчання та розвитку (а.с. 17).

Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Великописарівської районної державної адміністрації № 28 від 30.10.2015 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 19).

На виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2026 року від органу опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради 30.07.2026 надійшов висновок органу опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21 липня 2026 року № 179 (а.с. 57-59).

Відповідно до зазначеного висновку Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Охтирської міської ради встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який виконує свої батьківські обов`язки. Проживання ОСОБА_3 з батьком відповідає інтересам дитини. У той же час звернуто увагу на те, що позивачем не доведено, яким чином права дитини порушуються, не визнані чи оспорюються відповідачкою - матір`ю дитини ОСОБА_2 . Рішення комісії з питань захисту прав дитини Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області від 30.10.2015 № 28 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 » не оскаржене відповідачкою ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, тому є чинним. Враховуючи правове регулювання визначення місця проживання дитини, а також рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке не скасовано та не оскаржено в установленому законом порядку, орган опіки та піклування Охтирської міської ради при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Із вищевказаного висновку вбачається, що Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Охтирської міської ради, окрім наявних у матеріалах справи документів, досліджено та враховано також:

- лист служби у справах дітей Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області від 02.07.2026 № 01-16/161, відповідно до якого повідомлено про неможливість здійснення обстеження умов проживання громадянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку з веденням на даній території активних бойових дій; зі слів односельчан ОСОБА_2 знаходиться за кордоном; інформації щодо невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських обов`язків, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини ОСОБА_3 чи за його присутності до служби не надходили;

- характеристику ВСП «Охтирський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету» від 03.07.2026 № 545, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає з сином ОСОБА_3 у гуртожитку закладу, як внутрішньо переміщені особи з березня 2024 року;

- довідку КНП «Великописарівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Великописарівської селищної ради від 03.07.2026, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на «Д» обліку не перебуває, щеплений згідно віку, законним представником в декларації сімейного лікаря є батько ОСОБА_1 ;

- довідку ГУ Пенсійного фонду України від 07.07.2026 № 18708 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку і йому призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 5000 грн щомісяця;

- акт обстеження умов проживання дитини від 03.07.2026, відповідно до якого малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком у гуртожитку, де в наявності необхідні для проживання меблі та побутова техніка, достатня кількість продуктів харчування, прибрано, умови проживання задовільні, дитина забезпечена окремим місцем для сну, має одяг та взуття відповідно до віку та сезону, смартфон та ноутбук для дистанційного навчання. У ході бесіди ОСОБА_3 повідомив, що із самого народження проживає з батьком, хотів би і надалі з ним проживати, з мамою спілкується по телефону;

- лист Охтирського РВП ГУНП в Сумській області від 07.07.2026 № 124964-2026, відповідно до якого громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не притягувалися до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП України;

- інформацію КУ «Охтирський міський центр надання соціальних послуг» від 06.07.2026 № 468, відповідно до якої фахівцями з соціальної роботи складено акт оцінки потреб дитини та її сім`ї, встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 не перебуває у складних життєвих обставинах та має всі умови для виконання обов`язків щодо виховання дитини та догляду за нею.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі N 402/428/16-ц.

На рівні внутрішнього національного законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено в пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частиною третьою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

До інших обставин, що мають істотне значення під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18).

Враховуючи положення статей 7, 13 СК України, частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 2006 року, при розгляді цієї категорії справ суди обов`язково застосовують Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану Україною 27 лютого 1991 року, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування національними судами статті 8 Європейської конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року дозволяє вказати на такі важливі особливості вирішення спорів про визначення місця проживання дитини:

1) при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі "Мамчур проти України", пункт 100);

2) стаття 8 Європейської Конвенції 1950 року вимагає, щоб національні органи влади встановили рівновагу між інтересами дитини й батьків, і щоб особливу увагу було приділено інтересам дитини, які через серйозність їх характеру мають переважну дію над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 13 липня 2000 року в справі "Ельсхольц проти Німеччини" ("Elsholz v. Germany"), пункти 50,64).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" ЄСПЛ вкотре зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (параграф 54).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз міжнародних стандартів по захисту прав дитини та практики цього суду свідчить, що при розгляді спорів, пов`язаних із захистом прав дитини, в судовому рішенні необхідно наводити мотиви врахування (неврахування), які стосуються:

- того, як враховувались якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, брались до уваги для визначення їх змісту;

- того, чи враховано думку дитини або чи наведено підстави її неврахування;

- оцінки висновку органу опіки та піклування або причин, що зумовили неможливість отримання такого висновку;

- відповіді на твердження про застосування домашнього насильства;

- залежно від обставин конкретної справи рівня розвитку дитини, соціально-психологічних рис дитини, умов її проживання та навчання, безпеки, ситуації в сім`ї і взаємовідносин з дорослими тощо.

Актуальність кожного з таких елементів буде залежати від обставин конкретної справи, де одним буде надаватись більша вага, ніж іншим (див:. постанову Верховного Суду від 14 березня 2025 року в справі № 527/955/24, постанову Верховного Суду від 04 березня 2026 року в справі № 522/14832/21).

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України спори про визначення місця проживання дитини є тією категорією справ, в яких обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21 липня 2026 року № 179 Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Охтирської міської ради встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усе життя фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який виконує свої батьківські обов`язки. Проживання ОСОБА_3 з батьком відповідає інтересам дитини, дитина забезпечена всіма належними умовами проживання, бажає проживати разом з батьком. При цьому, мати дитини тривалий час проживає за кордоном.

Звичайне місце проживання може підтверджуватися таким: відвідуванням дошкільного навчального закладу - садка, школи, різноманітних гуртків; за результатами встановлення таких обставин: за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо. Тобто звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив`язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. З цією метою потрібно враховувати, зокрема, тривалість, регулярність, умови і причини перебування дитини і сім`ї в тій чи іншій державі, місце та умови відвідування освітніх закладів, знання мови, соціальні та сімейні відносини дитини у такій державі (див.: постанову Верховного Суду від 01 листопада 2022 року в справі № 201/1577/21 (провадження № 61-4217св22), постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 336/5265/22, провадження № 61-12940св23).

Суд зауважує, що зміна місця проживання дитини, яка все життя проживає разом з батьком у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що забезпечує гармонійний розвиток дитини, та її переїзд за кордон може призвести до негативних та непередбачуваних психологічних травм, а тому не відповідає його інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері.

Зважаючи на необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 відповідатиме найкращим інтересам дитини, позитивно сприятиме фізичному та психологічному розвитку.

Мати дитини ОСОБА_2 , яка безсумнівно повинна відігравати важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я, стан розвитку сина незалежно від того, з ким він буде проживати.

Водночас, суд зазначає, що в разі виникнення нових обставин чи зміни обставин справи, зокрема щодо безпекової ситуації в Україні та у відносинах між батьками, визначене в судовому порядку місце проживання дитини може бути змінено, як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19 (провадження № 61-13918св20) зазначається, що «відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання. Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю».

З матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 та згідно з висновком органу опіки та піклування бажає проживати з ним, а з матір`ю ОСОБА_2 , яка з 2022 року виїхала за кордон, спілкується рідко по телефону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з огляду на необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, враховуючи думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявляє бажання проживати разом із батьком, а також висновок органу опіки та піклування, згідно з яким позивачем ОСОБА_1 , створено належні житлово-побутові та соціальні умови для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи,встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві зазначено, що орієнтовний розмір понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу становить 10000,00 грн. Разом з тим, суду не надано належних доказів на підтвердження таких витрат (надано тільки договір про надання правової допомоги № 6/04, однак відсутні квитанція про оплату та акт приймання-передачі виконаних робіт, які надали б можливість суду встановити факт реального надання правової допомоги та її оплати, а також співмірність обсягу наданих послуг і виконаних робіт вартості, що сплачена позивачем). У судовому засіданні представник позивача не заявляв, що має намір надати зазначені докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини першої статті 140 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с. 20), який у зв`язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Виконавчий комітет Охтирської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування Виконавчий комітет Охтирської міської ради (код ЄДРПОУ 04058002, адреса: 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, буд. 11).

Повний текст рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя А.І.Савєльєва