Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №945/2335/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/2335/26

Провадження № 1-кп/945/647/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування 17 червня 2026 року за № 12026153260000028, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У період з 2000 по 2018 роки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах (проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу), від яких у них народилося троє спільних дітей, а саме: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У подальшому спільне життя між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов?язки. У зв?язку з тим, що примирення та поновлення сімейних стосунків виявилося неможливим, спільне проживання та виховання дітей було припинено, а ОСОБА_2 вибув зі спільного місця мешкання за іншою адресою. Оскільки подружжя однією сім?єю більше не проживало, шлюбні відносини остаточно припинилися.

У подальшому ОСОБА_2 належним чином не брав участі в утриманні трьох малолітніх дітей, у зв?язку з чим ОСОБА_3 звернулася з позовом до Миколаївського районного суду Миколаївської області про стягнення аліментів на утримання дітей.

Судовим наказом Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.06.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.05.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Незважаючи на вищезазначений судовий наказ, ОСОБА_2 , знаючи про свій законодавчо встановлений обов?язок щодо сплати аліментів, всупереч вимогам ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України та ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», маючи прямий умисел на злісне ухилення від сплати встановлених судом коштів на утримання дітей, добровільно наказ суду не виконував. Він не здійснював жодних заходів для офіційного працевлаштування, внаслідок чого порушив та продовжує порушувати право дітей на повноцінне життя та всебічний розвиток.

Будучи обізнаним про свої аліментні зобов?язання та ігноруючи вимоги державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби в Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність виконання рішення суду, ОСОБА_2 у період з травня 2025 року по серпень 2026 року грошові кошти на утримання дітей у повному обсязі не сплачував, будь-якої іншої матеріальної допомоги не надавав.

Крім того, ОСОБА_2 у Миколаївській філії Миколаївського обласного центру зайнятості та в інших центрах зайнятості України не перебував, статусу безробітного не має, допомогу по безробіттю не отримує, що свідчить про небажання офіційно працевлаштуватися та виконувати обов?язки з утримання дітей. На попереджувальні листи державного виконавця про необхідність погашення заборгованості він не реагував.

У результаті протиправних дій ОСОБА_2 у період з травня 2025 року по серпень 2026 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 147 542 грн 63 коп, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України - ухилення від сплати аліментів на утримання дитини.

Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв`язку із чим прокурором до суду був направлений обвинувальний акт разом із клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України.

До обвинувального акту додана заява ОСОБА_2 щодо визнання ним своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складена та підписана в присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , згідно з якою обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_2 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором додана також письмова заява потерпілої ОСОБА_3 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконані, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, повністю доведена.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він офіційно не працює, раніше не судимий, на лікуванні у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, неодноразово перебував на лікуванні в наркологічних відділеннях, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, передбаченою ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, є кримінальним проступком.

Обставиною, що відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання із числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням того, що ОСОБА_2 раніше не судимий, щиро розкаявся, суд призначає йому покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт, що сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправленню обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Оскільки стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Миколаївської області. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1

02.09.2026