Окрема думка від 31 серпня 2026 р. у справі №915/268/24 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Короля В. В.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 915/268/24 (провадження № 12-49гс25)

за позовомзаступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави до Синюхино-Брідської сільської ради, ОСОБА_1 проусунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути гідротехнічну споруду

за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року.

Короткий виклад історії справи

1. У березні 2024 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Синюхино-Брідської сільської ради (далі - Сільрада, відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2), в якій просив суд усунути перешкоди власнику - Синюхино-Брідській об`єднаній територіальній громаді (далі - територіальна громада) у користуванні та розпорядженні об`єктом комунальної власності шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 11 травня 2023 року № 9 «Про продаж об`єкта малої приватизації та затвердження Положення про діяльність комісії для продажу об`єктів малої приватизації комунальної власності Синюхино-Брідської сільської ради» (далі - рішення від 11 травня 2023 року № 9);

- визнання недійсними результатів електронного аукціону від 26 червня 2023 року, проведеного Сільрадою на електронному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергокансалт» (далі - ТОВ «Укрінвестенергокансалт»), що оформлені протоколом про результати електронного аукціону№ SPE001-UA-0230601-32252;

- визнання незаконним та скасування рішення Сільради від 27 липня 2023 року № 12 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону» (далі - рішення від 27 липня 2023 року № 12);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу від 31 липня 2023 року, укладеного між Сільрадою та ОСОБА_1 щодо продажу об`єкта малої приватизації - гідротехнічної споруди, а саме дамби ставка площею 2,7800 га, розташованої в селі Довга Пристань Первомайського району на АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Мовчаном А. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1356 (далі - договір купівлі-продажу від 31 липня 2023 року);

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Сільради гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на АДРЕСА_1, яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (під. літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (під літ. «Б»); сараю (під літ. «В»); вбиральні (під літ. «Г»); двох навісів (під літ. «Д», «Е»).

2. Мотивуючипозовні вимоги, прокурор вказував наступне.

Рішенням Сільради від 04 квітня 2023 року № 10 затверджено перелік об`єктів приватизації, що перебувають у комунальній власності територіальної громади та підлягають приватизації, до якого включено гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розміщену на земельній ділянці з кадастровим номером 4825481200:03:000:0144 за адресою: АДРЕСА_1.

3. Рішенням Сільради від 11 травня 2023 року № 9 ухвалено здійснити приватизацію зазначеного об`єкта малої приватизації-гідротехнічної споруди - дамби ставка шляхом продажу такого об`єкта на аукціоні.

4. З метою реалізації вказаного вище рішення Сільрада 26 травня 2023 року на електронному майданчику ТОВ «Укрінвестенергокансалт» провела відповідний електронний аукціон.

5. Рішенням Сільради від 27 липня 2023 року № 12 затверджено протокол проведення аукціону з продажу гідротехнічної споруди - дамби ставка площею 2,7800 га, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано переможцем.

6. За результатами проведеного аукціону 31 липня 2023 року між Сільрадою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за пунктами 1.1, 1.2 якого останнім придбано у власність за 3 000 грн зазначений об`єкт малої приватизації - гідротехнічну споруду (дамбу ставка) площею 2,7800 га, що складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (літ. «Б»); сараю (літ. «В»); вбиральні (літ. «Г»); двох навісів (літ. «Д», «Е»). Відповідне право власності цього ж дня зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі-Державний реєстр) за№ 51200648.

7. З посиланнями на положення частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», статей 1, 14 Закону України «Про аквакультуру», статей 4, 5 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 58, 59, 83, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 21, 181, 183, 186, 187, 188, 190, 203, 215, 316, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 23, 131-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор стверджував, що в силу положень чинного законодавства гідротехнічні споруди не підлягають приватизації.

8. Набуття відповідачем речового права на спірну гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розміщену на земельній ділянці з кадастровим номером 4825481200:03:000:0144 за адресою: АДРЕСА_1, на думку прокурора, було незаконним, здійснене з метою, що суперечить інтересам територіальної громади Сільради.

9. Спірна гідротехнічна споруда в силу положень статей 181-187 ЦК України нерозривно пов`язана з водним об`єктом, є приналежною річчю водойми, тобто головної речі, та з огляду на специфіку водних ресурсів не може бути відокремлена від водного об`єкта, а отже, не може бути окремим об`єктом права власності. З огляду на викладене, за твердженням прокурора, перебування спірної гідротехнічної споруди у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства.

10.На переконання прокурора, набуття ОСОБА_1 у приватну власність спірної гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у фактично безстрокове користування) землі під такою спорудою, чим грубо порушено норми чинного законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади Сільради.

11. За твердженнями прокурора, власник і законний володілець земельної ділянки водного фонду та приналежної їй гідротехнічної споруди може вимагати усунення порушення його права власності на це майно, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагати повернути таке майно.

Короткий зміст установлених обставин та рішення судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, усунуто перешкоди власнику територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об`єктом комунальної власності шляхом: визнання незаконним та скасування рішення від 11 травня 2023 року № 9; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 року; зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Сільради гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на АДРЕСА_1 , яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (під літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (під літ. «Б»); сараю (під літ. «В»); вбиральні (під літ. «Г»); двох навісів (під літ. «Д», «Е»); у задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону від 26 червня 2023 року, проведеного Сільрадою на електронному майданчику ТОВ «Укрінвестенергокансалт», що оформлені протоколом про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20230601-32252, та визнання незаконним та скасування рішення від 27 липня 2023 року № 12 відмовлено.

13. Господарський суд Миколаївської області мотивував своє рішення тим, що утворена спірною гідротехнічною спорудою водойма (ставок) розташована на природному водному об`єкті (річці без назви, притоці р. Південний Буг) і включає греблю та водоспускну споруду, вона забезпечує використання водного об`єкта шляхом формування та наповнення ставка, а саме забезпечення підтримання нормального підпірного рівня води. Водоспускна споруда є невід`ємною частиною водойми і греблі.

14. Суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що спірна гідроспоруда в силу положень 181-187 ЦК України нерозривно пов`язана з водним об`єктом, є приналежною річчю вказаної вище водойми, тобто головної речі, та з урахуванням специфіки водних ресурсів не може бути відокремлена від водного об`єкта, а отже, не може бути окремим об`єктом права власності.

15. Суд першої інстанції із посиланнями на положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України виснував, що набуття ОСОБА_1 у приватну власність гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у фактично безстрокове користування) землі під такою спорудою, чим дійсно порушено вказані вище норми законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади Сільради, у зв`язку із чим дійшов висновку про обґрунтованість доводів прокурора про те, що рішення від 11 травня 2023 року № 9 та договір купівлі-продажу від 31 липня 2023 року, укладений на виконання цього рішення, є незаконними, підлягають скасуванню та визнанню недійсним відповідно. Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що задоволення позовної вимоги про повернення спірної гідротехнічної споруди призведе до припинення права приватної власності на спірний об`єкт і реєстрації права на цей об`єкт на належного власника - народу України в особі Сільради, що забезпечить ефективний захист порушених прав.

16.Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, та вказав, що торги є правочином і якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

17. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовлено в задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об`єктом комунальної власності шляхом: визнання незаконним та скасування рішення від 11 травня 2023 року № 9; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 року; зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Сільради гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на АДРЕСА_1 у с. Довга Пристань Первомайського району Миколаївської області, яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (під літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (під літ. «Б»); сараю (під літ. «В»); вбиральні (під літ. «Г»); двох навісів (під літ. «Д», «Е»), у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 грудня 2024 року у справі № 915/268/24 залишено без змін.

18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор обрав неналежний, неефективний спосіб захисту цивільного права у поєднанні з помилково сформульованими позовними вимогами, що не може бути самостійно усунуто судом апеляційної інстанції, бо, по-перше, такий позов не спрямований на відновлення належним чином порушеного права держави у випадку наявності необхідності такого захисту, по-друге, не доведений належними засобами доказування у конкретних правовідносинах.

19. Суд апеляційної інстанції вказав, що належним способом захисту права позивача у такому випадку є віндикаційний позов про витребування майна з володіння відповідача.

20. До Верховного Суду заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року, в якій просив залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 грудня 2024 року про часткове задоволення позовних вимог.

21. Скаржник вказував, що підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду відносно застосування статей 186, 190, 316, 387, 391 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 128/1243/22, від 14 лютого 2018 року у справі № 910/8903/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 903/906/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 23 грудня 2021 року у справі № 359/33732/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 28), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 903/909/16 та від 24 вересня 2024 року у справі № 902/1123/23 щодо неможливості виникнення права приватної власності на гідротехнічну споруду, яка є приналежністю головної речі - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, а також належного способу захисту порушених інтересів держави шляхом звернення з негаторним позовом.

22.Ухвалою від 09 вересня 2025 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частинами третьою та п`ятою статті 302 ГПК України, для відступу від висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі № 300/3657/22, а також з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему.

23. З метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2024 року у справі № 300/3657/22, щодо застосування приписів, зокрема, частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда - дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості державної реєстрації речових прав та їх обтяження на гідротехнічні споруди.

24. Щодо застосування до спірних правовідносин належного та ефективного способу захисту Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на те, що цивільне законодавство серед способів захисту речових прав виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

25. При цьому колегія суддів зазначила про наявність юридичної колізії правових норм, яка виникає з розбіжностей визначення правового статусу гідротехнічних споруд як об`єктів цивільного права, а також про принципово різний підхід судів різних юрисдикцій при кваліфікації таких споруд та застосуванні способів захисту у спорах про неправомірне набуття права приватної власності на гідротехнічну споруду, що у свою чергу свідчить про те, що питання статусу гідротехнічних споруд та способу захисту прав містить виключну правову проблему.

26.Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що кількісний показник цієї виключної правової проблеми ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

27.Також колегія суддів зазначала, що з погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

28.Колегія суддів констатувала, що наразі висновок суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах відсутній. Більше того, у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу гідротехнічних споруд та належного й ефективного способу судового захисту, який відновить порушене право, відповідатиме змісту цього права та характеру його порушення, а також сприятиме досягненню мети правосуддя та процесуальній економії, ураховуючи, у тому числі, зміни, які відбулися у чинному законодавстві щодо застосування положень статей 261, 388, 390, 391 ЦК України у контексті посилення захисту прав добросовісного набувача.

29. Велика Палата Верховного Суду постановою від 15 липня 2026 рокукасаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнила частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року у справі № 915/268/24 змінила, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року у справі № 915/268/24 залишила без змін.

Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 липня 2026 року виснувала про відсутність підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 300/3657/22,оскільки у тій справі та справі № 915/268/24 гідротехнічні споруди є різними за своїм видом і функціональним призначенням (дамба і земляна гребля) і тому вона не досліджує особливості гідротехнічної споруди - дамби.

31.Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, у справі № 915/268/24 йдеться про гідротехнічну споруду, яка складається з земляної греблі та водоспуску (у договорі від 31 липня 2023 року та в деяких інших документах гідротехнічну споруду названо дамбою ставка, хоча з технічної точки зору поняття дамби та земляної греблі не є тотожними; як установили суди та слідує з технічної документації, наявної у матеріалах справи, спірна гідротехнічна споруда складається із земляної греблі та водоспуску; далі у тексті цієї постанови спірна гідротехнічна споруда також поіменована як земляна гребля).

32. У постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновкузокрема, про те, що земляна гребля не є самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від земельної ділянки водного фонду. Земельні ділянки водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України) належать до об`єктів, на які за жодних умов не може виникнути право приватної власності (публічні речі).

У справі, що розглядається, утворена земляною греблею водойма (ставок) не належить до замкнених природних водойм, а відтак, не є винятком, встановленим частиною другою статті 59 ЗК України.

33. Отже, передача земляної греблі у приватну власність окремо від земельної ділянки водного фонду, складовою частиною якої вона є, не може бути здійснена з огляду на те, що земляна гребля не є окремим об`єктом цивільного обороту. Відповідно і повернення земляної греблі від одного суб`єкта іншому також є неможливим.

34. А тому, на думку Великої Палати Верховного Суду, позовна вимога про повернення земляної греблі не може бути задоволена.

35.Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що земляна гребля є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не є індивідуально визначеною річчю, а тому не може бути предметом віндикаційного позову.

Отже, віндикаційний позов, який передбачає повернення майна з чужого незаконного володіння, у таких спорах не може бути застосований.

36. До того ж Велика Палата Верховного Суду вказала, що на земельну ділянку водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України)за будь-яких умов не може виникнути право приватної власності. Земляною греблею, яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, неможливо заволодіти. Продавець за договором купівлі-продажу від 31 липня 2023 року не передав і не міг передати право власності на земляну греблю як складову частину земельної ділянки водного фонду.

37. А вчинені відповідачами дії призвели до обтяження земельної ділянки водного фонду (наявності відповідних відомостей у Державному реєстрі). Державна реєстрація речових прав на земляну греблю створює перешкоди у реалізації прав власника земельної ділянки водного фонду.

38. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав окремо на земляну греблю, яка є складовою частиною речі, суперечить приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Речові права на такий об`єкт окремо не можуть бути зареєстровані у Державному реєстрі за будь-якою особою взагалі. Порушення прав власника земельної ділянки водного фонду слідує не з договору, а виникає внаслідок реєстрації у Державному реєстрі об`єкта, який у силу закону не міг бути зареєстрований.

39. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для захисту порушеного права власності територіальної громади необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Скасування державної реєстрації права власності на складову частину земельної ділянки водного фонду - гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру опосередковує відновлення становища, яке існувало до порушення.

40.Отже, правомірним та ефективним способом захисту прав власника (територіальної громади) є позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права власності на її складову частину -гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

41. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком апеляційного суду про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 рокута зобов`язання відповідача 2 повернути гідротехнічну споруду задоволенню не підлягають, проте зазначила, що апеляційний суд помилився у мотивах відмови в їх задоволенні.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

42. Не погоджуюсь із рішенням Великої Палати Верховного Суду, а тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

43.Прокурор у цій справі звернувся з позовом в інтересах держави про усунення перешкод власнику - територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об`єктом комунальної власності шляхом визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 року та зобов`язання відповідача 2 повернути земляну греблю (гідротехнічну споруду).

44. Зокрема, прокурор вказував на неможливість відчуження земляної греблі, оскільки остання в силу положень статей 186, 190, 316 ЦК України є частиною водного об`єкта та не може бути відокремлена від відповідної земельної ділянки та водного об`єкту, на якому розташована.

45.Суд апеляційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині задоволення вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді Синюхино-Брідської об`єднаної територіальної громади - у користуванні та розпорядженні об`єктом комунальної власності шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Синюхино-Брідської сільської ради гідротехнічну споруду, та ухвалив нове рішення про відмову у їх задоволенні.

46. Обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив із того, що негаторний позов, поданий позивачем, є неналежним способом захисту.

47. Апеляційний суд зазначив про те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин абзац 37 частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», у якому йдеться про заборону приватизації гідротехнічних споруд інфраструктури портів, а не дамб на ставках, тому цей Закон не забороняє приватизувати гідротехнічні споруди (дамби) на ставках. Водночас, за змістом частини 1 статті 4 цього Закону, заборона приватизації повинна бути прямою, а все що прямо не заборонено дозволяється приватизувати.

48. Посилаючись на положення абзацу 39 частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» суд апеляційної інстанції вказав, що ключове значення у таких відносинах має те, чи відноситься спірне нерухоме майно до гідротехнічних споруд захисного призначення, які створені для боротьби зі шкідливим впливом води. В цій справі прокурором не обґрунтовано і не підтверджено доказами, що земляна гребля, є захисною гідроспорудою та не доведено, що ним правильно в цій справі заявлені саме негаторні позовні вимоги. Такі висновки зроблені виходячи з оцінки судом технічного паспорту гідротехнічних споруд, виготовленого 2016 року, акту технічного стану об`єкту від 24 червня 2016 року та паспорту на водний об`єкт (ставок) від 17 червня 2021 року, в яких не вказані будь-які ознаки захисного призначення гідроспоруд (греблі та водоспуску), без надання правової кваліфікації гідротехнічній споруді.

49. Суд апеляційної інстанції також керувався тим, що в будь-якому випадку, оспорення питань щодо приватизації об`єктів не може за своєю суттю бути предметом негаторного позову, оскільки повинно розглядатися судом при зверненні до суду з віндикаційними вимогами.

50. Вважаю, що суд апеляційної інстанції не врахував правової природи об`єкта приватизації - гідротехнічної споруди, яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, а тому не може бути об`єктом приватизації та самостійним об`єктом цивільних прав і відчужуватися окремо від земельної ділянки, на якій вона розташована.

51.У цій справі предметом договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 року є лише гідротехнічна споруда [(дамба ставка) площею 2,7800 га, що складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (літ. «Б»); сараю (літ. «В»); вбиральні (літ. «Г»); двох навісів (літ. «Д», «Е»)].

52.Водний об`єкт та земельна ділянка водного фонду під земляною греблею предметом договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 року не були.

53. Таким чином, відчуження, в тому числі шляхом приватизації, земляної греблі окремо від земельної ділянки водного фонду суперечить вимогам законодавства.

54. Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції лишилась та обставина, що правовий режим земель водного фонду не передбачає їх передачу у приватну власність, за виключенням випадків, визначених у частині другій статті 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

55. Суд першої інстанції встановив, що ставок площею 2,6839 га, на якому розміщена земляна гребля, відповідно до паспортних даних водного об`єкту розташований на річці без назви, яка є лівою притокою р. Південний Буг, а тому такий об`єкт не належить до замкнених природних водойм.

56.Таким чином, виключається можливість передачі у приватну власність, в тому числі шляхом приватизації, земляної греблі, ставка та земельної ділянки під ними.

57. Вважаю, що привласнення земляної греблі, яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

58. Таким чином, вимога прокурора про повернення дамби ставка у власність територіальної громади повинна розглядатись як негаторний позов.

59.Велика Палата Верховного Суду, хоча й не погодилася з висновком апеляційного суду про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є віндикаційний позов, проте виснувала, що державна реєстрація речових прав на земляну греблю створює перешкоди у реалізації прав власника земельної ділянки водного фонду.

60. А тому, на думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, правомірним та ефективним способом захисту прав власника (територіальної громади) є позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права власності на її складову частину - гідротехнічну споруду із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

61. З такими мотивами Великої Палати Верховного Суду, не погоджуюся, оскільки відповідно до судової практики, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і перехід володіння, засвідчений державною реєстрацією права власності, є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду, яка не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 га, не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15- ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70, 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 80, 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96, 97), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункти 45, 46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 51, 52) та інші).

62. А тому, на мою думку, у цій справі вимога про усунення територіальній громаді перешкод у користуванні спірною дамбою ставка є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

63. Зважаючи на зазначене вважаю, що касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури необхідно було задовольнити частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді у користуванні та розпорядженні об`єктом комунальної власності шляхом: визнання незаконним та скасування рішення від 11 травня 2023 року № 9; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 липня 2023 року; зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Сільради гідротехнічну споруду - дамбу ставка площею 2,7800 га, розташовану на АДРЕСА_1 , яка складається: із земляної греблі № 1 довжиною 58,9 м, максимальною висотою 4,2 м; водоспуску № 2 пропускною здатністю 3,31 м3/с; сторожки (літ. «А-1») загальною площею 18,4 кв. м; гаража (літ. «Б»); сараю (літ. «В»); вбиральні (літ. «Г»); двох навісів (літ. «Д», «Е»).

У цій частині слід було залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 грудня 2024 року.

Суддя Володимир КОРОЛЬ