Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №490/5906/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5906/26

н\п 2-а/490/116/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд скасувати постанову №192 року від 08.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20 400 грн.

Представник позивача в обгрунтування позову зазначає, що позивачу, ніяких повідомлень про день і час розгляду справи не надходило, у зв`язку з чим він не міг брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, тобто не міг реалізувати своє право ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви, тощо. У зв`язку з невиконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про день та час розгляду справи не пізніш як за три доби до дня розгляду справи і відсутності у зв`язку з цим цієї особи при розгляді справи, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, за результатами якої винесено Постанову №192 по справі про адміністративне правопорушення, відсутні пояснення особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що свідчить про винесення постанови за відсутності доказів, наданих особою, яка притягалася до відповідальності, а отже відповідачем було порушено процедуру винесення Постанови. Отже, оскільки відповідачем була порушена процедура винесення постанови, строки і процедура належного повідомлення та вручення постанови, то вона підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

30.06.2026 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 02.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, розгляд справи постановлено проводити у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

24.08.2026 року до суду надійшла заява від представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

28.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.

Так представник відповідача зазначає, що всі перелічені по тексту позовної заяви твердження позивача є надуманими, а також такими, що побудовані на спотворенні змісту наявних у справі письмових доказів (додатків) та діючого законодавства. Адже, відповідно до рапорту поліцейського ДОП СП ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області Сергія Бережанського, у гр. ОСОБА_1 були відсутні військово-облікові документи, що й стало підставою для його доставлення у супроводі поліцейських до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, представник відповідача звертає увагу на той факт, що сторона позивача по тексту позову не заперечує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідно до змісту протоколу № 125 про адміністративне правопорушення від 01.04.2025, зокрема про те, що 01.04.2026 о 17.50 год. останній не мав при собі військово-обліковий документ а ні в паперовому, а ні в електронному вигляді та відповідно під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Одна позивач стверджує, що жодних повідомлень про день, час та місце розгляду справи не отримував, через що був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи та користуватись правами, передбаченими зокрема ст. 268 КУпАП тощо.

Також сторона відповідача зазначає, що відповідно до змісту протоколу №125 про адміністративне правопорушення від 01.04.2025 року вбачається, що позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, зміст ст.ст. 268, 279-9 КУпАП та повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 10.00 год. 08.04.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 кабінет № 7, про що позивач достеменно був обізнаний, адже поставив про це власноручний підпис. Додатково зміст зазначеного вище протоколу був доведений вголос до позивача, після чого останньому була надана змога отримати його (протоколу) другий примірник. Далі позивач, у відповідній графі протоколу написав власноручні пояснення з приводу вчиненого адміністративного правопорушення, по тексту яких пояснив, що мав посвідчення про приписку, як призовник, але забув його вдома, тобто по суті не оспорював вчинене ним правопорушення. Окрім цього, позивач отримав другий примірник протоколу №125 про адміністративне правопорушення від 01.04.2025, про що також поставив власноручний підпис. У будь-якому разі, описані вище події спростовують твердження сторони позивача про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи. Адже позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, який був призначений через тиждень після складення протоколу.

За такого наголошує, що справа у відповідності до положень статті 268 КУпАП була розглянута без належним чином сповіщеного позивача.

Тому, на думку представника відповідача, всі перелічені по тексту позову «порушення» є уявними, жодним чином не стосуються процедури розгляду та подальшого винесення оскаржуваної постанови № 192 від 08.04.2026, адже матеріали судової справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення порядку чи то процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, за такого твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги останнього такими, що не підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».

Відповідно до ч. 2 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Проаналізувавши аргументи сторін наведені ними в позові та відзиві, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

08.04.2026 року відносно ОСОБА_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , було винесено постанову №192 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 01.04.2026 року помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ), лейтенантом ОСОБА_2 . Позивайлом, відносно ОСОБА_1 , було складено протокол №125 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 було ознайомлено з протоколом та було призначено розгляд справи на 08.04.2026 року на 10:00 годин, окрім цього, ОСОБА_1 отримав копію протоколу, про що поставив власний підпис. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи під час складання протоколу не надходило.

08.04.2026 року ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до протоколу №125 про адміністративне правопорушення, 01.04.2026 близько 18:05 год. з поліцейським ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, який перебував в складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , прибув громадянин ОСОБА_1 , як особа, яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що приблизно о 17:50 год. 01.04.2026 на перетині АДРЕСА_2 було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 в особливий період, в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації, не мав при собі військово-обліковий документ ані в паперовому ані в електронному вигляді, під час складення протоколу також немає, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною.3 статті 210-1 КУпАП.

Крім того, в протоколі міститься підпис позивача про те що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов`язки передбачені статтею 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 годині 00 хвилин 08.04.2026 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 7.

Також, в відповідному рядку протоколу містяться рукописні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:маю посвідчення про прописку як призовника, проте у зв`язку з тим, що поспішав, забув його взяти з власної неуважності.

Також в протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу.

Окрім цього, вищевказаний факт підтверджується копією рапорту поліцейського ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 01.04.2026 року, який міститься в матеріалах справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частинами 1, 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент винесення відповідачем стосовно позивача оскаржуваних постанов, правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України встановлено Законом № 3543-XII, частиною 1 статті 4 якого передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відсутність військово-облікових документів при собі, як і відмова пред`являти їх на законну вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського та поліцейського, створюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військовооблікові документи визначаються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМУ від 16.05.2024 №560.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Абзацом 5 п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560) визначено, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., №5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військовообліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військовооблікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до рапорту поліцейського ДОП СП ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області Сергія Бережанського, у гр. ОСОБА_1 були відсутні військово-облікові документи, що й стало підставою для його доставлення у супроводі поліцейських до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП, справа може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За такого справа була розглянута без належним чином сповіщеного позивача.

Щодо тверджень позивача, що під час накладення стягнення у вигляді штрафу, не було враховано щире каяття винного та той факт, що правопорушення було вчинене з необережності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.9 КУпАП, Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, відповідні норми КУпАП чітко визначають, що правопорушення, вчинене навіть з необережності, тягне за собою таку ж адміністративну відповідальність, як і вчинене умисно, якщо інше прямо не передбачено законом.

Відповідно до ст.34 КУпАП, обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються зокрема - щире розкаяння винного.

Суд зазначає, що позивач, будучи завчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, ухилився від участі у розгляді справи, не виконавши дій, що перелічені у ст. 268 КУпАП та оскільки ст.9 КУпАП імперативно визначає, що є адміністративним правопорушенням, судом не приймаються твердження позивача про щире розкаяння та вчинення адміністративного правопорушення через необережність, так як зазначалось судом вище, правопорушення, вчинене з необережності, тягне за собою таку ж адміністративну відповідальність, як і вчинене умисно.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем не додано до матеріалів справи копії посвідчення про приписку до призовної дільниці (військово-обліковий документ), про яку позивач зазначав в протоколі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та незараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-закордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Згідно із абзацом 3 пункту 16 Порядку №1487 персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ, ані в паперовому, ані в електронному виді, під час складання протоколу вказаний документ також був відсутній, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 1, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі №760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі №536/583/17.

За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а тому складання начальником Андрієм Волковим постанови №192 від 08.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є правомірним.

Отже, враховуючи вищезазначене, представник відповідача діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов`язків, з підстав чого не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

За такого, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підтверджені належними, достатніми доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90 139, 241-246, 255, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Постанову №192 від 08.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн., залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Саламатін