Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №918/932/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

cправа № 918/932/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (Павлюк І. Ю. - головуюча, судді: Поліщук П. Я., Розізнана І. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

про застосовування наслідків недійсності правочинів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

про стягнення грошових коштів в сумі 3 865 935, 35 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія провадження

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - ТОВ "Арма Факторинг") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (далі - ТОВ "Прод Майстер"), в якому просило застосувати наслідки недійсності договору відступлення права вимоги за генеральною кредитною угодою № 014/89-07/560 від 28.09.2007, кредитним договором № 014/89-07/564 від 28.09.2007 та кредитним договором № 014/89-07/1094/980 від 24.11.2009, укладеного між сторонами 16.12.2016; договору відступлення прав за договором поруки №014/89-07/560/2 від 28.09.2007, укладеного між сторонами 16.12.2016 та договору відступлення прав за договором іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007, укладеного між сторонами 16.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1557, шляхом зобов`язання ТОВ "Прод Майстер" передати ТОВ "Арма Факторинг" усе одержане на виконання вказаних правочинів в натурі.

2. ТОВ "Прод Майстер", зі свого боку, звернулося до Господарського суду Рівненської області із зустрічним позовом до ТОВ "Арма Факторинг", в якому просило стягнути з останнього кошти, отримані за недійсними правочинами у розмірі 1 820 000 грн та 2 045 935,35 грн інфляційних втрат.

3. В ході розгляду первісного та зустрічного позовів місцевим господарським судом, сторони надіслали до суду заяву про затвердження між ними мирової угоди, суть якої полягала у взаємній відмові від претензій одне до одного.

4. Розглянувши заяву сторін про затвердження мирової угоди, Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу від 29.11.2024, згідно з якою подану заяву задовольнив, затвердив мирову угоду у запропонованій редакції, провадження у цій справі закрив.

5. Затверджуючи мирову угоду, суд вказав, що ця угода підписана уповноваженими представниками сторін, стосується виключно їхніх прав та обов`язків, відповідає фактичним обставинам та доказам у справі та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

6. Не погодившись з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024, у травні 2026 року до апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що суд прийняв рішення про її права, інтереси та обов`язки. У скарзі ОСОБА_1 , зокрема, заявив і клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду.

7. Перевіривши матеріали поданої апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд постановив ухвалу від 03.06.2026, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у цій справі, а також відмовив відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою на оскаржене судове рішення.

8. Правовою підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції визначив приписи частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказавши, що:

- оскаржена ухвала суду першої інстанції була постановлена 29.11.2024 та в цей же день було складено її повний текст, а тому з урахуванням норм статті 256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 09.12.2024, в той час як апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана у травні 2026 року, тобто більш ніж через рік, після постановлення судом першої інстанції означеної ухвали;

- ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскарженої ухвали місцевого суду від 29.11.2024 не містять висновків про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , а тому останній не є незалученою до участі у цій справі особою, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

- матеріалами цієї справи підтверджується, що представник скаржника ознайомився із ними 29.04.2026, однак апеляційну скаргу все одно подав із пропуском встановленого ГПК України 10-денного строку на оскарження ухвали місцевого суду; крім того, заявник взагалі не обґрунтував, яким чином йому стало відомо про наявність (існування) оскарженої ухвали та загалом справи № 918/932/24, якщо, як він сам зазначає, він не знав про наявну справу та перебував з 2019 року за кордоном;

- в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у цій справі була оприлюднена 03.12.2024, а тому скаржник не був позбавлений права ознайомитися з нею, враховуючи, зокрема наявність судового спору у справі № 569/22011/18 за позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВ "Арма Факторинг" і ТОВ "Прод Майстер" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за Генеральною кредитною угодою № 014/89-07/560 від 28.09.2007, кредитним договором № 014/89-07/564 від 28.09.2007, кредитним договором № 014/89-07/1094/980 від 24.11.2009; визнання недійсним договору про відступлення прав за договором поруки № 014/89-07/560/2 від 28.09.2007; визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки № 014/89-07/560/1 від 28.09.2007, укладеними між відповідачами;

- таким чином, несвоєчасне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у цій справі не зумовлене обставинами, які пов`язані із поданням апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, а також не зумовлене обставинами, які об`єктивно є непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії;

- за цим у даному випадку відсутні винятки, визначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, що в свою чергу є підставою для відмови у відкриті апеляційного провадження за поданою ОСОБА_1 апеляційною скаргою.

Касаційна скарга та її рух у суді касаційної інстанції

9. Не погодившись із ухвалами місцевого (про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі) та апеляційного (про відмову у відкритті апеляційного провадження) судів, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а дану справу направити для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

10. Верховний Суд ухвалою від 20.07.2026 відрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 тільки в частині оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 03.06.2026 з підстави касаційного оскарження, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

11. Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про перегляд оскарженої ухвали апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

12. Верховний Суд ухвалою від 24.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А. від здійснення касаційного провадження у цій справі визнав необґрунтованою та постановив вирішити питання про відвід в порядку, встановленому статтею 39 ГПК України.

13. Верховний Суд ухвалою від 26.08.2026 (суддя Жуков С. В.) відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А. від здійснення касаційного провадження у цій справі.

14. Справу № 918/932/24 для розгляду повернуто визначеній колегії.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. ОСОБА_1 стверджує, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з неправильним застосуванням та порушенням правових норм.

16. Обґрунтовуючи своє твердження наголошує на неправомірності висновку апеляційного господарського суду про те, що ухвала місцевого господарського суду від 29.11.2024 не стосується прав, інтересів та (або) обов`язків скаржника. Наполягає, що згаданою ухвалою фактично вирішено долю спірного майна у правовідносинах, учасником яких він є, позаяк має статус боржника по кредитному договору, який ініціював справу № 569/22011/18 щодо визнання договору відступлення недійсним, рішення в якій (постанова Верховного Суду від 25.06.2024) ухвалено на його користь. Більше того, вказана постанова по суті є судовим рішенням, яким вже встановлено обставини порушення прав скаржника у спірних кредитно-іпотечних правовідносинах.

17. ОСОБА_1 участі у цій справі не брав, місцевий суд не повідомляв його належним чином (у передбачений ГПК України спосіб) про ухвалене рішення, а про наявність такого представник скаржника дізнався лише 29.04.2026 під час ознайомлення з матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, внаслідок чого дійшов передчасного та неправомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Узагальнені доводи інших учасників справи

18. ТОВ "Прод Майстер" надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначає про безпідставність та необґрунтованість позиції скаржника. Погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що ухвала місцевого господарського суду прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 не зачіпає, а також про те, що жодних поважних причин для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження вказаної ухвали скаржник не навів. За викладеного просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржену ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.

21. Положеннями частини другої статті 261 ГПК України визначені наслідки та правила звернення з апеляційною скаргою, що подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, за приписами якої незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

22. При застосуванні положень частини другої статті 261 ГПК України (щодо апеляційних скарг, поданих особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки) Верховний Суд сформулював сталу та послідовну практику (див., зокрема, постанови від 12.04.2023 у справі № 911/3132/17, від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05, від 20.05.2024 у справі № 908/2916/20, від 21.01.2025 у справі № 16/298-10/145), яка полягає в такому.

23. За змістом частини другої статті 261 ГПК України застосування частин третьої, четвертої статті 260 ГПК України та оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення частини другої статті 261 ГПК України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску, а саме: пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Слід наголосити, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень зазначеної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок довести та обґрунтувати відповідні обставини, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (частина перша статті 119, частини третя, четверта статті 260).

Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

24. В свою чергу, відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

25. Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

26. Вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

27. Питання процесуального статусу учасників справи чітко регламентовано у параграфі 1 Глави 4 ГПК України.

28. В той же час щодо питання про те, кого слід вважати особами, які участі у справі не брали, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.

29. Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду стосовно поняття "рішення суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи", зокрема, розмежувавши висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи на ті, що містяться у мотивувальній, а також ті, що містяться у резолютивній частинах судового рішення, зазначила таке:

"10.9. Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.

Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.

Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у мотивувальній частині рішення

10.10. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; б) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

10.11. Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини).

10.12. Процесуальний закон не допускає, аби ці висновки були протиставлені особі, яка не брала участь у розгляді справи.

10.13. Дійсно, певні висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, можуть мати обов`язкове (преюдиціальне) значення поза справою, у якій вони зроблені судом.

10.14. Правила про преюдицію викладені у статті 75 ГПК України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляд/ іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду

10.15. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанов/ від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

10.16. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

10.17. Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.

10.18. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

10.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили...

... Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у резолютивній частині рішення

10.20. Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.

10.21. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача) (див. зокрема постанову КЦС ВС від 04.12.2023 у справі № 707/157/22).

10.22. Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.

10.23. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

10.24. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).

Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України).

10.25. При цьому подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки становить виняток із правила, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення (пункт 1 частини другої статті 261 ГПК України). Такий же підхід застосовано і для касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 293 ГПК України).

10.26. Тобто законодавець визнав очевидно виправданим втручання в остаточне рішення суду для його перегляду з метою не допустити спрямування обов`язкової сили рішення суду на особу, яка не була залучена до участі у справі.

10.27. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав / обов`язків (пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21). Аналогічний висновок, викладеній у постанові об`єднаної пала ти КГС ВС від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

10.28. Окрім того, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio".

30. Як вже зазначалося, ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та закриття провадження справі була постановлена 29.11.2024 та в цей же день було складено її повний текст. Апеляційну скаргу на вказану ухвалу ОСОБА_1 подав у травні 2026 року, тобто більш ніж через рік, після постановлення судом першої інстанції означеної ухвали.

31. При цьому, як з`ясував суд апеляційної інстанції резолютивна частини ухвали місцевого суду від 29.11.2024 не містить висновку (присуду) щодо прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 , а тому висновок суду про те, що вказаною ухвалою питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалося колегія суддів Верховного Суду визнає законним та обґрунтованим.

32. Поряд з цим, як також встановив суд апеляційної інстанції, несвоєчасне оскарження заявником ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.11.2024 у цій справі не зумовлене обставинами непереборної сили, а тому цілком правомірним є й висновок останнього про те, що у спірних правовідносинах відсутні виняткові випадки, за яких можливе поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення в розумінні частини другої статті 261 ГПК України.

33. Звідси здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування є таким, що повністю узгоджується із наведеними висновками Верховного Суду, а протилежні доводи скаржника є необґрунтованими, безпідставними і декларативними.

34. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що аргументи ОСОБА_1 про неправомірність ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 в ході здійснення касаційного провадження у цій справі не підтвердилися. Неправильного застосовування чи порушення правових норм судом попередньої інстанції скаржник суду касаційної інстанції не довів.

35. Інші аргументи касаційної скарги суд касаційної інстанції не аналізує, оскільки вони виходять за межі касаційного перегляду справи та підставою для відкриття касаційного провадження не слугували.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

38. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування чи порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права. Оскаржена ухвала постановлена за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає.

39. Касаційний розгляд проведено у "розумний строк" з огляду на перебування колегії суддів у відпустці.

Судові витрати

40. Судові витрати за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 918/932/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.