Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №471/394/26 — Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/394/26

Провадження №2/471/389/26

Номер рядка звіту 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді – Гукової І.Б.,

за участю секретаря – Прокопчук Н.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/394/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_2 з червня 2024 року вона знаходиться на повному утриманні свого батька ОСОБА_3 на час звернення до суду позивач проходила навчання в Відокремленому структурному підрозділі фахового коледжу «Міжнародного класичного Університету ім.. Пилипа Орлика» на 4 курсі денної форми навчання. Термін навчання до 30.06.2026 року. Відповідач, як мати добровільно не надає допомогу на утримання дитини, тому позивачка вимушена звернутись до суду.

Позивачка до суду надала заяву в якій підтримала позовні вимоги, просила слухати справу за її відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та її представник під час судового засідання позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що до червня 2024 року донька проживала з нею, а потім, через негативний вплив батька переїхала до нього. За навчання повністю було сплачено матір`ю, що підтверджується квитанціями та договором про навчання доньки. Наразі відповідачка працює, однак отримує мінімальну заробітну плату. Крім цього на її утриманні ще знаходиться одна неповнолітня дитина, а тому вона не може утримувати позивача. Також зазначила, що ОСОБА_1 отримує неофіційний дохід, а тому не потребує матеріальної допомоги матері.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки виданої Відокремленом структурним підрозділом фахового коледжу «Міжнародного класичного Університету ім.. Пилипа Орлика» № 215 від 19.02.2026 року ОСОБА_1 є студентом 4 курсу, спеціальність «Право», термін закінчення навчання 30.06.2026 року.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає, що під час навчання вона фактично знаходилася на утриманні батька, мати коштів на її утримання не надавала.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі -СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно договору про навчання від 31.08.2022 року ОСОБА_1 зарахована за спеціальністю «Право», заочна форма навчання, терміна навчання 2022-2026 роки. Договір підписано законним представником – ОСОБА_2 .

Судом під час розгляду справи було оглянуто оригінали квитанцій про сплату коштів відповідачем ОСОБА_2 за навчання позивача.

З наданої відповідачем довідки про доходи вбачається, що вона офіційно працевлаштована та отримує дохід 8800,00 грн. на місяць.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що позивачем не доведено перебування на утриманні батька та необхідності отримання фінансової допомоги від матері, не надано доказів неотримання нею інших доходів, наявність в матеріалах справи доказів сплати коштів відповідачем за навчання доньки, а також те, що відповідач отримує мінімальний дохід та має на утриманні неповнолітню дитину, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 264- 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду в порядку, передбаченому ст.. 354 ЦПК України.

Суддя Гукова І. Б.,