Суд: Новоодеський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №945/882/26
Суддя: Сергієнко С. А.
02.09.2026
Справа № 945/882/26
Номер провадження 2/482/1259/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Сергієнка С.А., секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ ФК «Кредит - Капітал» звернувся до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У обґрунтування позову представник позивача зазначив, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 38582-06/2023 від 30.06.2023 року , відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 8000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 Договору), а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору).
Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
Відповідачем не було сплачено кредитні кошти і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
12.12.2023 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №№12122023.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №38582-06/2023 від 30.06.2023 року.
Станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача становить 61332,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками — 53332,00 грн.
Посилаючись на вищевикладене позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою суду від 25.06.2026 року у справі було відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, подав відзив у якому вказував, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України з 11.08.2023року був призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу по теперішній час, посилався на наявність у нього пільг встановлених ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також просив звільнити від сплати судових витрат що складаються із судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 38582-06/2023 від 30.06.2023 року , відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 8000,00 грн. строком на 360 днів (п.1.2 Договору), із процентною ставкою, що становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 Договору), а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.1 Договору).
Згідно з п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідачем ця обставина не оспорюється.
У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.
Разом з тим як видно із довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №74 від 14.07.2026 року довідки №2979 від 12.09.2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України ОСОБА_1 з 11.08.2023 року призваний на військову службу за мобілізацією та проходив її щонайменше до 18.03.2025 року.
Вирішуючи спір в частині стягнення відсотків суд виходить із наступного.
Суд частково погоджується з доводами відповідача про застосування до виниклих правовідносин ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на наступне.
Так кредитний договір між сторонами було укладено 30.06.2023 року на строк 360 днів.
На час виникнення спірних правовідносин та в період дії строку кредитування частина п`ятнадцята статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в такій редакції:
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Як видно із наданих відповідачем доказів, відповідач проходив військову службу за мобілізацією з 11.08.2023 року та щонайменше до 18.03.2025 року, при цьому приймав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України
На думку суду дія зазначеної норми під час воєнного стану поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Так загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX , таким чином всі військові формування , військовослужбовця які проходять в них службу, здійснюють заходи спрямовані на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначено, що аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що у стягненні відсотків нарахованих відповідачу за період підтвердженого ним відповідними доказами перебування на військовій службі, а саме з 11.08.2023 року по 23.06.2024 року (кінцева дата кредитування) – слід відмовити.
Стягненню підлягають відсотки за період з 30.06.2026 року по 10.08.2023 року включно (42 дні) у сумі 6686,40 грн.
Загальна сума заборгованості що підлягає стягненню становить ?14686,40 грн.? з яких 8000 грн. тіло кредиту та 6686,40 грн. відсотки.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000грн. надано договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг, детальний опис наданих послуг.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідачем не подано заперечень проти вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу які підтверджені дослідженими судом доказами, то з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу та витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.4,12,133,141,263,264,265,268,273,280,281,282,284,289 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1/28, ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором у сумі ?14686 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн.? 40 коп. з яких 8000 грн. тіло кредиту та 6686,40 грн. відсотки, в іншій частині – відмовити.??
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1/28, ЄДРПОУ 3523423, судові витрати у сумі 2552,58 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий суддя: С.А.Сергієнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua