Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №489/6277/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

01.09.2026

Справа №489/6277/25

Провадження №2/489/158/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

встановив.

Позивачка, через свою представницю – адвокатку Романову І.Д., звернулася до суду з позовом, яким просила:встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зник безвісти 18 травня 2025, проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу з 2015 року по день смерті останнього; встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_3 в період часу з 2015 року по день смерті останнього. Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. Проживали разом по день смерті останнього. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби, також, вони не були у зареєстрованих шлюбах з іншими особами. Разом з ОСОБА_3 позивачка проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року по травень 2025 за адресами: з травня 2015 по жовтень 2019 – АДРЕСА_1 ; з жовтня 2019 по червень 2021 – АДРЕСА_2 ; з 01 вересня 2021 по травень 2025 – АДРЕСА_3 . За час проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися своїм благоустроєм, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того, всі свята проводили в колі рідних та друзів, фактично реалізовували та виконували права та обов`язки подружжя. ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах України та виконував свій обов`язок по захисту Батьківщини. 18 травня 2025 ОСОБА_3 зник безвісти в районі н.п. Попів Яр Донецької області. На адресу позивачки надійшло сповіщення від начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.05.2025 про те, що її чоловік та брат ОСОБА_2 зник безвісти. Тому метою подання даного позову є реалізація права на отримання передбачених законом пільг та виплат як членам сім`ї загиблого військовослужбовця.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. зазначає, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі – продажу, договори про відкриття банківських рахунків, депозитні договори, тощо). Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11.08.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою суду від 28.10.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивачка зазначає, що в період з 2015 року по травень 2025 вона проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет,займалися своїм благоустроєм, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того, всі свята проводили в колі рідних та друзів, фактично реалізовували та виконували права та обов`язки подружжя. ОСОБА_3 був військовозобов`язаним та зник безвісти з 18 травня 2025. Зазначає, що факт спільного проживання підтверджується показами свідків, копіями фотографій та скриншотами смс переписок, копією договору про оренду квартири.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 статті).

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В свою чергу, за положеннями ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (ст. 36 СК України).

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, заяви, анкети, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи /служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання. Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком і жінкою та реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року (справа №524/10054/16), від 30 листопада 2022 року (справа №757/23617/15-ц), 7 червня 2023 року (справа№509/3416/18), від 17 серпня 2023 року (справа №348/1829/16), 4 грудня 2023 року (справа №543/563/22 та інших.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вказувалося, згідно зі ст. 315 ЦПК судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження.

Позивачка вказує, що встановлення цього факту пов`язане з її бажанням реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 виснувала, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. При цьому між особою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки остання не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачка наводить свої аргументи про те, що вона спільно проживала з загиблим в одному житловому будинку, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки тощо.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року в справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кіган проти Ірландії» №16969/90 від 26.05.1994 року «…поняття «сім`я» не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші defactо «сімейні узи», коли сторони живуть спільно поза шлюбом…».

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

У рішенні по справі «Джонстон та інші проти Ірландії» від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 17 жовтня 2018року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братами, матір`ю яких є ОСОБА_4 , відомості про батька записані відповідно до ст.. 126 СК України, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, сформованих 03.06.2025.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.05.2025 за вих. № 339/2/2025, адресоване ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 призваний на військову службу по мобілізації 13 березня 2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 зник безвісти 18 травня 2025 в районі населеного пункту Попів Яр Донецької області під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій з боку противника.

Як вбачається з листа Інгульського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.09.2025 за вих. № 1326/23.21-30, щодо перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян та за наявним архівним фондом по первинних та поновлених актових записах про державну реєстрацію смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актового запису не було виявлено.

Відповідно до листа Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.08.2025 за вих. № 745/01-16, за даними алфавітних книг обліку спадкових справ нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Позивачка зазначає, що вона разом з ОСОБА_3 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року по травень 2025 за адресами: з травня 2015 по жовтень 2019 – АДРЕСА_1 ; з жовтня 2019 по червень 2021 – АДРЕСА_2 ; з 01 вересня 2021 по травень 2025 – АДРЕСА_3 .

01 вересня 2021 між ТОВ «Бєлава» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає орендарям у термінове користування за цільовим призначенням кімнату нежитлового приміщення загальною площею 20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Строк оренди з 01 вересня 2021 по 01 вересня 2026.

З долученої до матеріалів справи Заяви-підтвердження ОСОБА_6 від 05.06.2025, вбачається, що останнє проживає за адресою: АДРЕСА_4 та підтверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали за адресою: АДРЕСА_1 в період з травня 2015 по жовтень 2019 у цивільному шлюбі.

З письмових заяв-підтверджень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 11.06.2025 вбачається, що вони проживають за адресою: АДРЕСА_5 та підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали за адресою: АДРЕСА_2 в період з жовтня 2019 по червень 2021 у цивільному шлюбі.

Судом відхиляються як недопустимі докази заяви – підтвердження свідків, подані позивачкою від ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки такі пояснення самі по собі не є належним засобом доказування. Вони не оформлені в установленому законом порядку, зокрема у формі афідевіту, а допит відповідних осіб як свідків заявлений не був.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з ОСОБА_10 був знайомий з 2017 року, працював у нього на авто мийці з 2017 по 2022 рік. Позивачка ОСОБА_11 приходила до нього на роботу, приносила обіди та отримувала замість нього його заробітну плату. Після звільнення ОСОБА_10 , останній інколи приходив на авто мийку на підробіток. На корпоративах ОСОБА_10 був з ОСОБА_11 , їх сприймали як сім`ю.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що проживав на території підприємства «Бєлава» з жовтня – листопада 2024 року. На вказаній території проживали ОСОБА_11 з ОСОБА_10 . Він бував у них в гостях, бачив, що вони вели спільний побут, у будинку були їх особисті речі, спільні фото. ОСОБА_13 , що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 були сім`єю, оскільки бачив їх кожного дня, вони гуляли разом та купували продукти. До 2024 року він не був знайомий ані з ОСОБА_11 , ані з ОСОБА_10 . Зі слів ОСОБА_11 , йому відомо, що вони приїхали з м. Херсона.

З пояснень ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 20.05.2026, вбачається, що останні є родичами ОСОБА_1 , які підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2015 по 2019 рік проживали разом як одна сім`я у АДРЕСА_2 . З 2019 по 2021 вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Також, з 2021 по 2025 вони проживали у гуртожитку їх підприємства за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були пов`язані спільним побутом, мали загальний бюджет, разом з їх родиною відпочивали та відвідували сімейні заходи, тобто фактично виконували права та обов`язки подружжя.

З письмової заяви – підтвердження ФОП ОСОБА_16 від 10.06.2025, вбачається, що він орендує складське приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та підтверджує, що на підприємстві ТОВ «Бєлава» за цією адресою у гуртожитку проживає сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з травня 2023 по теперішній час.

З долучених до матеріалів справи Заяв-підтверджень ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 від 10.06.2025, вбачається, що останні підтверджують, що за адресою: АДРЕСА_3 з ними з січня 2024 проживає сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по теперішній час.

Вказані заяви-підтвердження судом не беруться до уваги, оскільки такі пояснення самі по собі не є належним засобом доказування. Вони не оформлені в установленому законом порядку, зокрема у формі афідевіту, а допит відповідних осіб як свідків заявлений не був.

Також згідно письмових показів свідків та показів свідків допитаних у судовому засіданні вбачається що позивачка та ОСОБА_3 з 2015 року, тобто майже 20 років, мешкали разом, відпочивали, відвідували сімейні заходи, тощо, при цьому позивачкою не надано жодного фото які б могли підтвердити вказане.

Твердження позивачки про те, що вона разом зі ОСОБА_3 з травня 2015 по вересень 2021 проживала за різними адресами в орендованих приміщеннях судом не беруться до уваги, оскільки позивачкою, окрім показів свідків, не долучено до матеріалів справи жодних належних та достатніх доказів на підтвердження вказаного. Договір наданий позивачкою датований 2021роком, тобто не підтверджує факт проживання з 2015року.

До матеріалів справи долучена довідка від ОСОБА_9 про підтвердження факту роботи, яка не містить ані дати, ані вихідного номеру, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_19 перебував на посаді мийника авто з 01.06.2017 по 01.07.2021. Підтверджує, що ОСОБА_1 неодноразово отримувала заробітну плату зі згоди ОСОБА_3 , так як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходилися у цивільному шлюбі та проживали разом.

Долучені до матеріалів справи переписки особистого характеру (скриншоти) з ОСОБА_3 не є належними доказами, оскільки згідно сталої судової практики Верховного Суду, яка є не змінною, такі докази самі по собі, за відсутності інших належних доказів, не доводять факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, крім того, вони є нечитабельними.

Позивачкою на підтвердження обставин наявності спільного бюджету, здійснення спільного благоустрою житла, купівлю меблів й інших предметів домашнього побуту не надано жодного доказу. Фактично на підтвердження доводів позовної заяви позивачкою надані лише покази свідків, які самі по собі не можуть бути беззаперечним підтвердженням факту саме проживання сім`єю. Факт утримання також нічим не доведений, ОСОБА_1 не надано відомостей про її дохід, дохід ОСОБА_3 , відомостей про те, що вона є непрацездатною та знаходилась на утриманні останнього.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в межах її доводів та вимог, дослідивши повно та всебічно усі надані нею докази, як кожний окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про те, що надані позивачкою докази не є достатніми для висновку про те, що відносини, які існували між нею та ОСОБА_3 , носили характер відносин, притаманних подружжю та те, що позивачка перебувала на його утриманні, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу– відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Треті особи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Військова частина НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено «01» вересня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева