Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №922/2281/26 — Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2281/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.

за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.

та представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасоспром" (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Заводська, 12)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська індустріальна компанія" (61082, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 269)

простягнення 249866,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнасоспром" (позивач) надало Господарському суду Харківської області через підсистему "Електронний суд" позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська індустріальна компанія" (відповідач), в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська індустріальна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасоспром" 249866,66 грн, що складається із суми основного боргу – 190080,00 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами – 16654,13 грн, пені – 40671,91 грн, інфляційних втрат – 1710,72 грн та 3% річних – 749,90 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська індустріальна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасоспром" судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №15/09-25-В від 15.09.2025 щодо своєчасної поставки товару та повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою від 29.06.2026 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначити розгляд справи в судовому засіданні на 20.07.2026 о 15:00 год.

02.07.2026 позивач надав заяву на виконання вимог ухвали від 29.06.2026.

Протокольною ухвалою від 20.07.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03.08.2026 о 14:00 год, в яке викликав учасників справи.

25.07.2026 позивач надав заяву про уточнення змісту позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 03.08.2026 суд залишив без розгляду заяву позивача про уточнення змісту позовних вимог у зв`язку з поданням після спливу встановленого судом процесуального строку без заяви про його поновлення та оголосив перерву в судовому засіданні до 17.08.2026 о 15:00 год, у яке викликав учасників справи.

07.08.2026 позивач надав заяву про поновлення процесуального строку для подання заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку.

Протокольною ухвалою від 17.08.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 26.08.2026 о 16:00 год, у яке викликав учасників справи.

19.08.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач надав заяву, в якій просить поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про уточнення позовних вимог та прийняти до розгляду уточнення позовних вимог в наступній редакції:

"1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 44897114, місцезнаходження: 61082, Харківська обл., м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАСОСПРОМ" (код ЄДРПОУ 40761763, місцезнаходження: 36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Заводська, буд. 12) грошові кошти у загальному розмірі 249 866 (двісті сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 66 копійок, що складаються з:

- суми грошових коштів попередньої оплати за Договором поставки № 15/09-25-В від 15.09.2025, що підлягають поверненню - 190 080,00 грн;

- процентів за користування чужими грошовими коштами (нарахованих за період з 25.11.2025 по 23.06.2026 на підставі ст. 536, ч. 3 ст. 693, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України) - 16 654,13 грн;

- пені (нарахованої за період з 25.11.2025 по 27.04.2026 на підставі п. 6.3. Договору поставки № 15/09-25-В від 15.09.2025) - 40 671,91 грн; - інфляційних втрат (нарахованих за період прострочення грошового зобов`язання з 07.05.2026 по 24.06.2026 на підставі ст. 625 ЦК України) - 1 710,72 грн;

- 3% річних (нарахованих за період прострочення грошового зобов`язання з 07.05.2026 по 24.06.2026 на підставі ст. 625 ЦК України) - 749,90 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 44897114, місцезнаходження: 61082, Харківська обл., м. Харків, пр-т Героїв Харкова, буд. 269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАСОСПРОМ" (код ЄДРПОУ 40761763, місцезнаходження: 36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Заводська, буд. 12) судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 998,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, розмір та докази понесення, яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України."

Протокольною ухвалою від 26.08.2026 суд поновив позивачу процесуальний строк для подання уточнень змісту позовних вимог та прийняв їх до розгляду.

Представник позивача у судове засідання 26.08.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи під розпис.

Представник відповідача у жодне з призначених судових засідань (20.07.2026, 03.08.2026, 17.08.2026, 26.08.2026) не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Судом також встановлено, що відповідач станом на час розгляду справи не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, хоча відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України та п. 10 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України реєстрація такого кабінету є обов`язковою для суб`єктів господарювання. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом надсилались на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідні ухвали оприлюднювались в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-порталі судової влади України. З урахуванням викладеного суд виконав процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про день, час та місце судових засідань.

Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнасоспром" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська індустріальна компанія" (постачальник) укладено договір поставки №15/09-25-В (надалі - договір), за яким постачальник зобов`язався у встановлені строки поставити і передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаною у специфікації, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його в порядку та строки, передбачені договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, умови, строк поставки, ціна за одиницю та вартість товару вказують в узгоджений сторонами специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 – 3.3 договору ціна на товар, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна договору визначається за загальною вартістю поставлених та оплачених партій товару протягом дії даного договору згідно із специфікаціями та видатковими накладними.

Оплата товару здійснюється покупцем у порядку 60% передоплати протягом 5-ти банківських днів з дати направлення постачальником рахунку у спосіб передбачений п. 9.7. та п. 9.8. цього договору у безготівковій формі в національній валюті України – гривні, на поточний рахунок постачальника, відповідно до банківських реквізитів зазначених в цьому договорі, а за надання нашого фото звіту про готовність основних компонентів печі, сплачується 40%. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточних рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар після здійснення покупцем 100% передоплати за товар у строк, узгоджений сторонами в специфікації до цього договору.

Поставка здійснюється на умовахFCA (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2020). Пунктом поставки є склад постачальника (адреса: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 269).

15.09.2025 сторони підписали специфікацію №1 до договору, якою погоджено поставку печі плавильної електричної для алюмінію ємністю 120 кг у кількості 1 шт загальною вартістю 316800,00 грн з ПДВ та термін поставки 70 днів з моменту здійснення покупцем передоплати у розмірі 60% вартості товару.

15.09.2025 позивач сплатив відповідачу 190080,00 грн, що становить 60% вартості товару за специфікацією №1, що підтверджується платіжною інструкцією №14 від 15.09.2025.

Відповідач не поставив товар позивачу у строк, визначений договором.

27.04.2026 позивач направив відповідачу вимогу №27/04 від 25.04.2026, в якій вимагав протягом семиденного строку від пред`явлення вимоги повернути здійснену попередню оплату у розмірі 190080,00 грн, сплатити пеню за порушення строків поставки, 3% річних та інфляційні втрати.

Зазначену вимогу відповідач отримав 29.04.2026, що підтверджується копіями опису вкладення до цінного листа та поштового повідомлення про вручення, проте відповіді на вимогу не надав та кошти не повернув.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як установлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 190080,00 грн, що становить 60% вартості товару, передбаченого специфікацією №1 від 15.09.2025 до договору.

Натомість відповідач зобов`язання з поставки товару не виконав, товар в узгоджений строк - до 24.11.2025 не поставив.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Така правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах: від 25.05.2018 у справі №925/125/14, від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 13.01.2026 у справі №914/2033/24, від 09.12.2025 у справі №910/14570/24.

У постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14 та від 04.11.2020 у справі №910/9739/19 сформульовано висновок, що визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Позивач реалізував надане йому право шляхом направлення відповідачу вимоги №27/04 від 25.04.2026, якою відмовився від прийняття виконання зобов`язання в натурі та трансформував його у грошове зобов`язання з повернення коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначила, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений; аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, оскільки загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимогу про повернення суми попередньої оплати відповідач отримав 29.04.2026, останній був зобов`язаний повернути кошти у семиденний строк, тобто до 06.05.2026 включно, чого зроблено не було.

Таким чином, з 07.05.2026 у відповідача виникло прострочене грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у сумі 190080,00 грн, яке підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо процентів за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Вказані положення цивільного законодавства передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.09.2025 по справі №905/1159/24.

Отже, передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК України проценти виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є: по-перше, факт користування чужими коштами; по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами (постанова Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9141/24).

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами.

Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).

Об`єднана палата у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18 також вказала, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки сторони договору розміру процентів за користування грошовими коштами не встановили, а на спірні правовідносини поширюються положення ст. 536, ч. 3 ст. 693, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, їх розмір визначається законом на рівні облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів за період з 25.11.2025 по 23.06.2026, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому стягненню підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 16654,13 грн.

Щодо пені суд зазначає, що пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення постачальником термінів поставки товару постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару згідно зі специфікацією за кожен день затримки.

Виплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання прийнятих нею на себе зобов`язань за договором (п. 6.4 договору).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 25.11.2025 по 27.04.2026, суд встановив, що він відповідає умовам договору та є арифметично вірним, а тому стягненню підлягає пеня у сумі 40671,91 грн.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період травень, червень 2026 року у сумі 1710,72 грн та 3% річних за період з 07.05.2026 по 24.06.2026 у сумі 749,90 грн.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 по справі №918/631/19 відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (ст. 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі №921/266/13-г/7 та від 18 жовтня 2017 р. у справі №910/8318/16; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 7 березня 2018 р. у справі №910/23585/16, від 14 березня 2018 р. у справі №910/24853/13, від 26 жовтня 2018 р. у справі №910/1775/18, від 20 листопада 2018 р. у справі №916/75/18, від 21 червня 2019 р. у справі №910/9288/18, від 1 липня 2019 р. у справі №910/5773/18, від 24 вересня 2019 р. у справі №922/1151/18, від 17 жовтня 2018 р. у справі №923/1151/17, від 18 грудня 2019 р. у справі №906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №745/26/16-ц, зазначивши, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних за період травень, червень 2026 року у сумі 1710,72 грн та 3% річних за період з 07.05.2026 по 24.06.2026 у сумі 749,90 грн обґрунтованими, а їх розрахунок - вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів поставки товару за договором або повернення суми попередньої оплати, чи будь-яких заперечень проти позову, доводів позивача не спростував.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у сумі 2998,40 грн, сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією №7017 від 24.06.2026, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивачем у позові був наведений попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу , які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у сумі 20000,00 грн, докази розміру цих витрат будуть надані протягом п1ятиднів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У зв`язку з чим це питання підлягає вирішенню судом додатково після подання позивачем відповідних доказів.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 536, 610, 611, 615, 625, 629, 663, 693, 712, 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, ст. 42, 73, 74, 76 - 80, 86, 119, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українська індустріальна компанія" (61082, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 269. Код ЄДРПОУ 44897114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасоспром" (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Заводська, 12. Код ЄДРПОУ 40761763) попередню оплату за договором поставки №15/09-25-В від 15.09.2025 у сумі 190080,00 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 25.11.2025 по 23.06.2026 у сумі16654,13 грн, пеню за період з 25.11.2025 по 27.04.2026 у сумі 40671,91 грн, інфляційні втрати за період травень, червень 2026 року у сумі 1710,72 грн, 3% річних за період з 07.05.2026 по 24.06.2026 у сумі 749,90 грн та судовий збір у сумі 2998,40 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254 – 257 ГПК України.

Повне рішення складено "02" вересня 2026 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко